Рішення

від 13.02.2008 по справі 49/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  49/216

13.02.08

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «УБТ ОСЕЛЯ - 2006»

До                      Приватного підприємства «ТАРРОС»

Про                     стягнення 40 433,49 грн.

                                                                                Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача          Прокопчук О.В. –за дов. № 16/11-1 від 16.11.2007

Від відповідача          Пруднік С.І. –за  дов. № 01-01.08 від 21.01.2008

Рішення прийнято з дотриманням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався, у судових засіданнях оголошувались перерви.  

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 40 433,49 грн. боргу за договором від 01.03.2007, в тому числі 37 000,00 грн. суми основного боргу, 3 377,97 грн. суми неустойки, 55,52 грн. суми нарахованих процентів, крім того 404,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 5 000,00 грн. оплату за юридичні послуги представника позивача.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач 14.01.2008 у судовому засіданні надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. збитків у вигляді додаткових витрат, що були понесені при укладанні договору від 12.11.2007 № 2/11-07 предметом якого є надання комплексу юридичних послуг та правової допомоги.

          13.02.2008 у судовому засіданні позивач надав уточнення суми позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 29 000,00 грн., 15 552,97 грн. неустойки,  258,95 грн. суму процентів за неправомірне користування чужими коштами, 5 000,00 грн. збитків,  499,56 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням та в межах позовних вимог зазначених у заяві позивача від 13.02.2007 про уточнення суми позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме у сумі 29 000,00 грн. частини неповернутої суми надмірно перерахованої позивачем, в частині інших позовних вимог заперечує, про що зазначив у запереченнях  на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, а також зазначив, що поставка цегли здійснювалась згідно усної угоди сторін по передплаті на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур, а не згідно укладеного 01.03.2007 договору та письмових замовлень, які передбачені вищезазначеним договором; від позивача не надходило жодної письмової заявки на поставку товару, крім того у листі № 19/10-1 від 19.10.2007 відсутня вимога поставки товару, позивач не вимагав від відповідача виконання обов'язку за договором, а просив повернути залишок перерахованих коштів на розрахункових рахунок позивача без зазначення термінів виконання.

Розглянувши подані документи, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно усної угоди сторін, 06.03.2007 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000022 на сплату цегли силікатної.

Позивачем на підставі вищезазначеного рахунку-фактури було здійснено попередню оплату за цеглу силікатну, що підтверджується копіями платіжних доручень № 75 від 31.03.2007, № 94 від 20.03.2007 (в графі призначення платежу зазначено: «Сплата згідно рах факт № СФ 0000022 від 06.03.2007 за цеглу силікатну») та платіжним дорученням № 154 від 25.04.2007 було здійснено попередню оплату  згідно рахунку–фактури СФ -0000058 від 19.04.2007, які містяться у матеріалах справи, всього на загальну суму 239 636,42 грн.    

Відповідач свої зобов'язання по поставці цегли силікатної виконав частково, поставивши позивачу товару на загальну суму 199 438,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.

22.10.2007 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 19/10-1 від 19.10.2007 про повернення 40 198,02 грн. (копію додано до матеріалів справи), яку відповідачем отримано 25.10.2007, що підтверджується повідомленням № 0000000045 від 25.10.2007.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вищезазначену претензію позивача можна вважати вимогою кредитора виконати зобовязання, протягом семи днів після отримання якої відповідач повинен виконати взяте на себе зобовязання.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач у відповіді на претензію № 21-10 від 01.11.2007 визнав суму заборгованості та зобов'язався повернути кошти у розмірі 40 198,02 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме станом на дату розгляду справи  суму неповернутої  попередньої оплати складає 29 000,00 грн., що не заперечується сторонами, документально доведено та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання     зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо   забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Проте сторонами не був здійснений правочин про забезпечення виконання зобов'язань, в тому числі у вигляді неустойки, оскільки поставка товару здійснювалась згідно усної угоди сторін на підставі рахунків-фактур (що також не заперечується позивачем та зазначається у клопотанні від 11.02.2008), у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 15 552,97 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Доданий до позовної заяви розрахунок 3 % річних в сумі 258,95 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. збитків у вигляді додаткових витрат, що були понесені при укладанні договору від 12.11.2007 № 2/11-07, предметом якого є надання комплексу юридичних послуг та правової допомоги на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України та статті 623 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки –це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних  кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною.

Отже,  витрати на надання комплексу юридичних послуг та правової допомоги не є об'єктивним зменшенням майнових благ кредитора та не може відноситись до збитків, які настають внаслідок порушення зобов'язань в розумінні статей 623 Цивільного кодексу України, 224, 225 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

Заява позивача від 14.12.2007 про забезпечення позову судом не задоволено, оскільки у відповідності до вимог статті  66 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,  або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за  якістю на момент виконання рішення.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача  29 000 грн. попередньої оплати та 258,95 грн. 3 % річних.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 33, 49, 66, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

                    2. Стягнути з Приватного підприємства «ТАРРОС»(04212, м. Київ, вул.Малиновського,3-Б, 366, рахунок 26009002448001 в АТ «Індустріально-Експортний Банк», МФО 300614, код 36785977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБТ ОСЕЛЯ-2006»(м. Київ, вул.Волгоградська,41-А, рахунок 26001003359001 в АКБ «ТАС-Комерцбанк»у м. Києві, МФО 300164, код 34484583), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним  виконавцем під час виконання судового рішення, 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. - попередньої оплати, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 95 коп. - 3% річних, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 59 коп. - витрат по сплаті державного мита, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                   А.В.Митрохіна

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 28.02.2008.