Рішення

від 03.08.2009 по справі 49/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/216

03.08.09

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрейдгаз”

До:                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Стінгер ЛТД”

Про:                    визнання п. 4.1 договору на постачання природного газу № 22/1-ППГ від 29.06.2007 р. частково недійсним

Суддя Митрохіна А.В.

Представники:

Від позивача –Cамійленко К.В. (дов. № 10 від 14.01.2009 р.)

Від відповідача          не з'явилися  

Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання п. 4.1 договору на постачання природного газу № 22/1-ППГ від 29.06.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, частково недійсним, крім того просить стягнути з відповідача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач незаконно включив до вартості газу вартість витрат із зберігання газу в розмірі 20,00 грн. без ПДВ. Вартість природного газу на момент укладення договору згідно вимог чинного законодавства мала становити 715 грн., крім того ПДВ в сумі 143 грн., в той час як п. 4.1 договору визначає загальну ціну газу на рівні 882 грн., в тому числі ПДВ. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/216 від 28.04.2009 р. не виконав, витребуваних документів суду не надав. Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів. копії яких містяться у матеріалах справи, господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

29.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стінгер ЛТД” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртрейдгаз” (покупець) укладено договір № 22/1-ППГ на постачання природного газу (далі –Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність природний газ для подальшого розподілу споживачам України, а покупець зобов'язується прийняти газ, оплатити його на умовах даного договору та використовувати за призначенням (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору визначено, що постачальник передає покупцю газ в період з 01.07. по 31.07.2007 р., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору. Об'єм природного газу, що передається покупцю в зазначений період, становить до 2 100 000 куб. метрів.

У відповідності до п. 4.1 Договору ціна за одну тисячу кубічних метрів газу, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, витрат із зберігання, становить 715,00 грн. Крім того до вартості газу за одну тисячу кубічних метрів без врахування ПДВ додається вартість витрат постачальника із зберігання газу в розмірі 20,00 грн. Всього вартість газу за 1000 куб. м. без урахування ПДВ складає 735,00 грн., крім того ПДВ –147,00 грн. Разом до сплати за 1000 куб. м. з урахуванням ПДВ – 882,00 грн.

Спір по справі виник з причин того, що позивач вважає незаконними дії відповідача по включенню до вартості газу вартість витрат із зберігання газу в розмірі 20,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об‘єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом; до того ж суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього ж Закону зазначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).

За приписами статті 4 цього Закону Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 р. № 605 „Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України” встановлено з 1 січня 2007 р. граничні рівні цін на природний газ, зокрема, для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання, на рівні 720 гривень за 1 тис. куб. метрів. 

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що гранична ціна на природній газ в розмірі 720 гривень за 1 тис. куб. м. встановлена без врахування (1) податку на додану вартість, (2) збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, (3) тарифів на його транспортування, (4) розподіл і постачання та (5) витрат із зберігання природного газу.

Аналіз п. 4.1 Договору дає підстави для висновку, що без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, а також витрат із зберігання, сторони Договору погодили ціну за одну тисячу кубічних метрів на рівні 715,00 грн., що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України в період укладення Договору.

Позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження того, що вартість витрат із зберігання природного газу було включено до ціни Договору безпідставно. Також позивачем не наведено норму законодавства, якою б було заборонено сторонам договору включати до ціни на природний газ вартість витрат на його зберігання.

Натомість, п. 2.1.7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 року № 73 визначено як одну з обов'язкових умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом –наявність договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах природного газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам.

Отже, лише за умови наявності договору на зберігання природного газу, відповідач має право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу. І як наслідок зазнає певні витрати на зберігання природного газу, які в подальшому можуть бути за погодженням сторін включені до вартості ціни газу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не було надано суду докази в підтвердження доводів, викладених в позові.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, наявними матеріалами справи, господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                А. В. Митрохіна