Рішення

від 21.02.2008 по справі 38/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  38/297

21.02.08

За позовомДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Хлібна база №81”

ДоДержавного комітету України з державного матеріального резерву

Простягнення 295583,18 грн.

Зустрічним позовомпро зобов'язання вчинити дії

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаГуревич Л.М., Скорик Т.В., Хижняк О.О.

Від відповідача Рахильчук О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення витрат на зберігання зерна в сумі 244472,15 грн., 3% річних за період прострочення у сумі 19409,76 грн. та індексу інфляції за період прострочення в сумі 31701,27 грн., всього 295583,18 грн.

26.09.07. до суду надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Відповідача 441727,70 грн. основного боргу, 56505,84 грн. збитків від інфляції та 36155,47 грн. відсотків річних.    

В процесі розгляду справи Позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача 524690,56 грн. витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей (жита) державного резерву, 28010,63 грн. річних та 73435,67 грн. збитків від інфляції, всього 626136,86 грн.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує тим, що Позивач продовжує зберігати зерно Відповідача, проте останній не здійснює відшкодування Позивачу витрат на зберігання зерна. В зв'язку з вказаним Позивачем понесені витрати з грудня 2004р. по серпень 2007р., які повинні бути відшкодовані Відповідачем.

          Відповідач заперечив проти задоволення заявленого Позивачем позову мотивуючи тим, що позовна заява не містить обґрунтування суми витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей держрезерву з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.02р.

          В позовній заяві вказано, що Позивач відповідно до ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, однак вказана стаття не містить перелік підприємств, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.          

03.12.2007р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Державного комітету України з державного матеріального резерву до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база №81»про зобов'язання негайно провести освіження жита гр. А в кількості 1087,40 тонн та стягнення штрафних санкцій в сумі 196819,40 грн. в доход Державного бюджету України.    

          Заявлений зустрічний позов Відповідач обґрунтовує тим, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей.

Відповідно до п.4 ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»підприємства, установи і організації всіх форм власності зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву власними силами.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що якісний стан жита групи А урожаю 2001 року в кількості 680 тонн та урожаю 2002 року в кількості 407,4 тонн державного резерву не відповідає вимогам діючих стандартів, оскільки терміни зберігання його пройшли, має місце амбарний запах та перевищення зернової домішки, що підтверджується актом перевірки. Позивачу було запропоновано провести освіження жита, однак пропозиції не були враховані та не виконані.           

          Позивач заперечив проти заявленого зустрічного позову мотивуючи наступним. Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Вини Позивача у неналежному, на думку Відповідача, виконанні зобов'язань по зберіганню зерна немає, оскільки таке неналежне виконання зумовлене виключно відсутністю оплати з боку Відповідача послуг Позивача по зберіганню даного зерна.       

Ухвалою від 28.08.07р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 12.09.07р.  

Ухвалою від 12.09.07р. розгляд справи був відкладений на 26.09.07р., у зв'язку з неявкою представника Відповідача, неподанням сторонами всіх витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

У судому засіданні 26.09.07р. Господарським судом міста Києва оголошувалась перерва до 03.10.07р.

Ухвалою від 03.10.07р. по справі була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. В зв'язку з чим, провадження у справі було зупинено до проведення судової експертизи та повернення справи до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою від 10.12.07р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи був призначений на 25.12.07р. Цією ж ухвалю зустрічна позовна заява Державного комітету України з Державного комітету України з державного матеріального резерву була прийнята до розгляду.    

Ухвалою від 25.12.07р. строк вирішення спору був продовжений, розгляд справи був відкладений на 29.01.08р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних документів.  

Ухвалою від 29.01.08р. розгляд справи був відкладений на 12.02.08р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.  

Ухвалою від 12.02.08р. розгляд справи був відкладений на 21.02.08р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

          Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

          28.11.1997р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на відповідальне зберігання сільськогосподарської продукції шляхом прийняття Позивачем за приймальним актом від 28.11.1997р. від Відповідача жита загальною кількістю 2000т., з них урожаю 1996р. гр. А в кількості 510 т., урожаю 1995р. гр. А в кількості 610 т., урожаю 1994р. гр. А в кількості 880 т., що підтверджується також рішеннями Арбітражного суду м. Києва від 19.12.00р. у справі 15/559 та Господарського суду міста Києва від 05.08.02р. у справі 31/284 якими встановлений даний факт.  

