Рішення

від 25.03.2008 по справі 9/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/23

25.03.08

За позовом   Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФК Агроконсалт»

Про                      стягнення 18320,00 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      Хорішко О.М. –довіреність № б/н від 07.03.2008 р.,                   

від відповідача:  Гордєєв О.В. –довіреність № 161 від 25.09.2005 р.

Обставини  справи:

Позивач 04.12.2007 р. звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу та 14320,00 грн. пені за період 07.12.2005 р. по 19.11.2007 р. на підставі Договору надання послуг по монтажу обладнання № 160905 від 16.09.2005 р.

Ухвалою Господарського суду міста Київської області № 17/427-07 від 10.12.2007 р. порушено провадження у справі № 17/427-07.                  

            Ухвалою Господарського суду міста Київської області № 17/427-07 від 06.02.2008 р. матеріали справи № 17/427-07 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФК»Агроконсалт»про стягнення 18320,00 грн. передані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2008 р. порушено провадження у справі № 9/23 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФК»Агроконсалт»про стягнення 18320,00 грн. та призначено її розгляд на 12.03.2008 р.

           12.03.2008 р. відповідачем подано до суду клопотання № 53 від 11.03.2008 р. про відкладення розгляду справи та про зобов»язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів у зв»язку з неотриманням останніх відповідачем.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2008 р. розгляд справи відкладено на 12.03.2008 р.

Позивачем в судовому засіданні подані докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів за місцезнаходженням відповідача.

           Відповідач в судовому засіданні повідомив про неотримання ним копії позовної заяви та доданих до неї документів, з огляду на що відзив на позов з підтверджуючим документами на виконання вимог ухвал суду від 28.02.2008 р. та 12.03.2008 р. не подав і не надіслав та заперечень проти позову не висловив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                       ВСТАНОВИВ:

12.03.2008 р. відповідачем було подане клопотання № 53 від 11.03.2008 р. про відкладення розгляду справи та про зобов»язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів у зв»язку з неотриманням останніх відповідачем (надалі за текстом –«Клопотання № 53 від 11.03.2008 р.»).

  Вищезазначене клопотання відповідача суд задовольнив та ухвалою від 12.03.2008 р. відклав розгляд справи та зобов»язав позивача надіслати позовну заяву та додані до неї документи відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно Витягу з ЄДРПОУ станом на 10.01.2008 р. (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32), докази чого надати суду.

  Позивач на виконання вищезазначених вимог суду подав фіскальний чек № 7926 від 19.03.2008 р. та опис вкладення до цінного листа, направленого на адресу відповідача: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32.

          Отже, в матеріалах справи наявні докази виконання позивачем вимог ст. 56 і п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України як за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, 7), так і за адресою місцезнаходження відповідача згідно Витягу з ЄДРПОУ станом на 10.01.2008 р. (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32).

           Таким чином позивач повністю виконав покладені на нього зобов»язання щодо надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

           Діюча редакція Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) не передбачає обов»язку позивача доводити іншим учасникам спору отримання останніми надісланих на їх адресу відправлень, пов»язаних з виконанням процесуальних вимог, зокрема, копій позовних заяв та доданих до них документів. Виключенням з цього є встановлення у ч. 2 ст. 11 ГПК України, відповідно до якого визначається строкова підставність подання заяв та вирішення спорів по ним щодо зміни чи розірвання договорів.  

           Відповідно до ч. 3 ст. 22ГПК України  сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

           З огляду на вищезазначені приписи ГПК України, повторне (після Клопотання № 53 від 11.03.2008 р.) посилання відповідача в судовому засіданні 25.03.2008 р. на неотримання ним копії позовної заяви та доданих до неї документів в якості підстави для повторного перенесення розгляду спору розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для штучного затягування судового процесу.

           При цьому відповідач відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України не позбавлений права знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії тощо, т.т. позивач мав всі необхідні підстави та можливості для реалізації такого свого процесуального права з моменту отримання ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі (05.03.2008 р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 05191940) та на протязі 14 (!) робочих днів.

           Відповідачем також не подано відзив на позовну заяву на виконання вимог  двох ухвал суду:  від 28.02.2008 р. та від 12.03.2008 р. При цьому навіть усних заперечень проти позову відповідач в судовому засіданні не висловив.

           Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

           Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

           Отже, подання відзиву є правом, а не обов»язоком відповідача та суд вправі розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

           16.09.2005 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Карлівський машинобудівний завод», визначеним як Виконавець, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФК Агроконсалт»,  визначеним як Замовник, було укладено Договір надання послуг по монтажу обладнання № 160905 (надалі за текстом «Договір»).

