Рішення

від 05.04.2011 по справі 34/302-2/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/302-2/37 05.04.11

За позовом Това риство з обмеженою відповіда льністю “Аско-Фарм”

До Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Український промисловий

банк”

Треті особи ОСОБА_1;

ОСОБА_2;

ОСОБА_3;

ОСОБА_4

про визнанн я недійсними договорів

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Турська М .В.

від відповідача Дешко В.О ., Вікторова В.О.

від третіх осіб не з' яви лися

Обставини справи:

У червні 2010 року Товариств о з обмеженою відповідальніс тю “Аско-Фарм” (далі - позива ч) звернулось до Господарськ ого суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відпо відальністю “Український пр омисловий банк” (далі - відп овідач) про:

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання кре дитного договору № 38/КВ-07 від 23 ж овтня 2007 року (далі - Кредитни й договір, зі змінами внесени ми додатковим договором № 38/КВ -07/1 від 25 червня 2008 року і додатко вим договором № 38/КВ-07/2 від 17 лип ня 2008 року);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору іпотеки від 23 жовтня 2007 р оку, підписаний між ТОВ “Укра їнський промисловий банк”(іп отекодержателєм) та ОСОБА_1 (майновим поручителем), зас відчений приватним нотаріус ом Чернігівського міського н отаріального округу ОСОБА _5 (з внесеними змінами згідн о договорів про внесення змі н від 25 червня 2008 року та від 17 ли пня 2008 року);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору іпотеки від 25 червня 2008 р оку, підписаний між ТОВ “Укра їнський промисловий банк”(іп отекодержателєм), з однієї ст орони, та ОСОБА_3 і ОСОБА _2 (майновими поручителями), з другої сторони, засвідчений приватним нотаріусом Черніг івського міського нотаріаль ного округу ОСОБА_5 (з внес еними змінами згідно договор ів про внесення змін від 17 лип ня 2008 року);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору поруки № 38Zпор-08 від 17 липн я 2008 року, підписаний між ТОВ “У країнський промисловий банк ”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБА _1 (поручителем);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору поруки № 38Zпор-08-1 від 17 лип ня 2008 року, підписаний між ТОВ “ Український промисловий бан к”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБ А_2. (поручителем);

- визнання повністю недійс ним від моменту укладання до говору поруки № 38Zпор-08-2 від 17 ли пня 2008 року, підписаний між ТОВ “Український промисловий ба нк”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСО БА_4 (поручителем).

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 23.06.2010р. у спр аві №34/302 (суддя: Сташків Р.Б.) в за доволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 14.10.10р. Київськ ий апеляційний господарськи й суд залишив без змін рішенн я Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. у справі №34/302.

Постановою від 13.01.11р. Вищий го сподарський суд України зали шив в силі рішення Господарс ького суду міста Києва від 23.06.1 0р. та Постанову від 14.10.10р. Київс ького апеляційного господар ського суду в частині відмов и в задоволенні позивних вим ог про визнання повністю нед ійсним від моменту укладання кредитного договору № 38/КВ-07 ві д 23 жовтня 2007 року (зі змінами).

В іншій частині - Постановою від 13.01.11р. Вищий господарський суд України скасував рішенн я Господарського суду міста Києва від 23.06.10р. та Постанову ві д 14.10.10р. Київського апеляційно го господарського суду, та в ц ій частині направив справу н а новий розгляд до суду першо ї інстанції.

Справу №34/302 передано на нови й розгляд судді Домнічевій І .О.

Ухвалою від 28.01.11р. суд прийняв справу до провадження, присв оїв справі номер 34/302-2/37, розгляд справи призначив на 15.02.2011р., зал учив до участі у розгляді спр ави в якості третіх осіб без с амостійних вимог на предмет спору на стороні позивача гр омадян України: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБ А_4. Також суд зобов' язав по зивача направити на адресу з алучених третіх осіб копії п озовної заяви та всіх додатк ів до позову, а також копію Пос танови від 13.01.11р. Вищого господ арського суду України, доказ и чого подати в судове засіда ння, і зобов' язав сторони та третіх осіб надати суду пись мові документально та нормат ивно обґрунтовані пояснення по суті спору, з врахуванням о бставин, викладених у Постан ові від 13.01.11р. Вищого господарс ького суду України.