          01.01.2000р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір №68 про відповідальне зберігання, предметом якого є відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву без надання права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

          Відповідно до п.2.1. договору Відповідач зобов'язаний, в тому числі, відшкодувати витрати Позивача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, виходячи із розрахунку 2,5 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом проведення заліку заборгованості між Відповідачем та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

          Згідно з п.2.2. договору Позивач приймає матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, за якістю і кількістю, у відповідності до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і народного споживання, затверджених Державним арбітражем та інструкцією Держкомрезерву і Держстандарту України; створює необхідні умови та забезпечує належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно з інструкціями затвердженими Відповідачем, на протязі встановленого ним терміну; самостійно проводить освіження та заміну матеріальних цінностей, що знаходиться на відповідальному зберіганні, з одночасним поданням Відповідачу акту про освіження за формою Р-17.

          Відповідно до п.4.3. договору Відповідач відшкодовує витрати Позивача по зберіганню, виходячи з розрахунку 2,5 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між Відповідачем та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

          Згідно з п.9.1. договору даний договір набуває чинності з часу його підписання і діє до видання Відповідачем розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються в повному обсязі.

          Вказаний договір був підписаний Позивачем з протоколом розбіжностей до п.2.1. договору в частині умови щодо вартості зберігання із розрахунку 3,90 грн. (з ПДВ) за місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву; до п.2.2. в частині умови щодо порядку оплати шляхом проведення часткового заліку між Відповідачем та Міненерго через його відомчі підприємства в розмірі 15% від загальної суми заборгованості за зберігання матеріальних цінностей, відшкодування ж решти витрат Позивача проводиться Відповідачем в грошовій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, або в натуральній формі з розрахунку співвідношення сум заборгованості до діючої біржової ціни на дату розрахунків, та порядку освіження зерна за умови попередньої оплати даних операцій Відповідачем Позивачу. Відповідач даний протокол розбіжностей не погодив.

За таких обставин враховуючи, що сторонами не було досягнуто згоди з суттєвих умов договору, а саме вартості зберігання, способів і порядку послуг зі зберігання, порядку освіження, строку дії договору, вказаний договір відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР є неукладеним. Даний висновок щодо неукладеного договору також підтверджується рішенням Арбітражного суду м. Києва від 19.12.2000р. у справі №15/559, яким встановлено, що сторони по факту закладки зерна договору про відповідальне зберігання не уклали, не домовившись про плату за послуги.  

          Відповідно до акту зачистки №3 від 09.02.2001р., складеного та затвердженого Потавською обласною державною хлібною інспекцією, залишок жита гр.А на вказану дату складає 1945,00 т., нестача жита виникла внаслідок покращення якості жита за вологістю.

          За нарядами Відповідача №55/ж та №90 Позивачам було відпущено 857,6 т. жита Полтавському Державному підприємству Державної акціонерної компанії «Хліб України»та Державному підприємству «Укррезерв»(500 т жита + 357,6 т. жита). Відповідно у Позивача залишилось на відповідальному зберіганні 1087,4 т. жита гр. А.   

          30.03.04р. Позивач направив Відповідачу лист з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 500645,58 грн. за зберігання зерна станом на 01.04.04р.  

          20.05.04р. Відповідач у відповідь на лист Позивача вказав, що він не відмовляється від розрахунків з відшкодування витрат, понесених Позивачем, проте немає можливості забезпечити їх термінове проведення. Сума боргу в розмірі 50045,58 грн. Відповідачем не визнається, оскільки потребує уточнення.

          В наступному Позивача багато разів направляв Відповідачу вимогу про виконання ним зобов'язань зі сплати витрат Позивача по зберіганню жита Відповідача, що підтверджується листами №303 від 01.12.04р., №71 від 04.06.07р., №91 від 17.07.07р., №110 від 18.08.07р., №162 від 29.11.07р.      

          Відповідно до висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса №787 судово-економічної експертизи від 26.11.2007р., встановлено понесення Позивачем витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей (жита) державного резерву з грудня 2004 року по серпень 2007 року в сумі 524890,56 грн.; розрахунок витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей (жита) державного резерву з грудня 2004 року по серпень 2007 року, складений та поданий Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог від 25.09.07р., підтверджується в наступних розмірах: 524690,56 грн. –понесення Позивачем витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей (жита) державного резерву з грудня 2004 року по серпень 2007 року; 28010,63 грн. –загальна сума річних від простроченої суми; 73435,67 грн. –сума інфляції, нарахована на суму боргу.                           

          Згідно акту Відповідача від 20.03.07р. Позивачу було запропоновано у відповідності до Закону України «Про державний матеріальний резерв»провести освіження жита групи А в кількості 1087,4 т. або вирішити питання з Відповідачем щодо подальшого його зберігання.

          08.09.07р. Відповідачем був оголошений конкурс з реалізації жита гр.А в кількості 1087,4 т., яке зберігається у Позивача за стартовою ціною 390,00 грн. за тону.

          Відповідно до протоколу №25 від 01.10.07р. засідання конкурсної комісії Відповідача переможцем було визнано ПП. «Металопром»за ціною 390,48 грн. за тону.     

          За нарядом Відповідача №1096/6-4 від 31.10.07р. Позивачам було відпущено 1087,4 т. жита Державному підприємству «Ресурспостач».   

          Згідно з довідкою ПП «Металопром»від 24.12.2007р., останнє за результатами конкурсу з реалізації матеріальних цінностей державного резерву стало переможцем на придбання жита групи А в кількості 1087,40 тонн з Державного резерву (зберігач ДП «Хлібна база №81 м. Кременчук, Полтавська область»). Станом на 24.12.2007р. дане зерно відвантажено згідно наряду (наряд №1096/6-4 від 31.10.07р. на жито гр. А (урожай 2002р.) 1087,40 т. залучений до матеріалів справи). Претензій до зберігача щодо кількості та якості немає.    

На час вирішення спору Відповідач витрат Позивача по зберіганню вказаного жита Відповідача не сплатив. Спір виник з причини не сплати Відповідачем витрат Позивача по зберіганню жита Відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов Позивача підлягає задоволенню, а у зустрічному позові Відповідачу належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1 ст.937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

          Як встановлено судом 28.11.1997р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на відповідальне зберігання сільськогосподарської продукції шляхом прийняття Позивачем за приймальним актом від 28.11.1997р. (зберігаючи зобов'язання №2) від Відповідача жита загальною кількістю 2000т., з них урожаю 1996р. гр. А в кількості 510 т., урожаю 1995р. гр. А в кількості 610 т., урожаю 1994р. гр. А в кількості 880 т., що також підтверджується рішеннями Арбітражного суду м. Києва від 19.12.00р. у справі 15/559 та Господарського суду міста Києва від 05.08.02р. у справі 31/284 якими встановлений даний факт.  

Згідно з ст.526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   

Згідно з ст.938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст.947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.     

          Відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.02р. №532, сума витрат (Вз), що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання визначається за формулою: Вз = Кз х Sз + Dв, де Кз –середній розмір суми витрат на зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб метр холодильної камери, резервувара для зберігання нафтопродуктів, підземного газового сховища, 1 тонну зернових культур; Sз- площа складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), об'єм холодильної камери (резервувара для зберігання нафтопродуктів, підземного газового сховища), тонн зернових культур; Dв –додаткові витрати.     

          Як встановлено судом за нарядами Відповідача №55/ж та №90 Позивачам було видано 857,6 т. жита Полтавському Державному підприємству Державної акціонерної компанії «Хліб України»та Державному підприємству «Укррезерв»(500 т жита + 357,6 т. жита). Відповідно у Позивача залишилось на відповідальному зберіганні 1087,4 т. жита гр. А.   

          Як встановлено судом Відповідач не відшкодував Позивачу витрати, понесені ним у зв'язку зі зберіганням 1087,4 т. жита з грудня 2004р по серпень 2007р., хоча Позивач неодноразово звертався з відповідними вимогами до Відповідача.

          За висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса №787 судово-економічної експертизи від 26.11.2007р., Позивачем, у зв'язку зі зберіганням матеріальних цінностей Відповідача в кількості 1087,4 т. жита з грудня 2004 року по серпень 2007 року були понесені збитки  в сумі 524890,56 грн.

          Враховуючи викладене, суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей в сумі 524690,56 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.      

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.    

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 28010,63 грн. та збитків від інфляції в сумі 73435,67 грн., розрахунок яких відповідає встановленим розмірам і строкам та підтверджується висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса від 26.11.2007р.  

          Згідно з ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.        

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»освіження запасів державного резерву –відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.      

Згідно з ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до ч.2 п.4 ст.12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів) здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.   

Згідно з п.12 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі несвоєчасного освіження матеріальних цінностей державного резерву підприємства, установи і організації –відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.         

З наведених норм вбачається, що на відповідального зберігача покладаються зобов'язання відпускати матеріальні цінності з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання з одночасним або наступним закладенням до державного резерву такої ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку власними силами без залучення додаткових коштів. У разі невиконання цього зобов'язання зберігач сплачує штраф.

Відповідно до п.12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.97р., відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, що зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, у зв'язку з їх освіженням і заміною за рішеннями Держкомрезерву здійснюється згідно з планами освіження, які розробляються і затверджуються цим Комітетом за всією номенклатурою закладених матеріальних цінностей. Матеріальні цінності, що мають короткі терміни зберігання, сезонний характер закладення, довготерміновий цикл виготовлення, а також матеріальні цінності, закупівля яких здійснюється за імпортом, освіжуються (замінюються) в основному з розривом у часі за спеціальними планами освіження, погодженими Кабінетом Міністрів України, із спрямуванням одержаних від їх реалізації коштів на закупівлю та закладення свіжих (нововироблених) матеріальних цінностей. В інших випадках у разі неможливості одночасного закладення матеріальних цінностей до державного резерву замість тих, що підлягають освіженню або заміні, відпуск здійснюється згідно з актами Кабінету Міністрів України з визначенням термінів їх закладення. Освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів. У разі коли матеріальні цінності державного резерву знаходяться у відповідальних зберігачів, які не виробляють зазначених цінностей, їх освіження або заміна може провадитися Держкомрезервом, з наступним закладенням продукції аналогічного асортименту та якості.

