Постанова

від 20.03.2008 по справі 20/217-07-7996

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/217-07-7996

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2008 р. Справа № 20/217-07-7996

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Л.В. Поліщук

Суддів: Л.І. Бандури, Л.І. Бойко,

при секретарі судового засідання –О.О. Соломахіній,

за участю представників сторін:

від позивача –В.Л. Корой

від відповідача –А.В. Чернега,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ „Аметиста”

на рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2008р.

у справі № 20/217-07-7996

за позовом ТОВ „Аметиста”

до ПП „Ареон”

про стягнення 100578,45грн.

за зустрічним позовом ПП „Ареон”

до ТОВ „Аметиста”

про стягнення 62400,25грн.

ТОВ „Аметиста” звернулося до господарського суду з позовом та уточненням до нього про розірвання договору поставки № 3/384                                від 04.04.2007р., укладеного між ТОВ „Аметиста” та ПП „Ареон”, і стягнення з ПП „Ареон” заборгованості по поставці товару, визначеному у додатку №1 до вказаного договору в сумі 52820,70грн., 6697,45грн. пені за неналежне виконання умов договору, 11201,72грн., сплачених за товар не належної якості і без документів, та 3932,88грн., сплачених за бракований товар, а також судові витрати.

В процесі розгляду справи ПП „Ареон” звернулося із зустрічним позовом до ТОВ „Аметиста” про стягнення 62400,25грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті продукції за додатком № 1 до договору                 № 3/384 від 04.04.2007р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2008р.              (суддя Ю.М. Щавинська) первісний позов задоволено частково, розірвано договір №3/384 від 04.04.2007року, укладений між ТОВ „Аметиста” та               ПП „Ареон”, оскільки під час дії договору мало місце його неналежне виконання та сторонами не досягнуто згоди про продовження господарських відносин за цим договором. Одночасно суд для захисту прав та законних інтересів позивача за первісним позовом вийшов за межі позовних вимог на підставі ст. 83 ГПК України і стягнув з ТОВ „Ареон” різницю між оплаченим та поставленим товаром у сумі 52820,70грн., посилаючись на те, що ця сума є, з урахуванням розірвання договору, безпідставно набутим майном і повинна бути повернута позивачу. Також судом стягнуто з ПП „Ареон” 11201,72грн., складаючих вартість товару, що не відповідав умовам додатку №1 до договору (з урахуванням товщини скла) і був повернутий продавцю. В решті первісного позову відмовлено, оскільки ПП „Ареон” не було допущено порушення грошового зобов'язання за договором поставки, а вимоги про стягнення пені не відповідають чинному законодавству. Щодо вимог про стягнення вартості браку (бою скла) на суму 3932,88грн., то суд зазначив, що вказаний обсяг браку (бою) у повному обсязі охоплюється положеннями п. 2.6 договору та не повинен відшкодовуватися продавцем. Зустрічний позов задоволено частково у сумі 61522,07грн., оскільки ТОВ „Аметиста”, не сплативши 100% вартості визначеної у додатку №1 до договору партії товару, прострочило виконання грошового зобов'язання, за яке покупець сплачує продавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. В іншій частині зустрічного позову відмовлено, т.я. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме 10.10.2007р., а не 12.10.2007р., як зазначено позивачем за зустрічним позовом.

ТОВ „Аметиста”, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулося із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, первісний позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, порушені норми матеріального та процесуального права, а саме:

- суд надав неправильну правову оцінку положенням договору поставки, чим порушив вимоги ст. 193 ГК України, оскільки відсутність поточного рахунку відповідача у специфікації до договору поставки має принципове значення, так як у відповідності до ч.2 п.2.3. договору поставки, оплату кожної окремої партії продукції (визначеної у специфікації) згідно даного договору покупець здійснює шляхом перерахування вартості даної партії продукції на один (зазначений у специфікації/додатку) з поточних рахунків продавця;

- суд не надав уваги положенням п.5 договору де зазначено, що партія продукції це та частина продукції, що передається за договором, яка визначена у кожній окремій специфікації. У відповідності до специфікації до договору, поставка продукції здійснюється 2 частинами;

- судом були допущені порушення ч. 2 ст. 267 ГК України, яка передбачає, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином, позивач самостійно, на власний ризик визначав кількість продукції, що поставляється, а тому питання логічності та нерозумності не є об'єктом вирішення судом справи по суті;

- без об'єктивних обґрунтувань суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково в частині стягнення пені за договором поставки, нехтуючи положенням п. 2.3. договору поставки, де зазначено, що оплату кожної окремої частини партії (визначеної у специфікації) продукції покупець здійснює шляхом перерахування на поточний рахунок продавця, а порядок та строки зазначені у специфікації. Але жодного порядку та строку оплати частини продукції не зазначено у специфікації, а оплата здійснювалася на підставі рахунків, що були надані відповідачем;

- судом порушені норми п.2 ст. 83 ГПК України, оскільки суд, приймаючи рішення, вийшов за межі позовних вимог без клопотання зацікавленої сторони, що є обов'язковою умовою для застосування даної норми;

- суд при винесенні рішення порушив норми ст. 4-2, ст. 43 ГПК України у частині об'єктивного та неупередженого розгляду господарської справи, так як не було досить уважно досліджені надані позивачем матеріали справи.

