Постанова

від 11.02.2008 по справі 18/341-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/341-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

11.02.08 р.                                                                                                    № 18/341-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                    Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Жук Г. А.

при секретарі судового засідання: Лисунь Г. Д.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лупеко О.М. –представник, довіреність № 89 від 26.11.07року;

від відповідача: Чурсіна К.А. –представник, довіреність № 176 від 15.01.08 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на рішення господарського суду Київської області від 10.12.2007 року,

у справі № 18/341-07 (суддя –Кошик А. Ю.),

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Національний стандарт»,

доакціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»,

простягнення 3134,36 грн.

встановив:

В січні 2006 року відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк «Славутич», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Національний стандарт»(далі по тексту –ВАТ «КБ «Національний стандарт», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі по тексту –АТ «УПСК», відповідач) страхового відшкодування в розмірі 3134,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2006 року провадження у справі № 18/98 було припинено на підставі п.1-1 ч. 1ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року ухвалу господарського суду міста Києва від 12.04.2006 року у справі № 18/98 скасовано, а матеріали справи передано до суду першої інстанції для розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2006 року по справі № 18/98 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року змінено, виключено з мотивувальної частини абзаци, які починаються та закінчуються словами «Стаття 619 Цивільного кодексу України ... до особи, яка несе субсидіарну відповідальність»; «Матеріали справи ... на умовах субсидіарної відповідальності»; «В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України ... неврегульованих питань», в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року по справі № 18/98 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2007 року справу № 18/98 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2007 року у справі № 18/341-07 (далі по тексту – Рішення) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з АТ «УПСК»на користь ВАТ «КБ «Національний стандарт»3134,36 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню, 102 грн. витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не враховано, що згідно умов Генерального договору відмова має бути мотивована та викладена письмово з метою надання позивачу змоги захистити свої права в разі їх порушення, а за відсутності письмової відповіді на звернення позивача за страховим відшкодуванням, зволікання з виплатою страхових сум є безпідставним та необґрунтованим і свідчить про порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань.

Не погоджуючись із Рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні Рішення місцевий господарський суд:

–не врахував, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва позовні вимоги позивача задоволені та відкрито виконавче провадження щодо позичальника про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором і що цим самим права і законні інтереси позивача вже захищено, отже і підстав для виплати йому страхового відшкодування також не має, так як у позивача відсутні фінансові збитки;

–позивач, порушуючи ст. 13 ЦК України, звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення на предмет застави та до відповідача за відшкодуванням завданих збитків у зв'язку з настанням страхового випадку;

–місцевим господарським судом при розгляді спору не було застосовано ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2008 року апеляційну скаргу АТ «УПСК»на Рішення прийнято до провадження.

Позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якій просить Рішення залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Справа розглядається після оголошення в судовому засіданні від 22.01.2008 року ухвали про відкладення.

В судовому засіданні 11.02.2008року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, вказаних у відзиві.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне:

–28.12.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральний договір добровільного страхування (далі по тексту –генеральний договір);

–12.06.2003 року укладено Додаткову угоду №1 до генерального договору, відповідно до яких страховик (відповідач) здійснює страхування кредиту, наданого страхувальником (позивачем) позичальнику, та зобов'язується сплатити страхове відшкодування у випадку заподіяння страхувальнику фінансового збитку внаслідок невиконання позичальником своїх платіжних зобов'язань у порядку та в терміни, передбачені договором;

–05.06.2003 року (відповідно до п. 2.3. генерального договору) між позивачем та Рибаченком Сергієм Васильовичем (далі по тексту –Рибаченко С. В., позичальник) укладено кредитний договір та договір застави № 746 (кредитний договір), згідно якого позивач надає позичальнику кредитні кошти в сумі 3465,85 грн. зі сплатою 33% річних, строком на 1 рік (до 04.06.2004 року) для придбання меблів, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти в повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами;

–05.06.2003 року на виконання вимог п. п. 2.1., 2.4. та 2.5. генерального договору між позивачем та відповідачем укладено договір страхування кредиту №180 серії КРС (далі по тексту –договір страхування кредиту), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на страхування ризик неповернення або повернення не в повному обсязі кредиту та процентів за його користування, наданого позивачем позичальнику згідно кредитного договору;