Згідно з п.2 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 25.08.04р., реалізація Держкомрезервом матеріальних цінностей державного резерву здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу та конкурсу з обмеженою участю. Конкурс з обмеженою участю проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про надання державної підтримки окремим галузям, регіонам та необхідності стабілізації ринку або у разі звернення Міноборони, МВС, МНС, Державного департаменту з питань виконання покарань, Адміністрації Держприкордонслужби щодо реалізації підприємствам, установам та організаціям, що належать до сфери їх управління, продукції для власних потреб таких підприємств, установ та організацій.   

Вказані норми визначає, що відпуск матеріальних цінностей у разі неможливості одночасного закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей замість тих, що підлягають освіженню, здійснюється згідно з актами Кабінету Міністрів України з визначенням термінів їх закладення. У разі коли матеріальні цінності державного резерву знаходяться у відповідальних зберігачів, які не виробляють зазначених цінностей, їх освіження може провадитися Держкомрезервом, з наступним закладенням продукції аналогічного асортименту та якості. У випадку необхідності реалізації матеріальних цінностей з метою їх освіження така реалізація здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу та конкурсу з обмеженою участю.

          Як вбачається з матеріалів справи Позивач не здійснив освіження жита, термін зберігання якого закінчився у 2005-2006 роках, про що Відповідачем лише 20.03.07р. був складений акт, яким було запропоновано Позивачу у відповідності до Закону України «Про державний матеріальний резерв»або провести освіження цього жита або вирішити питання з Відповідачем щодо подальшого його зберігання.   

          Як встановлено судом Відповідачем був проведений конкурс з реалізації жита переможцем було визнано Приватне підприємство «Металопром». Станом на 24.12.2007р. дане зерно відвантажено згідно наряду №1096/6-4 від 31.10.07р. Претензій до Позивача, щодо кількості та якості у Приватного підприємства «Металопром»немає.

          Як встановлено судом на протязі 3 років, з грудня 2004 року по даний час Відповідач не розраховується з Позивачем за зберігання жита Відповідача, не відшкодовує Позивачу витрати, які останній несе по зберіганню жита відповідача.      

          Оскільки матеріальні цінності (1087,40 тонн жита групи А урожаю 2002 року) станом на час вирішення спору реалізовані Відповідачем та не знаходяться на відповідальному зберіганні у Позивача, вимоги Відповідача про зобов'язання Позивача негайно провести освіження вказаного жита не підлягають задоволенню.

          Також Відповідачем не доведено суду, що Позивач є виробником жита, яке знаходилось у нього на зберіганні та міг власними силами без залучення додаткових коштів провести його освіження, навпаки, як вбачається з документів, поданих Позивачем, останній не мав свого жита для проведення зазначеного одночасного освіження. При цьому, Кабінетом Міністрів України та Відповідачем не приймалось рішень з приводу можливості відпуску Позивачем даного жита з визначенням інших термінів закладення аналогічного жита. Більш того, як вбачається з акту від 20.03.07р. Відповідачем було поставлено питання освіження вказаного жита або вирішення питання щодо подальшого його зберігання. Дане питання відповідно до вказаних норм Порядку було Відповідачем вирішено шляхом реалізації даного жита на конкурсі.

          Матеріалами справи також підтверджується, що Позивач не мав власних коштів, а Відповідач на протязі 3 років не відшкодовував Позивачу витрати на зберігання жита Відповідача, для здійснення освіження матеріальних цінностей Відповідача власними силами.

За вказаних обставин, суд вважає, що вини Позивача у нездійсненні своїми силами освіження 1087,40 тонн жита групи А немає, тому вимога Відповідача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 196819,40 грн. не підлягає задоволенню.             

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

          1. Первісний позов Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Хлібна база №81»задовольнити повністю.  

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд.28, МСП; код 20055032) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Хлібна база №81»(39603, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ревенко, 7А; код 13961190) витрати, пов'язані з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей з урахування встановленого індексу інфляції в сумі 598126 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 23 коп., 3% річних в сумі 28010 (двадцять вісім тисяч десять) грн. 63 коп., державне мито в сумі 6261 (шість тисяч двісті шістдесят одну) грн. 37 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Державного комітету України з Державного матеріального резерву відмовити повністю.     

          Суддя                                                                                                Ю.Л. Власов

          Рішення підписане 13.03.2008р.