ПП „Ареон” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

04.04.2007р. ТОВ „Аметиста” (покупець) та ПП „Ареон”(продавець) уклали договір № 3/384, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію. Асортимент, кількість та ціна продукції зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2). Поставка продукції здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях, що складаються на кожну партію товару(п.2.1). Продавець зобов'язується поставити кожну окрему партію товару в строки, які вказані у специфікації(п.2.2). Оплату кожної партії товару, яка визначена у специфікації, покупець здійснює в порядку і строки (вказані у специфікації) шляхом перерахування ціни цієї партії товару на один (вказаний у додатку /специфікації) із рахунків продавця(п.2.3). Прийом продукції по кількості та якості здійснюється покупцем в день її поставки. Прийнятий покупцем об'єм можливого пошкодження (у т.ч. бою) продукції, який у будь-якому випадку не відшкодовується продавцем, складає 3% загальної кількості поставленої по договору продукції. Якщо в процесі прийому виявлено невідповідність якості чи властивостей продукції вимогам цього договору, покупець вправі повернути продавцю всю партію такої продукції чи її частину.(п.2.6). Кожна із сторін за кожний день прострочення виконання зобов'язань по поставці чи оплаті продукції, сплачує іншій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за весь час прострочення, а також окремо від сплачених штрафних санкцій, компенсує будь-які прямі чи непрямі збитки, яки виникли внаслідок прострочення.(п.3.1). Неустойка повинна бути самостійно розрахованою і виплаченою стороною, яка здійснила порушення у продовж 10 банківських днів з моменту порушення зобов'язання.(п.3.2). Продавець має право зупинити поставку продукції у випадку невиконання покупцем своїх зобов'язань по цьому договору. Продавець має право при постачанні слідуючей партії продукції зменшити кількість товару на суму зобов'язання покупця по сплаті штрафних санкцій.(п.3.3).

У додатку № 1 від 04.04.2007р. до вказаного договору сторонами зазначено, що продавець зобов'язується поставити флоат скло 4мм МО 2134*3300 кількістю 42000,00кв.м. на загальну суму 1155000,0грн.(у т.ч. ПДВ) у строки до 31.05.2007р. - 10000,0кв.м., до 31.06.2007р. - 32000,0кв.м. Також сторони визначили порядок та строк розрахунків, а саме: 100% ціни поставленої продукції сплачується впродовж 3-х банківських днів з моменту підтвердження продавцем замовлення покупця.

На виконання зазначеного договору ТОВ „Аметиста” перерахувало на рахунок ПП „Ареон” грошові кошти:

04.04.2007 р. - 5801,87 грн.

05.04.2007 р. - 88000,00 грн.

08.05.2007 р. - 57323,56 грн.;

10.05.2007 р. - 50000,00 грн.;

11.05.2007 р. - 7323,56 грн.;

22.05.2007 р. - 12800,73 грн.;

29.05.2007 р. - 57323,56 грн.;

05.06.2007 р. - 57323,56 грн.;

07.06.2007 р. -  57400,00 грн.;

14.06.2007 р. -  55000,00 грн.;

20.06.2007 р. -  38917,16 грн.;

02.11.2007 р. - 46 810 грн.;

07.11.2007 р. - 45 450 грн.;

30.11.2007 р. –40 790 грн.

ПП „Ареон” поставило покупцю продукцію за видатковими накладними:

№ РН-0000270 від 05.04.2007 р. на суму 5801,87грн.;

№ РН-1000249 від 10.05.2007 р. на суму 57323,48грн.;

№ РН-1000250 від 10.05.2007 р. на суму 57323,48грн.;

№ РН-1000294 від 17.05.2007 р. на суму 12800,74грн.;

№ РН-1000356 від 29.05.2007 р. на суму 57323,48грн.;

№ РН-1000389 від 07.06.2007 р. на суму 52675,65грн.;

№ РН-1000398 від 08.06.2007 р. на суму 52675,65грн.;

№ 10433 від 15.06.2007 р. на суму 54591,12грн.;

№ 10451 від 20.06.2007 р. на суму 51717,91грн;

№ 11234 від 03.11.2007 р. на суму 55070,10грн.;

№ 11272 від 09.11.2007 р. на суму55070,10грн.;

№ 11392 від 05.12.2007 р. на суму 55070,10 грн.

10.08.2007р. ТОВ „Аметиста” повернуло товар, поставлений за накладною від 17.05.2007р., ТОВ „Аметиста” згідно витратної накладної                    № ВП-0000002 від 10.08.2007р., кількістю 273,186кв.м. на суму 11201,72грн. у зв'язку з його неналежною якістю.