Розгляд справи неодноразо во відкладався, судом в судов их засіданнях оголошувались перерви.

Представником Позивачем т акож двічі подавались заяви по зміну підстав позову, і Поз ивач обґрунтовує позовні вим оги з наведених у заяві від 29.03. 11р. підстав.

Особи, які беруть участь у с праві, вважаються повідомлен ими про час і місце її розгляд у судом, якщо ухвалу про поруш ення провадження у справі на діслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз' яснення Президії Вищо го арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про де які питання практики застосу вання Господарського процес уального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Пр о деякі питання практики зас тосування норм Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, порушені у доповідних записках про роботу господа рських судів у першому піврі ччі 2007 року”(пункт 15) зазначено , що відповідно до пункту 2 час тини другої статті 54 Господар ського процесуального кодек су України позовна заява пов инна містити, зокрема, місцез находження сторін (для юриди чних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільн ого кодексу України місцезна ходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які в ідповідно до установчих доку ментів юридичної особи чи за кону виступають від її імені .

У пункті 11 інформаційного л иста Вищого господарського с уду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про д еякі питання практики застос ування норм Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, порушені у доповідних зап исках про роботу господарськ их судів у 2006 році” зазначено, щ о до повноважень господарськ их судів не віднесено устано влення фактичного місцезнах одження юридичних осіб або м ісця проживання фізичних осі б - учасників судового процес у на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відп овідні процесуальні докумен ти надсилаються господарськ им судом згідно з поштовими р еквізитами учасників судово го процесу, наявними в матері алах справи.

Водночас законодавство Ук раїни, в тому числі Господарс ький процесуальний кодекс Ук раїни, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з' ясовувати фактичне місцезна ходження іншої сторони (стор ін) у справі (якщо воно не спів падає з її місцезнаходженням , визначеним згідно із згадан ою статтею 93 Цивільного кодек су України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших проц есуальних документах.

З матеріалів справи вбачає ться, що ухвали суду надсилал ись сторонам та третім особа м за адресами, зазначеними в п озовній заяві та документах, доданих до матеріалів справ и.

В разі коли фактичне місцез находження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповіда є її місцезнаходженню, визна ченому згідно з законом, і дан а особа своєчасно не довела п ро це до відома господарсько го суду, інших учасників проц есу, то всі процесуальні насл ідки такої невідповідності п окладаються на цю юридичну о собу.

Сторони та треті особи були належним чином повідомлені про призначення справи до ро згляду в засіданні суду, про ч ас і місце його проведення.

Строк вирішення спору було продовжено за клопотанням п озивача у відповідності до с т. 69 ГПК України.

Представники Позивача у су дових засіданнях підтримува ли викладені у позові обстав ини, та просили позовні вимог и задовольнити в повному обс язі, з врахуванням заяви (пода ної 29.03.11р. в судовому засіданні ) про зміну підстав позову.

Представники Відповідача у судових засіданнях підтрим ували заперечення на позов т а просили в задоволення позо ву відмовити.

Представники Третіх осіб в призначені судові засідання не з`являлись, вимоги ухвал су ду ними не виконані, поясненн я по суті спору від третіх осі б не надходили.

