Рішення

від 12.04.2011 по справі 5010/463/2011-18/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/463/2011-18/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р.   Справа № 5010/463/2011-18/21   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Гриняк Б. П.   , при секретарі судового засідання Томашевська А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства " Гроно", вул. Незалежності ,67 , м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача  : Відкритого акціонерного товариства " Житлобуд ", вул. Василіянок , 49 , м. Івано-Франківськ , 76000

про  : стягнення заборгованості в сумі  11413 , 21 грн. , з яких : 4275 ,81 грн. - основний борг, 1581, 84грн. - неустойка , 4339 , 02 грн. - інфляційні втрати  та 1216 ,54 грн. - 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача:   Бандурка Л.Я. (довіреність № 013  від 21.03.2011 )- представник ;

від відповідача:  не з'явилися;

ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством  "Гроно" заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства " Житлобуд " про стягнення заборгованості в сумі  11413 , 21 грн., з яких : 4275 ,81 грн. - основний борг, 1581, 84грн. - неустойка , 4339 , 02 грн. - інфляційні втрати  та 1216 ,54 грн. - 3% річних.

          В судовому засідання  07.04.2011р.  оголошувалась  перерва до  12.04.2011р..

          Представник позивача в судовому  засіданні  підтримав  позовні  вимоги  з  підстав  викладених  у  позовній  заяві.

          Представник  відповідача  в судове засідання  не з"явився хоча належним  чином  повідомлений  про  дату та час  розгляду  справи  згідно  повідомлення   про оголошення  перерви від  07.04.11р., причини  неявки  суду  не повідомив,  відзиву на позов  та доказів  в його  обгрунтування  суду не надав.

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

       За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд,   вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного  представника відповідача  за  наявними  в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно,  безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.  

          Заявлені  позовні  вимоги  мотивовані тим, що 01.08.2008 року між  Приватним  підприємством  "Гроно" ( субпідрядник) та  Відкритим  акціонерним  товариством  "Житлобуд" ( генпідрядник) укладено  Договір субпідряду, згідно якого субпідрядник  в межах  договірної  ціни, складеної  згідно  з  Правилами  визначення  вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000,  зобов"язався  за  умови   передбаченого  даним  Договором фінансування  якісно  виконати  на свій  ризик  власними  силами  всі  передбачені  замовленням  роботи  по  влаштуванню  теплового  вузла  середньої  школи  №11 по вул.  Б.  Лепкого  в  м.  Івано-Франківськ, генпідрядник  зобов"язався  прийняти та оплатити  якісно  виконану  роботу ( п. 1.1  Договору).

          На виконання  умов зазначеного  Договору,  позивачем    виконано   підрядні робти на загальну  суму  20985,60 грн,  що  підтверджується Актами приймання  виконаних  підрядних  робіт   № 14-0-1-1 від  26.06.2008  р.   №64-0-1-1 від  08.09.2008 р., підписаними представниками  обох  сторін.

          Згідно  п. 3.2  Договору  субпідряду від  01.08.2008 р., розрахунок  за  фактично  виконані  роботи  здійснюється  на підставі підписаних  Актів  виконаних підрядних  робіт  

( ф. КБ-2. КБ-3) протягом  5-х банківських  днів після підписання актів.

          Відповідач,  в порушення  п. 3.2 Договору,  оплату за виконані роботи провів  частково в сумі  701,79 грн., в наслідок  чого виникла  заборгованість  в  сумі  20275,81 грн..

          23  грудня 2010  року  позивачем  на адресу  відповідача  направлено претензію  з вимогою сплатити  заборгованість  в  сумі  20275,81 грн.,  яка  залишена   без відповіді, але  з частковою сплатою  заборгованості  в  сумі  16000,00 грн..

          Таким  чином, на момент  подання  позову до суду, основний борг відповідача перед  позивачем становить  4275,81  грн..

