Постанова

від 13.02.2008 по справі 16/162-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/162-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2008 р.                                                                Справа № 16/162-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.,

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Порубльова С.В. (дов. № 50 від 29.08.2007 р.)

відповідача - Хоменка С.І. (дов. № б/н від 01.02.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" (м. Кременчук, Полтавської області) (вх. № 62 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.07 р. по справі № 16/162-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" (м. Кременчук, Полтавської області), правонаступника Закритого акціонерного товариства Кременчуцької електротехнічної компанії "Ампер" (м. Кременчук, Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-авто" (с. Тернова, Харківської області)

про стягнення 37 960,52 грн., -

встановила:

У липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" (правонаступник Закритого акціонерного товариства Кременчуцької електротехнічної компанії "Ампер") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" про стягнення 37 960,52 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 21.03.2006 р., вартість проведеного авто-товарознавчого дослідження в сумі 324,00 грн., судових витрат по справі.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 9 жовтня 2007 року по справі № 16/162-07 (суддя Здоровко Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення  господарського суду Харківської області від 09.10.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "АВМ Ампер".

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення – обґрунтованим, повним, прийнятим у відповідності до вимог матеріального та процесуального права України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника ТОВ "АВМ Ампер" Порубльова С.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника ТОВ "Інтер-Авто" Хоменка С.І., який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для пред'явлення позовних вимог ТОВ "АВМ Ампер" стала дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 21.03.2006 р. на автодорозі Суми-Полтава-Олександрія за участю автомобіля І\/ЕКО, належного позивачеві, та автомобіля ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в скоєнні ДТП вбачається вина водія автомобіля ГАЗ-3302 Баженова А.В., що підтверджується довідкою Кобеляцької роти ДПС "Кобра" вих. № 698 від 24.03.2006 р. про ДТП, постановою від 21.03.2006 р. Кобеляцького районного суду по адміністративній справі № 3-994-05 про притягнення водія Баженова А.В. до адміністративної відповідальності. Внаслідок порушення водієм пунктів 12.1, 2.10. "Правил дорожнього руху України", скоєної з його вини дорожньо-транспортної пригоди, завданих при цьому технічних пошкоджень автомобілю, позивачу було заподіяно матеріальну шкоду в сумі 37 960,52 грн., що підтверджується висновком спеціаліста автотоварознавця № П-261 від 31.03.2006 р.

Позивач вважає, що на момент скоєння ДТП власником автомобіля ГАЗ-3302 було ТОВ "Інтер-Авто", що підтверджується повідомленням, яке надійшло від ТОВ "Торговий дім "Російські машини", Росія, м. Нижній Новгород за вих. № 257/994-0701 від 13.02.2007 р. У зв'язку з цим, відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 37 960,52 грн. та вартості проведеного авто-товарознавчого  дослідження у розмірі 324,00 грн. у відповідності до статей 1187, 1192 Цивільного кодексу України, на думку позивача, повинно бути покладено на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому,  згідно з частиною 2 статті 1187 цього Кодексу шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зазначені положення Цивільного кодексу України містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", згідно з яким шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що станом на момент скоєння ДТП 21.03.2006 р., відповідач автомобілем ГАЗ-3302-14, двигун № 63011097, кузов № 357944 не володів, а транспортний засіб знаходився у володінні фірми "Headington Consulting Limited", виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 3 жовтня 2005 року між ТОВ "Інтер-Авто" (покупець) та ТОВ "Торговий дім "Російські машини" (продавець) було укладено угоду № ДР02/0064/994/05 (надалі - Угода), відповідно до умов якої продавець зобов'язався поставити покупцю автомобілі марки "ГАЗ", їх приналежності, а також належні до них документи (надалі – товар), а ТОВ "Інтер-Авто" зобов'язалось прийняти та оплатити товар на умовах цієї Угоди.

Крім того, 3 жовтня 2005 року між ТОВ "Інтер-Авто" (замовник) та фірмою "Headington Consulting Limited" (автопідприємство) був укладений договір № ИА/ПГ007-29, відповідно до умов якого автопідприємство зобов'язалось отримувати зі складів постачальника автомобілі і доставляти їх у пункти призначення, визначені відповідачем. Кількість та модельний ряд автомобілів зазначається в наданій замовником заявці на доставку автомобілів.

Заперечуючи проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, відповідач обґрунтовано зазначає що на виконання умов вищезазначеного договору автопідприємство отримало партію автомобілів для доставки відповідачу, включаючи автомобіль ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097. Автомобілі було відвантажено ТОВ "Торговий дім "Російські машини" згідно рахунку № 0012489 від 07.02.2006 р. вантажоотримувачу - ТОВ "Інтер-Авто" (покупцеві за контрактом № ДР02/0064/994/05 від 03.10.2005 р.).

В міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) № 065140, яка є додатком до вантажно-митної декларації № 806010000/6/101013, що була оформлена на зазначену партію автомобілів (включно з автомобілем ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097), перевізником значиться фірма "Headington Consulting Limited"; митний кордон України партія автомобілів ГАЗ-3302 перетнула 20.03.2006 р., що підтверджується штампом Куп'янської митниці в міжнародній товарно-транспортній накладній № 065140.

Згідно з пунктом 3 договору № ИА/ПГ007-29 від 03.10.2005 р. автопідприємство забезпечує цілісність отриманого вантажу з моменту його отримання на складі поставщиків (підтверджується датою на відвантажній накладній поставщиків) і до здачі вантажотримувачу в пункті призначення (підтверджується датою акту виконаних робіт).

Автомобілі, що отримали пошкодження протягом терміну виконання робіт по цьому договору, підлягають повному відновленню за рахунок автопідприємства не пізніше 20 днів з моменту виявлення несправностей та складання дефектної відомості.

Як свідчать матеріали справи, партія автомобілів (включно з автомобілем ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097) була передана фірмою "Headington Consulting Limited" ТОВ "Інтер-Авто" 24.03.2006 р., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-здачі виконаних робіт б/н від 24.03.2006 р.

Таким чином, з наведеного вбачається, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди 21.03.2006 р. автомобіль перебував у законному володінні автопідприємства, фірми "Headington Consulting Limited", отже матеріальну відповідальність за шкоду, завдану автомобілем, має нести автопідприємство.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності своїх позовних вимог до відповідача.

Оскільки на час скоєння ДТП автомобілем ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097 відповідач не володів, тому відсутній безпосередній причинний зв'язок між діями останнього та пошкодженням автомобіля позивача, та відповідно завданням йому шкоди. У зв'язку з цим у відповідності до статті 1187 Цивільного кодексу України відповідач не повинен нести відповідальність за відшкодування такої шкоди.

Разом з тим, в обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на лист ТОВ "Торговий дім "Російські машини", Росія, м. Нижній Новгород за вих. № 307/994-0501-03 від 03.09.2007 р., в якому зазначено, що автомобіль ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097 був відвантажений з центрального складу 07.02.2006 р. на підставі товарної накладної № 0012489 ТОВ "Інтер-авто". Відповідач не надав жодних доказів того, що зазначений автомобіль був переданий ним перевізнику - "Headington Consulting Limited".

Заперечуючи проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, відповідач обґрунтовано зазначає що факт передачі автомобіля перевізнику та виконання останнім умов договору ИА/ПГ007-29 від 03.10.2005 р. щодо здійснення доставки автомобіля підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 065140, яка є додатком до вантажно-митної декларації № 806010000/6/101013, що була оформлена на зазначену партію автомобілів (включно з автомобілем ГАЗ-3302-14, кузов № 357944, двигун № 63011097).  Наявність автомобіля, що став учасником ДТП, на момент її вчинення (21.03.2006 р.) саме у перевізника - фірми "Headington Consulting Limited", підтверджується також державними органами двох держав (України та Російської Федерації), які поставили свої печатки на міжнародній товарно-транспортній накладній на момент перетину митного кордону України, а саме 20 березня 2006 року.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на положення Закону РФ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", то слід зауважити, що законодавство іноземної держави не може бути застосоване в даному випадку, оскільки ДТП було вчинено на території України, на автодорозі Суми-Полтава-Олександрія. Отже, до деліктних правовідносин, що виникли у результаті заподіяння матеріальної шкоди, повинно застосовуватися відповідне законодавство України. Крім того, статтею 6 вищевказаного Закону передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, пов'язані з ризиком цивільної відповідальності володільця транспортного засобу по зобов'язанням, що виникають в результаті спричинення шкоди життю, здоров'ю чи майну потерпілих при використанні транспортного засобу на території Російської Федерації. Отже, посилання позивача на закон іншої держави в обґрунтування своєї позиції є необґрунтованим.

Зокрема, твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення ТОВ "Інтер-Авто" вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо обов'язкового страхування автомобіля, є також безпідставним, оскільки на момент вчинення ДТП автомобіль не був зареєстрований на території України та не знаходився в експлуатації у розумінні даного Закону. Крім того, відповідно до абз. 3 п. 21.1. цього Закону договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу. Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що ТОВ "Інтер-Авто" не мало обов'язку страхувати цивільно-правову відповідальність транспортного засобу, і відповідно, жодних порушень положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ним допущено не було.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що ТОВ "Інтер-Авто" є неналежним відповідачем у даній справі, тому відсутні підстави для задоволення  позовних вимог.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "АВМ Ампер" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2007 р. по справі № 16/162-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" (м. Кременчук, Полтавської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 9 жовтня 2007 року по справі № 16/162-07 залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

Суддя                                                                               Такмаков Ю.В.  

Суддя                                                                               Барбашова С.В.