Постанова

від 19.03.2008 по справі 55/382-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/382-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2008 р.                                                           Справа № 55/382-07  

Колегія суддів у складі:     головуючого судді Афанасьєва В.В.,

                                                                         судді Бухана А.І.,

                                                                         судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Хижня Л.Є.- дов.

відповідача –не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 265Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22 січня 2008 року у справі № 55/382-07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», м. Пологи Запорізької області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромаш», м. Харків

про стягнення 4936,44 грн.

встановила:

Позивач, ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь штрафних санкцій у розмірі 4936,44 грн. за порушення умов договору, а також сплачених позивачем сум держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішенням господарського суду Харківської області від 22 січня 2008 року у справі № 55/382-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 4936,44 грн. штрафу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 січня 2008 року по справі № 55/382-07 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.  В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи.  Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що саме з вини позивача сталася прострочка поставки товару, а тому відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, не вважається таким, що прострочив виконання зобов‘язання. Відповідач зазначає, що, на його думку, відсутність належних доказів письмового повідомлення з боку відповідача про необхідність забрати товар, не звільняє позивача від обов‘язку прийняти товар на складі відповідача власним транспортом у встановлені в договорі строки.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи, та всі необхідні докази. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що місцевим господарським судом вірно встановлено порушення договірних зобов‘язань саме відповідачем по справі, оскільки умовами укладеного договору передбачено обов‘язкове повідомлення позивача про готовність товару до передачі. Оскільки такого повідомлення з боку відповідача не було, позивач вважає, що він і не повинен був направляти власний транспорт.

В судове засідання повноважний представник відповідача не з‘явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином (ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження представником відповідача отримано 13.02.2008 р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення).

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання апеляційним господарським судом не була визнана обов‘язковою, а також те, що представник відповідача не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності у судовому засіданні його повноважного представника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення  уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, позивач посилався на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, порушив строки поставки товару, за що, згідно з умовами договору, позивачем і нараховані штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на підтвердженість їх матеріалами справи та відповідність нормам чинного законодавства.

       Як свідчать матеріали справи, 27 червня 2007 р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 788/02-2007, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язується поставити позивачу в обумовлені договором строки запасні частини до сепаратору А-1 МСЛ згідно специфікації, яка є невід‘ємною частиною договору, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити товар.

        Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (склад відповідача, який знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 168) згідно вимог міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000», окрім прямо передбаченого договором.

         Згідно з п. 3.2 договору, погрузка товару на транспортний засіб покупця  (позивача) здійснюється поставщиком (відповідачем).

         Умовами договору було встановлено, що товар поставляється на протязі 50- ти календарних днів від дня підписання сторонами договору (п. 3.3); датою поставки є дата отримання уповноваженою особою позивача товару, яка засвідчується підписом цього представника у видатковій накладній (п. 3.4).

         Пунктами 5.2 та 5.3 договору сторонами передбачений порядок розрахунків, який здійснюється позивачем шляхом перерахування передплати у розмірі 50% від ціни товару напротязі 5-ти банківських днів після підписання сторонами договору, а кінцевий розрахунок здійснюється у розмірі 50% від ціни товару напротязі 3-х банківських днів з дати поставки товару та надання відповідачем рахунку.

          Згідно з п. 7.2 договору, у разі порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, останній сплачує позивачу шраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару.

До матеріалів справи позивачем надано специфікацію запасних частин до сепаратора А-1 МСЛ, що є додатком № 1 до договору поставки № 788/02-2007 від 27.06.2007 р. У вказаній специфікації зазначено найменування товару, кількість, ціна та загальна сума, яка складає 49364, 40 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано грошові кошти у якості передплати у сумі 24682,20 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 1072 від 03.07.2007 р. В графі призначення платежу вказаного платіжного доручення зазначено: «попередня оплата за зап. частини до сепараторів, зг. рах. № 158 від 18.06.07 р., дог. № 788/02-2007 від 27.06.07 р.».

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов‘язання в частині часткової оплати товару, тоді як відповідачем порушені умови договору стосовно поставки товару, оскільки за умовами договору товар повинен бути поставлений не пізніше 16 серпня 2007 року, а фактично товар поставлений лише 13 вересня 2007 р., що підтверджується накладною № 13,09 від 13.09.2007 р. та податковою накладною № 07,09 від 13.09.2007 р.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що в зазначеній накладній відсутнє посилання на договір, проте відповідач у відзиві на позов та під час судового засідання вказував на те, що поставка товару відбувалась саме на виконання договору поставки №788/02-2007 від 27.06.2007 року та спеціфікації до нього, товар було поставлено у кількості, найменуванню та на суму визначену у спеціфікації до договору. Таким чином, місцевим господарським судом правомірно визначено, що відповідна поставка здійснена на виконання укладеного між сторонами договору.

Із врахуванням всього вищезазначеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що відповідач прострочив виконання свого зобов‘язання за договором № 788/02-2007 щодо своєчасної поставки товару, що і стало підставою позивачу для нарахування штрафних санкцій у відповідності до п. 7.2 договору у розмірі 4936, 44 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо порушення позивачем свого зобов‘язання по забезпеченню приймання та вивозу товару власним транспортом, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано зроблено посилання на те, що відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (склад відповідача, який знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 168) згідно вимог міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000».

Згідно п. А.4, А.7 вказаних правил, товар вважається наданим у розпорядження покупця при виконанні продавцем наступних вимог: передачі товару в місці поставки в обумовлену дату або у межах обумовленого строку. При цьому, продавець зобов‘язаний належним чином повідомити покупця про готовність товару до передачі: про дату, місце надання товару в розпорядження.

Таким чином, зобов'язання позивача здійснити дії по прийому та вивозу товару виникає тільки після передачі відповідачем товару на склад та належного повідомлення позивача про готовність такого товару до передачі в його розпорядження.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, в порушення норм міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000», норм Цивільного кодексу України, а також умов договору, відповідач не повідомив позивача про готовність товару до передачі, чим самим неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вина відповідача в порушенні зобов‘язань по договору є доведеною, а посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що прострочка виконання ним зобов‘язань сталася внаслідок прострочення позивача, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,                                                

постановила:

  Рішення господарського суду Харківської області від 22 січня 2008 року у справі № 55/382-07  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                   Афанасьєв В.В.  

                                 Суддя                                                                   Бухан А.І.  

                                 Суддя                                                                   Шевель О.В.