Постанова

від 24.06.2008 по справі 33/457-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/457-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 33/457-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

            Головуючого судді                                   Удовиченко О.С.

            суддів:                                                        Мамонтової О.М.

                                                                                Хандуріна М.І.  

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися  

від відповідача Дзюба З.М. (дов. від 13.06.08р.)   

розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.08р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.08р.

у справі  № 33/457-07                    

за позовом ТОВ "Ароса", м. Дніпропетровськ

до ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг

про стягнення 15 303,49грн.

                                                 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.08р. у справі 33/457-07 (суддя Рудовська І.А.) задоволено позовні вимоги ТОВ "Ароса" до ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 15 303,49грн, з відповідача на користь позивача стягнуто 12 000грн. основного боргу, 770,49 грн. –3% річних, 2 532грн. –інфляційних нарахувань, 153,03грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.08р. (головуючий Чоха Л.В., судді Сизько І.А., Тищик І.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 28.01.08р. та постанову від 24.03.08р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

29.10.03р. між ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" (Покупець) та ТОВ "Ароса" (Постачальник) укладено договір поставки № 161, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар за номенклатурою, якістю, кількістю, ціною і на умовах визначених в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити товар на протязі п'яти календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця. Оплата здійснюється в гривнях, у формі безготівкового розрахунку (п. 2.2 договору).  

27.12.04р. строк дії договору було продовжено додатковою угодою № 1 до 31.12.05р.

У виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар  згідно специфікації № 10/05/05 від 10.05.05р. на суму 30 015,36грн., що підтверджується видатковою накладною № -000000007 від 20.05.05р., довіреністю на отримання товару серії ЯКН № 758834 від 19.05.05р. Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково у сумі 18 015,36грн.

28.11.07р. ТОВ "Ароса" звернулося з позовом до ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 12 000грн. основного боргу, 770,49 грн. –3% річних (з 13.07.05р. по 31.08.07р.) та 2 532грн. –інфляційних збитків, нарахованих за період: липень 2005 - липень 2007 років.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на момент звернення позивача до суду решту боргу в сумі 12 000грн. не сплатив.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.08р. у справі 33/457-07, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.08р., позовні вимоги задоволені повністю на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06р.  порушено провадження у справі № Б29/64/06 про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, дію якого було припинено 11.04.07р.

Згідно ухвали від 12.04.07р. за заявою ДП "Юрінформ плюс" господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б15/57-07 про банкрутство відповідача з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому думка заявника касаційної скарги стосовно того, що зазначені складові грошового зобов'язання є санкціями у розумінні вищевказаних положень ст. 12 Закону помилкова.

Відтак, твердження заявника щодо порушення судами ст. 625 ЦК України та ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є хибними.

За таких обставин, колегія вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, оскаржувані судові акти винесені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                    П О С Т А Н О В И В:    

         Касаційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.08р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.08р. у справі  № 33/457-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                           О.С. Удовиченко

Судді:                                                                                 О.М. Мамонтова

                                                                                            М.І. Хандурін