            Відповідно до умов Договору Виконавець (позивач) зобов»язався виконати по завданню Замовника (відповідача) роботи по монтажу обладнання (надалі за текстом –«Роботи»), а Замовник зобов»язався прийняти та оплатити виконані монтажні роботи (п.п. 1.1.1, 1.2.1 Договору)

            Згідно п. 2.1 Договору сума за виконані Роботи складає 9000,00 грн.

            Остаточний розрахунок за виконані Роботи Замовник (відповідач) здійснює не пізніше 3 банківських днів після підписання акту про виконані роботи (п. 2.4 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлена майнова відповідальність за порушення Замовником (відповідачем) строків оплати, а саме: останній сплачує неустойку у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день.

На твердження позивача, ним та у відповідності до умов Договору були здійснені для відповідача Роботи на загальну суму 9000,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 01.12.2005 р., копія якого додана до позовної заяви.

Позивачем зазначено, що відповідач в порушення умов п. 2.4 Договору не здійснив оплату виконаних робіт у сумі 9000,00 грн. протягом 3 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт від 01.12.2005 р., а тому з 07.12.2005 р. почалося прострочення відповідачем виконання зобов»язання по оплаті за Договором.  

З огляду на часткову оплату спірних робіт (в якості передоплати) за Договором у сумі 5000,00 грн. (підтверджується платіжним дорученням № 838 від 20.09.2005 р., яке знаходиться в матеріалах справи), позивач вважає, що станом на час звернення до суду у відповідача за Договором існує заборгованість у сумі 4000,00 грн.(9000,00 грн. –5000,00 грн. = 4000,00 грн., основний борг), яка підлягає до примусового стягнення з останнього у судовому порядку.

           Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           Між сторонами по справі укладено договір підряду, а, отже, саме він та відповідні положення статей глави 61 Цивільного кодексу України (далі по тексту –ЦК України) визначають права та обов»язки сторін, зокрема зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

 Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

            Враховуючи здійснену відповідачем передоплату спірних робіт за Договором у сумі 5000,00 грн. (відповідно до платіжного доручення № 838 від 20.09.2005 р.), наданий позивачем Акт виконаних робіт від 01.12.2005 р., підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, приймається судом у якості належного доказу здійснення позивачем робіт за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4000,00 грн. за Договором надання послуг по монтажу обладнання № 160905 від 16.09.2005 р.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 4000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню  повністю.

           Відповідно до позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача також і 14320,00 грн. пені за прострочення терміну оплати за виконані монтажні роботи згідно п. 5.1 Договору за період з 07.12.2005 р. по 19.11.2007 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).    

         Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

         Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

         Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

         Пунктом 5.1 Договору встановлена майнова відповідальність за порушення Замовником (відповідачем) строків оплати, а саме: останній сплачує неустойку у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день.

          З огляду на вищенаведене, позивачем визначена до стягнення пеня за період з 07.12.2005 р. по 19.11.2007 р., який підтверджений позивачем в судовому засіданні і складає термін 716 днів.

          Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

           Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Наведене свідчить, що вимоги позивача про стягнення 14320,00 грн. пені за період з 07.12.2005 р. по 19.11.2007 р. (716 днів, т.т. значно більше, ніж 6 місяців) із розрахунку 0,5 % від загальної суми за кожен день прострочки визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню лише частково у сумі 378,96 грн. та за період з 07.12.2005 р. по 07.06.2006 р., застосовуючи п. 5.1 Договору та враховуючи діючу на спірний період облікову ставку Національного банку України (9,5% ): 4000,00 грн. х 19 х 182 : 365 : 100 = 378,96 грн.

          В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 13941,04 грн. (14320,00 грн. –378,96 грн. = 13941,04 грн.) відповідачу належить відмовити на підставі ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»та приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

         Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

         Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 44, 45, 49, 56, 57, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФК Агроконсалт»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32); ідентифікаційний код 32752665; р/р 26008002089001 в філії КМД АТ «Індекс-Банк», м. Київ, МФО 300818), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Відкритого акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»(39500, Полтавська обл., м. Карлівка, вул. Пархоменка, 2; ідентифікаційний код 14311169; р/р 26006174257067 в ПРУ КБ «ПриватБанк»м. Полтава, МФО 331401) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 378 (триста сімдесят вісім) грн.. 96 коп., 43 (сорок три) грн. 74 коп. держмита, 28 (двадцять вісім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання рішення  - 26.03.2008 р