–пунктом 4.1. генерального договору передбачено, що за кредитами, наданими позивачем починаючи з 01.03.2003 року, страховим випадком є невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником, а саме в розмірі поточних нарахованих відсотків протягом 15 днів з моменту настання зобов'язань, в розмірі несплаченої суми кредиту по кінцевому терміну його погашення та згідно умов кредитного договору і внаслідок чого позивачу заподіяно фінансовий збиток, в результаті якого настає відповідальність відповідача по виплаті страхового відшкодування;

–листом № 1739/09 від 04.08.2003 року позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору №746 від 05.06.2003 року, а саме неповернення позичальником Васильковим О.Г. кредиту за липень місяць 2003 року;

–листом № 2039/09 від 05.09.2003 року позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору №746 від 05.06.2003 року, а саме неповернення позичальником Васильковим О.Г. кредиту за серпень місяць 2003 року;

–листом № 2351/09 від 03.10.2003 року позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору №746 від 05.06.2003 року, а саме неповернення позичальником Васильковим О.Г. кредиту за вересень місяць 2003 року;

–листом № 2630/09 від 05.11.2003 року позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору №746 від 05.06.2003 року, а саме неповернення позичальником Васильковим О.Г. кредиту за жовтень місяць 2003 року;

–листом № 15/09 від 09.12.2004 року позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору №746 від 05.06.2003 року, а саме неповернення позичальником Васильковим О.Г. кредиту за грудень місяць 2003 року;

–листом № 368/09 від 05.03.2004 року позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору №746 від 05.06.2003 року, а саме неповернення позичальником Васильковим О.Г. кредиту за лютий місяць 2004року;

–відповідач письмової відповіді про прийняття вимоги до виконання або мотивованої відмови на звернення позивача з вимогою здійснити страхову виплату в зв'язку з настанням страхового випадку не надав.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок –подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком відповідно до п. 4.1. генерального договору, укладеного між позивачем та відповідачем, є заподіяння фінансових збитків страхувальнику внаслідок непогашення або погашення не в повному обсязі позичальником суми кредиту та відсотків за користування ним протягом 15 днів з моменту настання терміну погашення кредитних коштів, відповідно до кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник неналежно виконував взяті на себе за кредитним договором обов'язки та не вносив необхідні платежі, чим заподіяв позивачу фінансові збитки в сумі 3134,36 грн.

Виходячи з наведеного вище, колегія судів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про встановлення факту настання страхового випадку, про що не заперечує і відповідач.

Статтею 990 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про страхування»встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Стаття 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України передбачають підстави, за яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку та несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Вказаними статтями також передбачено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови у виплаті. Пунктом 5.7. генерального договору встановлено випадки, коли страховик має право відмовити у виплаті відшкодування.

Пунктом 5.2 генерального договору сторони обумовили перелік необхідних документів, які повинен надати позивач для отримання страхового відшкодування від відповідача.

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. Статтею 25 Закону України «Про страхування»визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідно до п. 5.2. генерального договору у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика протягом п'яти банківських днів з моменту настання страхового випадку, шляхом надання йому документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір фінансових збитків.

Як вказано в додатку №1 до кредитного договору, графік погашення заборгованості встановлено з 1-го по 15 число кожного місяця, наступного за звітним.

Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови виплати страхового відшкодування, страховий випадок настає через 15 днів прострочки виконання зобов'язань за кредитним договором, тобто страховий випадок настає через 15 днів після кінцевого терміну сплати –15 числа місяця наступного за звітним, а якщо це вихідний день, то в перший робочий день після неробочого.

