Постанова

від 24.03.2008 по справі 34/286пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/286пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2008 р.                                                                         справа №34/286пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Стойка  О.В. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача:від третьої особи:Тітаренко Т.В. (довіреність № 01/19-359 від 01.02.08р.),не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКиївської районної  у м. Донецьку ради, м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від26.12.2007 року

по справі№34/286пн (Кододова О.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк

доза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаКиївської районної  у м. Донецьку ради, м.ДонецькКомунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, м.Донецьк

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

У 2007 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Виконавчого комітету Київської у місті Донецьку ради, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, м.Донецьк, про визнання за позивачем права власності на будівлю станції технічного обслуговування, що розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Економічна,6, загальною площею 827,5 кв.м, яка складається з літ. Е-1,2.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, 11.12.2007р. Київська районна у м. Донецьку рада надала відзив на позовну заяву, яким просила виключити як відповідача - Виконавчий комітет Київської районної у м.Донецьку ради, оскільки останній є колегіальним органом та вирішує питання виключно до своєї компетенції, а відповідно до п.1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» юридичними особами є органи місцевого самоврядування. Також Київська районна у м.Донецьку рада просила суд ухвалити рішення без їх участі.

Ухвалою від 20.12.07р. господарський суд Донецької області припинив провадження відносно Виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради та залучив в якості відповідача Київську районну у м.Донецьку раду.

Рішенням від 26.12.2007р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк були задоволені в повному обсязі.  Судове рішення мотивоване тим, що згідно Договору оренди земельної ділянки  Виконавчий комітет Київської районної у м.Донецьку ради надав позивачу в тимчасове платне користування відповідну земельну ділянку та відсутні докази порушень позивачем прав інших суб'єктів у спірних правовідносинах.

Відповідач, Київська районна у м.Донецьку рада, м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2007р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до  судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 30.01.08р. та 31.01.08р., відповідно, ухвали суду. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 ГПК України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали.

Явка сторін та третьої особи ухвалами суду не була визнана обов'язковою, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні,  яке відкладалося, представник відповідача підтримав свої апеляційні  вимоги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи                 № 34/286пн, та наданих представником  відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вищевказаним вимогам, виходячи з наступного.

 Як    вбачається     із     матеріалів    справи, 30 січня 1997 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка»ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест»був укладений Договір купівлі-продажу нежилого приміщення.

Відповідно до пункту 1 вищезазначеного Договору, позивач придбав нежитлові приміщення по вулиці Економічній,6 у м. Донецьку. Нежитлове приміщення складається з А-1 –складське приміщення, шлакоблочне, загальною площею 289,20кв.м.; Б-1 –складське приміщення, шлакоблочне, загальною площею 132,0кв.м.; В - гараж, цегляне, загальною площею 48,10кв.м., розташованого на землях Державного фонду.

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №144/9 від 15.03.06р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк була надана земельна ділянка площею 0,1381га для експлуатації існуючих будівель та споруд по вулиці Економічна,6 у Київському районі, в оренду строком на п'ять років із земель жилої та суспільної забудови (кадастровий номер 1410136900:00:026:0003), у тому числі: земельна ділянка площею 0,0151га –без права капітальної забудівлі в межах червоної лінії для експлуатації існуючих  будівель та споруд по вул. Економічна, 6 у Київському районі м.Донецька.

На виконання Рішення №144/9, між Виконавчим комітетом Донецької міської ради, м.Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк (Орендар) 16 травня 2006 року було укладено Договір оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 1 Договору оренди, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1410136900:00:026:0003) для експлуатації існуючих будівель та споруд, яка знаходиться на території Київського району міста Донецька по вулиці Економічній,6.

Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м.Донецька проведено технічну інвентаризацію та видано позивачу Технічний паспорт на громадський будинок від 28.03.07р. на будівлі літ. А-1, Б-1, В-1. В Технічному паспорті зазначено, що будівлі літ. А-1, Б-1, В-1 реконструйовані та об'єднані в одну будівлю літ. Е-1,2 зі зміною цільового призначення –«самовільно зведене».

