Постанова

від 24.03.2008 по справі 33/457-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/457-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2008                                                                                                          Справа № 33/457-07  

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого Чохи Л.В. (доповідача)

суддів: Сизько І.А., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Врони С.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  Лукачев М.Н. директор, протокол №1  від 29.03.05;

від відповідача:  Ботвінок Р.А. представник, довіреність №016-15  від 03.01.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2007р. у справі №33/457-07;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ароса”, м. Дніпропетровськ

до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг

про стягнення 15 303, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

          В листопаді 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю “Ароса” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” з позовом про стягнення 15 303, 49 грн, із них борг у сумі 12 000 грн, інфляційні збитки у сумі 2 532 грн, 3% річних у сумі 770, 49 грн. і судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в порушення договору поставки №161 від 29.10.2003р. відповідач, отримавши 432 штуки рукавів на суму 30 015, 36 грн, прострочив виконання зобов”язання по оплаті товару на суму 12 000 грн, при цьому позивач посилався на статтю 193 Господарського процесуального кодексу України, статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України. (а. с. 2 –3)

         Відповідач позовні вимоги відхилив. (а. с. 35 –37)

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2008р. (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено: на користь позивача стягнуто основний борг у сумі 12 000 грн, інфляційні збитки у сумі 2 532 грн, 3% річних у сумі 770, 43 грн. і судові витрати. Це рішення мотивовано встановленими обставинами справи на підставі документальних доказів щодо поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 30 015, 36 грн. ( а. с. 65 –67)

         Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду і в позові відмовити. Скаргу вмотивовано слідуючими доводами:

·          накладна, складена позивачем, не містить посилань на договір або інший правочин;

·          ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р. у справі №Б29/64/06 та від 12.04.2007р. у справі №Б15/57-07 було порушено провадження про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже, протягом дії мораторію не застосовуються санкції за невиконання або неналежне виконання грощового зобов”язання. ( а. с. 70 –72)

    Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.

        Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, представника товариства з обмеженою відповідальністю “Ароса”, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

         Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є належність виконання відповідачем грошового зобов”язання по оплаті поставленого товару та законність застосування статті 625 Цивільного кодексу України.

         За приписами статей 11 та 509 Цивільного кодексу України зобов”язання виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, договорів та інших правочинів.

         Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, а відповідачем не спростовано, що між ним та позивачем виникли зобов”язання на підставі договору поставки №161 від 29.10.2003р. та приймання –передачі продукції за видатковою накладною № 000000007 від 20.05.2005р. на суму 30 015, 36 грн.

         Одержання даної продукції визнається відповідачем та відображено у його бухгалтерському обліку.

         Твердження скаржника про те, що вказана накладна не має посилання на договір, а, отже, не може бути належним доказом одержання товару, судовою колегією до уваги не приймається.

          Як у накладній так і у специфікації №10/05/05 від 10.05.2005р. до договору №161 від 29.10.2003р. відображена поставка одного ж і того товару, в тій же кількості і по тій же ціні, а саме: рукав фільтрувальний до фільтру ФРКРУ –1100 у кількості 432 шт. по ціні 57, 90 грн. на суму 30 015, 36 грн. (а. с. 12, 13)

         Посилання на договір поставки №161 зроблено в довіренності на ім”я експедитора Погрібняка О.А. (а. с. 14)       

         Крім того, прийом –передача продукції за видатковою накладною №000000007 від 20.05.2005р. на суму 30 015, 36 грн. є підставою виникнення між сторонами прав та обов”язків, аналогічних зобов”язанням за договором поставки.

         Відповідач оплатив отриману продукцію на суму 18 015, 36 грн, заборгованість склала 12 000 грн. (а. с. 19 –20)

         04.01.2007р. позивач направив листа з вимогою оплати боргу, який був отриманий відповідачем 09.01.2007р. (а. с. 15, 16)

         Відповідно до п. 2.2 договору покупець повинен оплатити товар, вказаний в специфікації, на протязі п”яти календарних днів з моменту надходження товару на склад.

         Отже, право вимоги оплати товару у позивача виникло 26.05.2005р.

         Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У зв”язку із цим, грошовим зобов”язанням боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

         Суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання відповідача на статтю 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в даному випадку є безпідставним.

         Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки інфляційні витрати пов”язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричиненні знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не відносяться до санкцій, передбачених статтею 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Висновок суду попередньої інстанції, що сума 3 % річних за період з 13.07.2005р. по 31.08.2007р. складає 770, 49 грн, а сума інфляційних збитків за той же період дорівнює 2 532 грн. є вірним і відповідає матеріалам справи.

          Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з”ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.

          За таких обставин, судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що господарським судом Дніпропетровської області вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв”язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2008р. не вбачається.                   

   Керуючись ст.ст. 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

         Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2007р. у справі №33/457-07 залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                       Л.В. Чоха

      Судді:                                                                            І.А. Сизько

                                                                                                         І.В. Тищик