Позивачем 05.04.11р. подано клопо тання про відкладення розгля ду справи в зв' язку з необхі дністю ознайомитись з надани ми відповідачем та долученим и судом до матеріалів справи новими письмовими доказами, і оскільки ознайомлення про водиться лише по вівторках т а четвергах в зв' язку з граф іком слухання справ суддею т а наявністю вільних залів дл я ознайомлення, то позивач за значає, що не міг ознайомитис ь з матеріалами справи раніш е і тому просить суд відкласт и розгляд справи і надати йом у час для ознайомлення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, нові пись мові докази були надані суду та долучені до справи 29.03.2011р., та навіть враховуючи, що ознайо млення з матеріалами справ п роводиться лише по вівторках та четвергах в зв' язку з гра фіком слухання справ суддею та наявністю вільних залів д ля ознайомлення, то позивач н е був позбавлений можливості ознайомитись з наданими від повідачем документами зазда легідь - 29.03.2011р. та 31.03.2011р., оскільк и також заздалегідь знав про призначення судом розгляду справи на 05.04.2011р.

Враховуючи вищенаведене, с удом відхиляється клопотанн я позивача про відкладення р озгляду справи, як необґрунт оване.

В судовому засіданні 05.04.11р. су дом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр исутніх представників сторі н, оглянувши надані сторонам и оригінали документів, на як і вони посилаються, як на підс таву своїх вимог та заперече нь, та копії яких долучені до м атеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2007 року між позив ачем (Позичальник) та відпові дачем (Банк) було укладено Кре дитний договір, за умовами як ого (з урахування додаткових договорів) Банк відкриває По зичальнику відновлювальну в ідкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошт и (далі - Кредит) на наступних умовах:

- ліміт кредитування 410 000 грн. , що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кр едитування, наведеного у Дод атку №3 до цього договору;

- строк кредитної лінії: з 23 ж овтня 2007 року до 22 жовтня 2012 року включно;

- мета використання коштів - поповнення обігових коштів;

- процента ставка - 15% річних .

Відповідно до п. 4.1 Кредитног о договору та додатків №1, №2, №3 та №4 погашення кредиту відбу вається в доларах США.

Згідно з п. 4.2 Кредитного дого вору, нарахування та сплата п роцентів за користування кре дитом здійснюється у валюті кредиту - в доларах США.

Враховуючи заяви позивача на отримання кредитних кошт ів, які подавались згідно з п. 2.1 Кредитного договору, кредит ування здійснювалося шляхом надання коштів в доларах США .

В якості забезпечення вимо г позивача, були укладені:

1. Договір іпотеки від 23 жовтн я 2007 року, підписаний між ТОВ “У країнський промисловий банк ”(іпотекодержателєм) та ОСО БА_1 (майновим поручителем), з асвідчений приватним нотарі усом Чернігівського міськог о нотаріального округу ОСО БА_5 (з внесеними змінами згі дно договорів про внесення з мін від 25 червня 2008 року та від 17 липня 2008 року);

2. Договір іпотеки від 25 червн я 2008 року, підписаний між ТОВ “У країнський промисловий банк ”(іпотекодержателєм), з одніє ї сторони, та ОСОБА_3 і ОС ОБА_2 (майновими поручителя ми), з другої сторони, засвідче ний приватним нотаріусом Чер нігівського міського нотарі ального округу ОСОБА_5 (з в несеними змінами згідно дого ворів про внесення змін від 17 липня 2008 року);

3. Договір поруки № 38Zпор-08 від 17 липня 2008 року, підписаний між ТОВ “Український промислови й банк”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБА_1 (поручителем);

4. Договір поруки № 38Zпор-08-1 від 17 липня 2008 року, підписаний між ТОВ “Український промислови й банк”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБА_2. (поручителем);

5. Договір поруки № 38Zпор-08-2 від 17 липня 2008 року, підписаний між ТОВ “Український промислови й банк”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБА_4 (поручителем).

Постановою від 13.01.11р. Вищий го сподарський суд України зали шив в силі рішення Господарс ького суду міста Києва від 23.06.1 0р. та Постанову від 14.10.10р. Київс ького апеляційного господар ського суду в частині відмов и в задоволенні позивних вим ог про визнання повністю нед ійсним від моменту укладання кредитного договору № 38/КВ-07 ві д 23 жовтня 2007 року (зі змінами).