          Пунктом  6.4  Договору  передбачено, що за  порушення  сторонами  строків  або термінів  виконання  зобов"язань за  Договором,  винувата сторона  виплачує  іншій  стороні  неустойку  в розмірі  подвійної  облікової  ставки НБУ, від  суми  невиконаних зобов"язань  за кожний  день  прострочення.

       Відповідно  до  п. 6.4  Договору  відповідачу  нараховано неустойку  за несвоєчасне  виконання  зобов"язань  в сумі  1581,84  грн..

          Відповідно  до ст. 625 Цивільного  кодексу  України, за прострочення виконання  грошового  зобов"язання, відповідачу  нараховано  інфляційні збитки   в  сумі  4339,02  грн. за весь  час  прострочення та три  проценти  річних  в сумі  1216,54  грн.  (за період  з  11.08.2010р.  по  11.01.2011р.).

          Загальна сума  заборгованості  відповідача перед  позивачем  становить 11413 , 21 грн., з яких: 4275 ,81 грн. - основний борг, 1581, 84грн. - неустойка, 4339,02 грн. - інфляційні втрати  та 1216 ,54 грн. - 3% річних.

          Доказів, які б свідчили про погашення  суми боргу або ж спростували доводи позивача суду не подано.

          Дослідивши  матеріали,  справи , заслухавши  пояснення представників сторін,  суд  приходить до висновку висновку про те, що позов в сумі 11413,21 грн.  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання   господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Положеннями  ч.  2  ст.  193 Господарського  кодексу України встановлено, що кожна  сторона  повинна  вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання  нею  зобов"язання,  враховуючи інтереси другої сторони та  забезпечення  загальногосподарського  інтересу.

          На підставі  вищевикладеного  суд дійшов  висновку, що відповідач взяті  на себе зобов"язання згідно  з укладеним  Договором  не виконав,  внаслідок  чого  утворилась  заборгованість перед  позивачем.

          Згідно із ст.625 Цивільного кодексу  України боржник, який  прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Відтак, позивачем правомірно в розрахунку нараховано відповідачу 4339,02 грн.- інфляційних витрат,  та 1216,54 грн.- 3% річних. Відповідач не виконав своїх зобов”язань  своєчасно, а тому інфляційні втрати  та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.                               Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

У положеннях ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Пунктом  6.4  Договору  передбачено, що за  порушення  сторонами  строків  або термінів  виконання  зобов"язань за  Договором,  винувата  сторона  виплачує  іншій  стороні  неустойку  в розмірі  подвійної  облікової  ставки НБУ, від  суми  невиконаних зобов"язань  за кожний  день  прострочення.

          З огляду на викладене,  позовні вимоги в частині стягнення  1581,84 грн.  неустойки   за період  з 11.08.2010р. по 11.01.2011 р.є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          За правилами, встановленими ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до судового розгляду внаслідок його неправомірних дій.

На підставі наведеного та керуючись ст. 8, 124 Конституції України,  ст. 525, 526,  549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.  193, 216, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст.  22, 43, 49, 75,  ст. 82  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Гроно"  до Відкритого акціонерного товариства

" Житлобуд " про стягнення 11413,21 грн. , з яких : 4275, 81 грн. - основний борг , 1581,84 грн. - неустойка, 4339,02 грн. - інфляційні  втрати та 1216,54 грн. - 3% річних -  задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства " Житлобуд ", вул. Василіянок, 49, м. Івано-Франківськ , 76000, ( код  ЄДРПОУ 01272634) на користь Приватного підприємства " Гроно", вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, ( код ЄДРПОУ13666054) заборгованість в сумі  11 413, 21 грн. ( одинадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 21 коп.), 114,13 грн. (  сто чотирнадцять гривень 13 коп.) - державного мита та  236,00  грн.  (  двісті тридцять  шість  гривень 00 коп.) -  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу.          

                  Наказ видати після  набрання рішенням законної  сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                           Гриняк Б. П.

Повне рішення складено 14.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"