Посилання відповідача на п. 5.7. генерального договору та п. 5 Закону України «Про страхування»щодо несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку та що таке неповідомлення є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування колегією суддів відхиляються, оскільки відмова має бути мотивована та викладена письмово з метою надання позивачу змоги захистити свої права в разі їх порушення. Відсутність письмової відповіді на звернення позивача за страховим відшкодуванням свідчить про зволікання відповідачем з виплатою страхових сум та про порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги листи позивача до відповідача, правомірно зробив висновок про те, що позивач звертався до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку та з вимогою погасити прострочену заборгованість по кредитам.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо доведення факту своєчасного звернення позивача з листами до відповідача з вимогою здійснити страхову виплату в зв'язку з настанням страхового випадку.

Відповідно до п. 5.8. генерального договору, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом трьох робочих днів після подачі страхувальником всіх належним чином оформлених документів і надається страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем відповіді про прийняття вимоги до виконання або мотивованої відмови на звернення позивача з вимогою здійснити страхову виплату в зв'язку з настанням страхового випадку.

Господарський суд першої інстанції, встановивши факт надання позивачем страховикові усіх необхідних документів на підтвердження настання страхового випадку, дійшов вірного висновку про наявність у відповідача обов'язку здійснити страхові виплати відповідно до умов цього договору та правомірно задовольнив позов.

Посилання ж скаржника на неналежне повідомлення його про настання страхового випадку як на підставу для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування»спростовуються встановленими судом першої інстанції фактичними даними. Скаржником не наведено переконливих доводів про порушення місцевим господарським судом правил оцінки доказів у встановленні обставин надання позивачем необхідних документів для одержання страхового відшкодування.

Щодо зауважень відповідача про захист прав позивача, порушених позичальником неповерненням кредитних коштів шляхом звернення до Святошинського районного суду міста Києва за захистом своїх порушених прав, місцевий господарський суд правомірно їх відхилив, враховуючи наступне.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва позовні вимоги позивача задоволені та відкрито виконавче провадження щодо позичальника про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, докази відшкодування позичальником позивачу заподіяних збитків в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до постанови відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 29.01.2008 року, закінчено виконавче провадження за виконавчим листом, виданого 22.06.2005 року Святошинським районним судом м. Києва за заявою стягувача.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що підстава для відмови відповідача у здійсненні страхового відшкодування позивачу в зв'язку прийняттям рішення Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з позичальника заборгованості відсутня, оскільки прийняття рішення судом про стягнення не забезпечує його фактичного виконання.

Посилання відповідача на те, що він є гарантом виплати заборгованості відповідно до п. 8.2. кредитного договору колегією суддів відхиляються, оскільки гарантійні відносини в розумінні параграфу 4 книги 5 ЦК України в даному випадку місця не мали. Зазначений пункт кредитного договору не засвідчує гарантійних відносин і не звільняє відповідача від виконання своїх обов'язків за договором страхування.

Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача про неможливість прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування через неподання позивачем пакету документів, зазначених в п. 5.2. генерального договору, оскільки відповідно до п. 5.7. генерального договору неподання довідки про розрахунки позичальника зі страхувальником та копії кредитного договору не є підставою для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування.

Посилання відповідача на те, що оскаржуваним рішенням його позбавлено права на регресний позов до позичальника та на те, що позивач своїми діями намагається отримати подвійне відшкодування, а саме від позичальника та від відповідача, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до п.8.3. кредитного договору, позичальник погоджується на умову, що у разі неповернення ним по цьому кредитному договору до зазначеного терміну суму кредиту в повному обсязі чи частково, або відсотків за користування кредитом повністю чи частково, позивач має право передати відповідачу всі документи відносно кредитного договору, що надають останньому (відповідачу) право на стягнення з позичальника заборгованої ним суми в порядку встановленому чинним законодавством України.

Крім того, таке право гарантовано відповідачу ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Київської області при прийнятті Рішення дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права і доводи, викладені в цьому рішенні, є законними і обґрунтованими, а тому підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

                                                  П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на рішення господарського суду Київської області від 10.12.2007 року у справі № 18/341-07 залишити без задоволення, а зазначене рішення –без змін.

2.          Копію постанови надіслати учасникам судового провадження.

3.          Матеріали справи № 18/341-0 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Рудченко С.Г.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Жук Г. А.

Дата відправки  25.02.08