На думку позивача, в зв'язку з самовільною будівлею об'єкту нерухомості, у нього виникла необхідність звернутися до суду на підставі статті 367 Цивільного кодексу України з позовом про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представника  відповідача, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення від 26.12.07р., помилково дійшов висновку, що відповідач оспорює у позивача  його право власності або щось інше стосовно володіння, користування та розпорядження майна.

Згідно з приписами пункту 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк не надано жодного документу про наявність спору між ним та Виконавчим комітетом Київської у м. Донецьку ради, м.Донецьк або Київською районною у м. Донецьку ради, м.Донецьк з цього приводу. Тобто, немає доказів того, що відповідачем будь-яким чином порушено будь-яке право позивача. На момент звернення позивача до суду по захист його порушеного права був взагалі відсутній спір між сторонами з приводу будь-якого оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно (в матеріалах справи відсутні звернення позивача до відповідача або до третьої особи з проханням зареєструвати право власності на спірне приміщення та письмові відмови відповідача або третьої особи).

Право на звернення до господарського суду відповідно до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України виникає тільки в зв'язку порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб та громадян, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках,  передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності.

Тобто, у позивача на момент порушення справи не було підстав для звернення до суду з таким позовом.

Крім того, відповідно до Правил забудови міста Донецька, затвердженого рішенням Донецької міської ради від 16.12.2006р. № 23/17, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів. За результатами роботи державної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта  та надають його для затвердження рішенням органу, який створив цю комісію, в даному випадку до виконкому Донецької міської ради. На підставі Акту, затвердженого виконкомом Донецької міської ради буде здійснене оформлення права власності на вказане майно через Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецька.

Зі змісту статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. У даному випадку державну реєстрацію права власності повинно проводити Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецька.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька з вимогою про реєстрацію спірного об'єкту нерухомості. Також відсутня відмова Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька в такій реєстрації, яку б позивач мав право оскаржувати у судовому порядку.

Позивач та суд першої інстанції послався на норми пункту 1 статті 376 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог пункту 1 Договору оренди земельної ділянки від 16.05.06р. позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації існуючих будівель та споруд, яка знаходиться на території Київського району м.Донецька по вулиці Економічній,6.

Пунктами 13, 14, 15 цього Договору оренди земельна ділянка передається без права капітальної забудови в межах червоних ліній, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації існуючих будівель та споруд, забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №144/9 від 15.03.06р. позивачу була надана земельна ділянка для експлуатації існуючих будівель та споруд по вулиці Економічна,6 у Київському районі в оренду без права капітальної забудівлі в межах червоної лінії.

Але в матеріалах справи відсутні будь-які докази відповідності самовільно зведеного об'єкту –реконструйованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул. Економічна,6, загальною площею 827,5 кв.м.

Позивачем не надано суду Звіту від 30.04.07р. про незалежну оцінку споруди станції технічного обслуговування, на який він посилався в позовній заяві. Без документів, які б підтверджували наявність самого комплексу споруд, відповідність споруди вимогам БНіПу, висновків служб державних органів (пожежної, санітарно-епідемічної та т.і.) у суду відсутні підстави для перевірки доводів позивача про наявність саме того об'єкту, право власності на який він бажає встановити. Технічні паспорти КБ БТІ у м. Донецьку за всі роки існування будь-яких споруд, розташованих за цією адресою, не є належними доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в цьому випадку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення передчасно були зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга є підставами для скасування рішення, оскільки відповідач не порушував будь-яким чином право власності позивача.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, знаходить, що рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2007року у справі № 34/286пн підлягає скасуванню, а у позовних вимогах позивача до відповідача слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської районної  у м. Донецьку ради, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2007 року у справі №34/286пн задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2007 року по справі № 34/286пн  скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест», м.Донецьк до Київської районної у м. Донецьку ради, м.Донецьк про визнання за позивачем права власності на будівлю станції технічного обслуговування, що розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Економічна,6, загальною площею 827,5 кв.м, яка складається з літ. Е-1,2 –відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          О.В.  Стойка

          Т.А.  Шевкова

Надр.6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –третій особі;

5 –ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.