11.12.2007р. під час проведення розбракування поставленого товару за участю представників сторін виявлено брак 170,6946кв.м. скла на загальну суму 3932,88грн. і складено акт прийому скла. Згідно видаткової накладної №ВП-0000017 від 11.12.2007р. 170,965кв.м. скла на загальну суму 3932,88грн. повернуто ТОВ „Аметиста”.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Протягом дії договору сторони узгодили умови для поставки лише однієї партії продукції об'ємом 42000 кв.м. та вартістю 1155000,00грн., шляхом підписання Додатку № 1 від 04.04.2007р. (т.1 а.с. 21)

Та обставина, що ця партія продукції повинна була поставлятися частинами протягом певного терміну не змінює об'єм та зміст визначеного у розділі 5 договору сторонами поняття „партія продукції”. Отже, відповідно до п. 4 Додатку № 1 ТОВ „Аметиста” повинно було сплатити вартість партії продукції на загальну суму 1155000,00грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підтвердження замовлення, тобто до 09.04.2007р. Однак                             ТОВ „Аметиста” до зазначеної дати перерахувало на поточний рахунок                          ПП „Ареон” частину зазначеної у Додатку № 1 від 04.04.2007р. суми, а саме: 04.04.2007р. 5801,87 грн. та 05.04.2007р. 88000,00грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо існування заборгованості ТОВ „Аметиста” перед ПП „Ареон” по оплаті поставленої продукції та наявності підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення пені за порушення зобов'язання, визначеного у  додатку № 1 від 04.04.2007р. до договору поставки від 04.04.2007р., є обгрунтованим.

Однак, апеляційна інстанція зазначає, що місцевий господарський суд при стягненні на користь ТОВ „Аметиста” суми 52820,70грн., що складає вартість безпідставно набутого майна внаслідок розірвання договору поставки, помилково вказав про вихід за межі позовних вимог для захисту прав ТОВ „Аметиста” на підставі ст. 83 ГПК України, оскільки виходом за межі позовних вимог є присудження судом фактично більшого або іншого, ніж вимагає позивач. Інша кваліфікація судом правовідносин, із яких виник спір, інше визначення правових норм, що застосовуються до спірних правовідносин, не може визнаватись виходом за межі позовних вимог.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні первісного позову в частині стягнення пені в сумі 6697,45грн., т.я. у ПП „Ареон” за договором від 04.04.2007р. грошове зобов'язання перед ТОВ „Аметиста” було відсутнє, а відповідно до вимог ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо вимог за первісним позовом стосовно повернення 11201,72грн., сплачених за товар не належної якості і без документів, то судом встановлено, що згідно п. 1 додатку № 1 до договору предметом поставки є флоат скло товщиною 4 мм та розміром 2134 X 3300 мм. ПП „Ареон” помилково передало ТОВ „Аметиста” за накладною № РН-1000294 від 17.05.2007р. інше скло товщиною 6 мм., яке має зовсім інші властивості та сферу застосування, тому не може бути ототожнене з предметом спірного договору поставки, погодженим у додатку №1. Поставлення скла товщиною 6 мм взагалі не було поставкою за додатком № 1 до договору у зв'язку з чим було повернуто                       ПП „Ареон” за накладною № ВП-0000002 від 10.08.2007р. Отже, повернення ПП „Ареон” продукції за накладною № ВП-0000002 від 10.08.2007р. є поверненням помилково поставленого товару, а не неякісної продукції.

ТОВ „Аметиста” у первісному позові просило також стягнути з                      ПП „Ареон” 3932,88 грн., які складають оплату за товар, посилаючись на те, що 11.12.2007р. при прийомі товару було виявлено брак на вказану суму. Як свідчить акт забракування продукції, складений і підписаний обома сторонами, пошкоджено 170,69кв.м. скла. За підрахунком пошкоджена продукція у кількості 170,69кв.м складає 0,4% від загальної кількості продукції, що постачалась за додатком №1 до договору. Відповідно до п. 2.6 договору поставки об'єм можливого пошкодження продукції (у тому числі бою), який не відшкодовується у будь якому випадку, складає 3 % загальної кількості продукції, що постачається по договору. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ПП „Ареон” 3932,88 гри. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом про розірвання договору поставки № 3/384 від 04.04.2007р., укладеного між ТОВ „Аметиста” та                     ПП „Ареон”, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Аметиста” надіслало                         ПП „Ареон” претензію №21 від 27.07.2007р., яка містить зокрема, вимогу про розірвання договору. Із врахуванням того, що під час дії договору мало місце його неналежне виконання, сторонами не досягнуто згоди про продовження господарських відносин за договором №3/384 від 4.04.2007р., то суд першої інстанції правомірно розірвав договір №3/384 від 4.04.2007р., укладений між ТОВ „Аметиста” та ПП „Ареон”.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення місцевого господарського суду і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

        Суддя                                                                                          Л.І. Бойко