В іншій частині - Постановою від 13.01.11р. Вищий господарський суд України скасував рішенн я Господарського суду міста Києва від 23.06.10р. та Постанову ві д 14.10.10р. Київського апеляційно го господарського суду, та в ц ій частині направив справу н а новий розгляд до суду першо ї інстанції.

У вказаній постанові, Вищим господарським судом України було зазначено, що з огляду на те, що суди попередніх інстан цій не знайшли підстав для ви знання недійсним основного з обов'язання, ними також було в ідмовлено у визнанні недійсн ими договорів щодо його забе зпечення. При цьому господар ськими судам не враховано, що суб'єктний склад договорі в іпотеки та поруки відрізня ється від суб'єктного складу кредитного договору, та в рез ультаті прийнято рішення, що стосуються прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

На виконання вказівок нав еденої постанови Господарсь ким судом міста Києва ухвало ю від 28.01.11р. було залучено до уча сті у розгляді справи в якост і третіх осіб без самостійни х вимог на предмет спору на ст ороні позивача громадян Укра їни: ОСОБА_1, ОСОБА_2, О СОБА_3 та ОСОБА_4.

Статтею 33 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и встановлено, що кожна сторо на повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається, я к на підставу своїх вимог та з аперечень.

Оцінюючи подані докази за с воїм внутрішнім переконання м, що ґрунтується на всебічно му, повному і об'єктивному роз гляді в судовому засіданні в сіх обставин в їх сукупності , та враховуючи, що кожна сторо на повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається, я к на підставу своїх вимог і за перечень, суд дійшов наступн их висновків.

Позивач, з підстав, викладен их у Заяві про зміну підстав п озову від 29.03.2011р. просить суд пр о :

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору іпотеки від 23 жовтня 2007 р оку, підписаний між ТОВ “Укра їнський промисловий банк”(іп отекодержателєм) та ОСОБА_1 (майновим поручителем), зас відчений приватним нотаріус ом Чернігівського міського н отаріального округу ОСОБА _5 (з внесеними змінами згідн о договорів про внесення змі н від 25 червня 2008 року та від 17 ли пня 2008 року);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору іпотеки від 25 червня 2008 р оку, підписаний між ТОВ “Укра їнський промисловий банк”(іп отекодержателєм), з однієї ст орони, та ОСОБА_3 і ОСОБА _2 (майновими поручителями), з другої сторони, засвідчений приватним нотаріусом Черніг івського міського нотаріаль ного округу ОСОБА_5 (з внес еними змінами згідно договор ів про внесення змін від 17 лип ня 2008 року);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору поруки № 38Zпор-08 від 17 липн я 2008 року, підписаний між ТОВ “У країнський промисловий банк ”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБА _1 (поручителем);

- визнання повністю недійсн им від моменту укладання дог овору поруки № 38Zпор-08-1 від 17 лип ня 2008 року, підписаний між ТОВ “ Український промисловий бан к”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСОБ А_2. (поручителем);

- визнання повністю недійс ним від моменту укладання до говору поруки № 38Zпор-08-2 від 17 ли пня 2008 року, підписаний між ТОВ “Український промисловий ба нк”, ТОВ “АСКО-ФАРМА”та ОСО БА_4 (поручителем).

Щодо обґрунтування позива ча про визнання всіх спірних договорів недійсними (розді л 2, 3, 4 Заяви позивача про зміну підстав позову від 29.03.2011р.), суд з азначає наступне.

Відповідно до статті 99 Конс титуції України грошовою оди ницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи пра вовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не вс тановлює сферу її обігу та бу дь-яких обмежень щодо можлив ості використання в Україні грошових одиниць іноземних д ержав.

Відповідно до статті 192 ЦК У країни іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встано влених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило , відповідно до якого грошове зобов'язання має бути викона не у гривнях. Між тим, диспозиц ія норми частини 3 цієї статті дозволяє використання інозе мної валюти, а також платіжни х документів в іноземній вал юті при здійсненні розрахунк ів на території України за зо бов'язаннями у випадках, поря дку та на умовах, встановлени х законом.

