Постанова

від 04.06.2008 по справі 18/341-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/341-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 18/341-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Дунаєвської  Н.Г.,

Суддів : Михайлюка М.В.,Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на  постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 року

у справі№ 18/341-07 господарського суду Київської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Національний стандарт"

доАкціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 3134, 36 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача  Радкевич С.О.,

відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2007 р. у справі № 18/341-07 (суддя: Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. (судді: Рудченко С.Г., Жук Г.А., Агрикова О.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 3134,36 грн. боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив місцевий господарський суд, 28.12.2002 р. позивач та відповідач уклали Генеральний договір добровільного страхування (надалі –генеральний договір страхування).

12.06.2003 р. укладено Додаткову угоду №1 до генерального договору страхування, за якою страховик (відповідач) здійснює страхування кредиту, наданого страхувальником (позивачем) позичальнику та зобов'язаний сплатити страхове відшкодування у випадку заподіяння страхувальнику фінансового збитку внаслідок невиконання позичальником своїх платіжних зобов'язань у порядку та в терміни, передбачені договором.

05.06.2003 р. (відповідно до п. 2.3. генерального договору страхування) позивач та Рибаченко С.В. (позичальник) уклали кредитний договір та договір застави №746 (надалі - кредитний договір), згідно якого позивач надає позичальнику кредитні кошти в сумі 3465,85 грн. зі сплатою 29% річних, строком на 1 рік (до 04.06.2004 р.) для придбання меблів, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти в повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

05.06.2003 р. на виконання п. п. 2.1., 2.4. та 2.5. генерального договору страхування сторони уклали договір страхування кредиту №180 серії КРС (надалі - договір страхування кредиту), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на страхування ризик неповернення або повернення не в повному обсязі кредиту та процентів за його користування, наданого позивачем позичальнику згідно кредитного договору.

За кредитами, наданими позивачем починаючи з 01.03.2003 р., страховим випадком є невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником, а саме в розмірі поточних нарахованих відсотків протягом 15 днів з моменту настання зобов'язань, в розмірі несплаченої суми кредиту по кінцевому терміну його погашення та згідно умов кредитного договору і внаслідок чого позивачу заподіяно фінансовий збиток, в результаті якого настає відповідальність відповідача по виплаті страхового відшкодування (п. 4.1. генерального договору страхування).

Листами №1739/09 від 04.08.2003 р., №2039/09 від 05.09.2003 р., №2351/09 від 03.10.2003 р., №2630/09 від 05.11.2003 р., №15/09 від 09.12.2004 р., № 368/09 від 05.03.2004 р. позивач повідомив про настання страхового випадку згідно кредитного договору № 746 від 05.06.2003 р., а саме неповернення позичальником Рибаченко С.В. кредиту за липень-грудень 2003р., лютий 2004р.

Господарські суди з'ясували, що відповідач письмової відповіді про прийняття вимоги до виконання або мотивованої відмови на звернення позивача з вимогою здійснити страхову виплату в зв'язку з настанням страхового випадку не надав.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про страхування” (надалі - Закон) страховий випадок –подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком відповідно до п. 4.1. генерального договору страхування є заподіяння фінансових збитків страхувальнику внаслідок непогашення або погашення не в повному обсязі позичальником суми кредиту та відсотків за користування ним протягом 15 днів з моменту настання терміну погашення кредитних коштів, відповідно до кредитного договору.

Господарські суди встановили, що позичальник неналежно виконував взяті на себе за кредитним договором обов'язки та не вносив необхідні платежі, чим заподіяв позивачу фінансові збитки в сумі 3134,36 грн.

Відтак, господарські суди прийшли до висновку про встановлення факту настання страхового випадку, про що не заперечує і відповідач.

Статтею 990 ЦК України та ст. 25 Закону встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 26 Закону та ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку та несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Вказаними статтями передбачено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови у виплаті. Пунктом 5.7. генерального договору страхування встановлено випадки, коли страховик має право відмовити у виплаті відшкодування.

Пунктом 5.2 генерального договору страхування сторони обумовили перелік необхідних документів, які повинен надати позивач для отримання страхового відшкодування від відповідача.

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (Стаття 25 Закону).

Відповідно до п. 5.2. генерального договору страхування у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика протягом п'яти банківських днів з моменту настання страхового випадку, шляхом надання йому документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір фінансових збитків.

Як вказано в додатку №1 до кредитного договору, графік погашення заборгованості встановлено з 1-го по 15 число кожного місяця, наступного за звітним.

Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови виплати страхового відшкодування, страховий випадок настає через 15 днів прострочки виконання зобов'язань за кредитним договором, тобто страховий випадок настає через 15 днів після кінцевого терміну сплати –15 числа місяця наступного за звітним, а якщо це вихідний день, то в перший робочий день після неробочого.

Посилання відповідача на п. 5.7. генерального договору та п. 5 Закону щодо несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку та що таке неповідомлення є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування господарські суди відхилили, оскільки відмова має бути мотивована та викладена письмово з метою надання позивачу змоги захистити свої права в разі їх порушення. Відсутність письмової відповіді на звернення позивача за страховим відшкодуванням свідчить про зволікання відповідачем з виплатою страхових сум та про порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивач довів факт своєчасного звернення позивача з листами до відповідача з вимогою здійснити страхову виплату в зв'язку з настанням страхового випадку.

Відповідно до п. 5.8. генерального договору, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом трьох робочих днів після подачі страхувальником всіх належним чином оформлених документів і надається страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідач не надав доказів надання відповідачем відповіді про прийняття вимоги до виконання або мотивованої відмови на звернення позивача з вимогою здійснити страхову виплату в зв'язку з настанням страхового випадку.

Посилання скаржника на неналежне повідомлення його про настання страхового випадку як на підставу для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону спростовуються встановленими судами фактичними даними.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.  

Щодо доводів касаційної скарги то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені  у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. у справі № 18/341-07 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                                   Н. Дунаєвська

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                 М. Михайлюк

                                                                                             І. Волік