Постанова

від 20.03.2008 по справі 16/637/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/637/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Глос О.І.,

суддів :Бакуліної С.В.,Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Джема”

на постановувід 22.11.2007 року Одеського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 16/637/07

господарського суду Миколаївської області

за позовомТОВ “Джема”

доДержавного підприємства дослідне господарство “Реконструкція” Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

простягнення 24147,66 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2007 року (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 22978,58 грн. затрачених на проведення примусового виконання судового рішення про стягнення боргу; у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1170,00 грн. затрачених на проведення примусового виконання судового рішення про стягнення боргу відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року у справі № 16/637/07 (головуючий суддя –Поліщук Л.В., судді –Бандура Л.І., Туренко В.Б.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2007 року у справі № 16/637/07 скасовано, в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд  апеляційної скарги в сумі 114,90 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2007 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.58, 59 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст.9, 19, 21, 22, 55 Конституції України, ст.ст.6, 14 Європейської Конвенції з Прав Людини, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 24147,66 грн. Вважає, що майнова шкода завдана у зв'язку із здійсненням ним затрат на проведення примусового виконання судового рішення про стягнення боргу. Позов обґрунтовано посиланням на статтю 1166 ЦК України.

Вищенаведена норма передбачає, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи,.

Судами обох інстанцій встановлено, що 27.07.2005 року Господарським судом Миколаївської області прийнято рішення по справі №12/127, яким стягнуто з ДП ДГ “Реконструкція” Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь TOB “Джема” 163,19 тонни насіння соняшнику, вартістю 97914,00 грн. та 1097,14 грн. судових витрат. 05.10.2005 року постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 12/128 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2005 року, позов задоволений, стягнуто з ДП ДГ “Реконструкція” Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на корить TOB “Джема” 179182,62 грн. штрафних санкції та 2759,83 грн. судових витрат. 24.10.2005 року підрозділом примусового виконання судових рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області було відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП ДГ “Реконструкція” Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на корить TOB “Джема” 163,19 тонн насіння соняшника та 183 039,59 грн. боргу та судових витрат. Вказане виконавче провадження було об'єднано зі зведеним виконавчим провадженням, згідно якого виконавчі дії проводяться з 2004 року по примусовому виконанню рішень судів про стягнення з відповідача сум боргу.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд неправомірно погодився з доводами позивача стосовно того, що виконавчі дії по стягненню боргу (охорона арештованого майна, його вивезення тощо) проводились державними виконавцями за рахунок позивача. Такий висновок суд зробив на підставі листа Підрозділу примусового виконання рішень № 09-4096 від 18.09.2007 року, в якому зазначено, що TOB “Джема” понесені відповідні витрати при виконанні рішень суду (а.с.69).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну виконавчу службу” та ст.2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст.6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Згідно ст.45 Закону України “Про виконавче провадження” і п. 4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Мінюсту України № 74/5 від 15.12.1999 року із подальшими змінами (далі - Інструкція №74/5), витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок Держбюджету України та коштів виконавчого провадження, які складаються із коштів виконавчого збору, авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій та стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій. До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на перевезення, зберігання і реалізацію майна.

Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про виконавче провадження” і п. 4.18 Інструкції № 74/5 з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом. При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві, якщо інше не передбачено законом.

Пунктами 5.8.1, 5.8.2 Інструкції № 74/5 передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і арешту майна видається боржникові та стягувачу, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або прибуток від зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою зберігача з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог глави 66 Цивільного кодексу України.

Отже, законодавець чітко визначив порядок здійснення виконавчих дій, правила отримання і витрачання коштів на організацію та проведення цих дій, яких, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не дотримався. Звідси висновок, що вчинені позивачем в порушення встановленого в державі порядку виконання судових рішень дії, є добровільними і здійсненими на власний ризик. Тому затрати по договорам, які були спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення, проте вчинені стягувачем поза межами виконавчого провадження, не можуть перебувати у причинно-наслідковому зв'язку з протидіями боржника органам виконавчої служби по виконанню ними судового рішення. Крім того, позивачем в матеріали справи не надано жодного належного доказу вчинення відповідачем таких протиправних діянь, які завдали позивачу шкоди, що полягає у здійсненні ним витрат в ході виконання органами виконавчої служби дій по виконанню судового рішення.

Враховуючи наведене постанова Одеського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Джема” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року у справі № 16/637/07 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року у справі № 16/637/07 –без змін.

Головуючий-суддя                                          О.Глос

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач