Постанова

від 24.03.2008 по справі 21/393-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/393-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2008 р.                                                           Справа № 21/393-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Луценко Ю.В.

відповідача -  Кулешов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 412Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.08 р. по справі № 21/393-07

за позовом ВАТ "Бериславський машинобудівний завод", м. Берислав

до ЗАТ "Завод турбокомпресорів", м. Дергачі

про стягнення 23732,40 грн.

встановила:

У липні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 23732,40 грн. збитків, посилаючись на те, що згідно договору зберігання № 164 від 21.05.2004 р. по накладній № 97 від 20.05.2004 р. передав товар відповідачеві на безоплатне зберігання на суму 23 732,40 грн., але на вимогу позивача відповідач не повернув.

   Позивач  змінив позовні вимоги та просив суд зобов'язати ЗАТ «Завод турбокомпресорів»повернути товар, переданий на зберігання згідно договору зберігання № 164 від 21.05.2004 р. по накладній № 97 від 20.05.2004 р.

18.07.2007р відповідач звернувся  з зустрічним позовом, яким просив суд визнати договір зберігання № 164 від 21.05.2004 р. між ВАТ «Бориславський машинобудівельний завод»та ЗАТ «Завод турбокомпресорів»недійсним, посилаючись на те, що сторони не досягли згоди по суттєвим умовам договору, а саме, предмет, ціна та строк.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2008 р. по справі № 21/393-07 суддя (Пелипенко Н.М.)  первісні позовні вимоги задоволені та зобов'язано ЗАТ «Завод турбокомпресорів »повернути ЗАТ «Бориславський машинобудівельний завод» блок -  сума 12125,00 грн.; кришка - сума 3900,00 грн.; основання  –сума 2500,00 грн.; вкладиш ремонтний –сума 127,00 грн.; пружина –сума 350,00 грн.; пружина - сума 250,00 грн.; уплотнитель  –сума 525,00 грн. та стягнуто з відповідача державне мито у розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що  відповідачем не було виконане вимоги, що до повернення товару у встановлений в вимозі строк, та відповідно до умов ст.937, 938 ЦК України товар підлягає поверненню. По зустрічному позову  суд ,враховуючи  вимоги ст.ст.203,215 ЦК України,  вважав, що відсутні підстави щодо визнання договору зберігання № 164 недійсним.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким , посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції  порушив ст.22 ГПК України, змінений предмет та підстави позову, при укладанні додаткової угоди  передбачено  право зберігача розпоряджатися  переданим на збереження майном з обов'язковим застосуванням ст. 958 ЦК України, яка регулює відносини зберігання на товарному складу, а п. 4.1 договору суперечить закону, позивачем не доведено, що спірне майно передано за договором № 164 від 21.05.2004 р., суд не надав оцінки договору безоплатної позички від 24.05.2004 р., згідно з яким спірне майно находиться на обліку, що підтверджується карточкою рахунку  № 63, підписаною головним бухгалтером.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на  правомірність зміни предмету позову, договір зберігання є реальним договором , що підтверджується п.п.1.1 договору, товар переданий  до укладання договору. Позивач вважає, що відповідач не є товарним складом і товар йому за договором безоплатної позички від 24.05.2004р. не передавався.

Судова колегія, перевіривши  матеріали справи, вислухавши представників сторін  встановила,  що позивач - ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" передав відповідачеві - ЗАТ "Завод турбокомпресорів" по накладній № 97 від 20.05.2004р. на відповідальне зберігання товар визначений родовими ознаками: блок 214.102.00  250 шт.   ціна 48,20 грн.  сума 12125,00 грн.; кришка   130.350.9040-02В   200 шт. ціна 19,50 грн.  сума 3900,00 грн.; основання 130.350.9040-01 В 200 шт. ціна 12,50 грн.    сума 2500,00 грн.;          вкладиш ремонтний  214.307.00 100 шт.   ціна 1,27 грн. сума 127,00 грн.; пружина  214.116.00  500 шт.   ціна   0,70 грн.          сума 350,00 грн.; пружина  214.117.00  500 шт.  ціна   0,50 грн.          сума 250,00 грн.; уплотнитель 214.403.00        50 шт. ціна 10,50 грн. сума 525,00 грн.; на суму 23732,40 грн."

Відповідач товар прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю серії ЯЗС № 628641 від 18.05.2004р.

