Постанова

від 20.03.2007 по справі 3/592

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/592

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                   №   

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді          Плюшка І.А.

суддів          Ковтонюк Л.В., Козир Т.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу          Приватного підприємства “Даско”, м. Київ

на рішення          господарського суду м. Києва від 21.12.2006 року

та постанову           Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року

у справі           №3/592

за позовом           Приватного підприємства “Даско”, м. Київ

до           Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені”, м. Київ

про          визнання недійсним та припинення виконання рішень загальних зборів

за участю представників сторін

-          позивача –Гуртовий В.В.; Поліщук В.В.

-          відповідача – Самченко О.М.; Пономарьов П.О.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 грудня 2006 року у справі №3/592 (суддя Хілінська В.В.) позовні вимоги Приватного підприємства “Даско” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені” про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені”, прийнятих 11.10.2006 року та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені” припинити виконання рішень прийнятих 11.10.2006 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені” залишені без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2007року у справі №3/592 рішення господарського суду міста Києва від 21 грудня 2006 року у справі №3/592 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Приватне підприємство “Даско” (Скаржник) звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України з вимогою про скасування рішення господарського суду міста Києва від 21 грудня 2006 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2007 року у справі №3/592, з мотивів прийняття останніх з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги приватного підприємства “Даско”.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

При вирішенні справи по суті та прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що 11 жовтня 2006 року в місті Києві були проведені збори учасників Товариства з обмежено відповідальністю “Курені”, на яких учасниками товариства через повноважених представників було одностайно ухвалено рішення про переобрання виконавчого органу.

Судами першої та апеляційної інстанції було також встановлено, що загальні збори товариства були проведені згідно порядку встановленому чинним законодавством, зокрема, при судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що учасники загальних зборів були належним чином повідомлені про час і місце проведення останніх, в порядку передбаченому  ч. 5 ст. 61 Закону України “Про господарські товариства” щодо повідомлення учасників про день і місце проведення зборів учасників товариства. Суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті дійшли висновку про повноважність зборів учасників та дотримання порядку представництва інтересів юридичних осіб –учасників товариства, з огляду на те, що набуття прав та обов'язків юридичної особи здійснюється  через її органи управління, згідно положень ст. 92 Цивільного кодексу України, а також дійшли висновку щодо дотримання вимог ч. 1 ст. 60 Закону України “Про господарські товариства” та п. 7.7. Статуту товариства щодо повноважності зборів учасників.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в касаційному порядку та виходячи з того, що касаційна інстанції при перегляді рішень в касаційному порядку не обмежена доводами заявлених касаційних скарг і переглядає судові рішення в повному обсязі, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку щодо достатності встановлення судами першої та апеляційної інстанції всіх необхідних для вирішення справи фактичних обставин та правильністю застосування норм матеріального і процесуального права.

Відносно наведених в касаційній скарзі посилань скаржника щодо не встановлення судами першої та апеляційної інстанції передбачених законом підстав та порядку для скликання зборів учасників товариства та повноважень представників учасників товариства, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступних міркувань.

При вирішенні справи по суті судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені” є приватна компанія з обмеженою відповідальністю “Боніта Лімітед” (Великобританія) та Приватне підприємство “Даско” з відповідною кількістю голосів 50 % кожний. Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи випливає, що відповідачем до матеріалів справи було додано протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Курені” від 11 жовтня 2006 року із якого слідує, що на зборах учасників товариства були присутні повноважні представники учасників які мають по 50 % голосів, зокрема від ПП “Даско” –Бондаренко Д.В. та від приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Баніта Лімітед” –Аруна Кумара Джайрама. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального права при вирішенні судами першої та апеляційної інстанції справи по суті, оскільки відповідно до ст. 58 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. З встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи випливає, що позивачем не надано належних доказів відносно відсутності підстав представництва та повноважень його представника щодо участі у зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Курені”, які відбулися 11.10.2006 року.

Колегія суддів касаційної інстанції при перегляді оскаржуваних судових рішень виходить також з того, що при перегляді справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції також встановив, що посилання скаржника на відсутність повноважень представника ПП “Даско” щодо представництва інтересів останнього на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Курені”, спростовуються наявними в матеріалах справи довідками Головного міжрегіонального управління статистики в м. Києві, в якій станом на 01.11.2006 року та 06.12.2006 року керівником Приватного підприємства “Даско” зазначено Бондаренка Д.В. Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через своїх  органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Колегія суддів касаційної інстанції також зважає на висновки судів першої та апеляційної інстанції, щодо недоведеності скаржником при вирішенні справи в першій та апеляційній інстанції порушень прав та законних інтересів останнього. Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини, колегією суддів не вбачається порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в цій частині.

В решті частині посилань скаржника щодо неправомірності прийняття оскаржуваних судових рішень, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про залишення останніх без розгляду, оскільки відповідні дії суду касаційної інстанції щодо перевірки зазначених обставин призведуть до порушення меж касаційного перегляду судових рішень визначених в ст. 1117 ГПК України.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку щодо повноти встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку та відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, у зв'язку підстав для скасування оскаржуваних судових колегією суддів не вбачається.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Приватного підприємства “Даско” м. Київ залишити без задоволення.

                2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року зі справи №3/592 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                             І. Плюшко

Судді                                                                                 Л. Ковтонюк

                                                                                                        Т. Козир