Після чого між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання № 164 від 21.05.2004р., відповідно до вимог якого позивач (поклажодавець за договором) передав, а відповідач (зберігач по договору) прийняв на відповідальне зберігання товар згідно з специфікацією, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1 до договору) та підписаний акт приймання передачі спірного майна на зберігання.

В п. 2.1 договору сторони визначили строк зберігання до пред'явлення вимоги про його повернення, а п. 4.1 договору передбачено, що зберігання товару є безоплатним.Позивачем пред'явлена вимога № 022/621 від 19.04.2007р. про повернення переданого на зберігання товару по накладній № 97 від 20.05.2004р. і відповідач повинен був повернути товар протягом 7 банківських днів з моменту пред'явлення вимоги.

      Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що передача товару на зберігання здійснена по накладній № 97 від 20.05.2004р., до укладання сторонами договору зберігання № 164 від 21.05.2004 р. та накладна № 97 від 20.05.2004 р. передбачає умови передачі товару, а саме: "на відповідальне зберігання".

Згідно з вимогами ст. 937 Цивільного кодексу України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до вимог ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Суд першої інстанції правомірно врахував, що ЗАТ "Завод турбокомпресорів" не виконав вимоги щодо повернення товару у встановлений у вимозі від 19.04.2007 р. строк,  та задовольнив позовні вимоги позивача щодо повернення товару, переданого по накладній № 97 від 20.05.2004 р., а саме: блок          214.102.00 250 шт. ціна 48,20 грн.  сума 12125,00 грн.; кришка   130.350.9040-02В  200 шт.  ціна 19,50 грн.     сума 3900,00 грн.; основання 130.350.9040-01 В 200 шт. ціна 12,50 грн.  сума 2500,00 грн.; вкладиш ремонтний  214.307.00 100 шт. ціна 1,27 грн. сума 127,00 грн.; пружина   214.116.00 500 шт.  ціна 0,70 грн. сума 350,00 грн.; пружина 214.117.00  500 шт. ціна 0,50 грн. сума 250,00 грн.; уплотнитель 214.403.00  50 шт. ціна 10,50 грн. сума 525,00 грн.;  всього на суму 23732,40 грн.

Суд першої інстанції вважав, що заперечення відповідача задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами по справі укладались угоди на зберігання № 164 від 21.05.2004 р. та безоплатної позики від 24.05.2004 р. після передачі товару на відповідальне зберігання по накладній № 97 від 20.05.2004 р.         

Посилання відповідача на те, що суд не надав оцінки договору безоплатної позички від 24.05.2004 р., згідно з яким спірне майно находиться на обліку, що підтверджується карткою рахунку № 63, підписаною головним бухгалтером, безпідставне та спростується матеріалами справи, зокрема накладна № 97 від 20.05.2004 р. передбачає умови передачі товару, а саме: "на відповідальне зберігання", договором зберігання № 164 від 21.05.2004 р., відповідно до вимог якого позивач (поклажодавець за договором) передав, а відповідач (зберігач по договору) прийняв на відповідальне зберігання товар згідно з специфікацією, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1 до договору) та підписаним актом приймання передачі спірного майна на зберігання.

Відповідач не надав первинні документі на підставі, яких він вважає, що майно передавалося на виконання договору безоплатної позички від 24.05.2004 р., зазначений договір не виконувався і документі підтверджуючі його виконання відсутні.

    Посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 22 ГПК України необґрунтоване, так як відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення змінити підставу або предмет позову, позивачем змінено предмет позову.

      Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки згідно з вимогами ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статутом підприємства не обмежуються права суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема щодо права зберігача розпоряджатись переданим на зберігання майном. Стаття 958 ЦК України  не може застосовуватись до зазначених правовідносин, так як її дія розповсюджується на відносини зберігання на товарному складі, а відповідач не є товарним складом. В зв'язку з чим, посилання у додатковій угоді до договору № 164 від 21.05.2004 р. на обов'язкове застосування ст. 958 ЦК України неправомірно.

Відповідно до вимог ст.ст. 941, 944 Цивільного кодексу України за згодою поклажодавця зберігач має право користуватися речами, переданими йому на зберігання, поклажедавцю має бути повернена рівна кількість речей того ж роду і якості.

      Суд першої інстанції обґрунтовано враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України встановив, що відсутні підстави щодо визнання договору зберігання № 164 від 21.05.2004 р. недійсним.

    Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для  його скасування, керуючись ст.ст. 937, 938, 941, 944 ЦК України,  ст.ст.  101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2008 р. по справі № 21/393-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписано 24.03.2008 р.