Аналогічний режим викорис тання національної та інозем ної валюти при виконанні гро шових зобов' язань передбач ений ГК України. Зокрема, част иною 2 статті 198 ГК України вста новлено, що грошові зобов'яза ння учасників господарських відносин повинні бути вираж ені і підлягають оплаті у гри внях; грошові зобов'язання мо жуть бути виражені в іноземн ій валюті лише у випадках, якщ о суб'єкти господарювання ма ють право проводити розрахун ки між собою в іноземній валю ті відповідно до законодавст ва. Виконання зобов'язань, вир ажених в іноземній валюті, зд ійснюється відповідно до зак ону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б з абороняли банкам або іншим ф інансовим установам надават и кредити в іноземній валюті .

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК У країни за кредитним договоро м банк або інша фінансова уст анова (кредитодавець) зобов'я зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закон у України “Про банки і банків ську діяльність” кошти - гро ші у національній або інозем ній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК Україн и кредитні операції банків п олягають у розміщенні від св ого імені, на власних умовах т а на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позич альників) та громадян. Кредит ними визнаються банківські о перації, визначені як такі за коном про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діял ьність” визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю є Декрет, стаття 1 якого відноси ть надання кредитів в інозем ній валюті до валютних опера цій.

Частиною 1 статті 5 Декрету п ередбачено, що Національний банк України видає індивідуа льні та генеральні ліцензії на здійснення валютних опера цій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Де кретом.

При цьому, генеральні ліцен зії видаються комерційним ба нкам та іншим фінансовим уст ановам України, національном у оператору поштового зв'язк у на здійснення валютних опе рацій, що не потребують індив ідуальної ліцензії, на весь п еріод дії режиму валютного р егулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разов ої валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції (частина 4 с татті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії п отребують, зокрема, такі опер ації:

- надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті, якщо терміни і суми так их кредитів перевищують вста новлені законодавством межі (підпункт “в”пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и (підпункт “г”пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавство м не встановлено терміни та с уми кредитів в іноземній вал юті як критерій їх віднесенн я до сфери дії режиму індивід уального ліцензування. Ця об ставина, з огляду на відсилоч ний характер норми Декрету, н е дозволяє поширити режим ін дивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язан і з наданням резидентами (бан ками та іншими фінансовими у становами) кредитів в інозем ній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009 “Про правомірність уклада ння кредитних договорів в ін оземній валюті” у зв'язку з за питами банків з питання щодо правомірності укладання кре дитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що оп ерація з надання банками кре дитів в іноземній валюті не п отребує індивідуальної ліце нзії.

Таким чином, операція з нада ння банками кредитів в інозе мній валюті не потребує інди відуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України “Про Національний банк Укра їни”, статей 2, 47, 49 Закону Україн и “Про банки і банківську дія льність”, статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни “Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг”, стат ей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністр ів України “Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю”банки та інші фін ансові установи, які у встано вленому порядку отримали ген еральну ліцензію Національн ого банку України на здійсне нну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2001 відповідачу видан а Національним банком Україн и банківська ліцензія № 67, згі дно з якою Банку надано право здійснювати банківські опер ації, визначені частиною пер шою та пунктами 5-11 частини дру гої статті 47 Закону України “П ро банки та банківську діяль ність”. Окрім того, у матеріал ах справи наявний виданий На ціональним банком України до звіл на право здійснення опе рацій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною ч етвертою статті 47 Закону Укра їни “Про банки та банківську діяльність”згідно з додатко м до цього дозволу. Так, відпов ідно до додатку до цього дозв олу Банк має право здійснюва ти, зокрема, операції з валютн ими цінностями щодо залученн я та розміщення іноземної ва люти на валютному ринку Укра їни.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що відповідач на підстав і банківської ліцензії та пи сьмового дозволу на здійснен ня операцій з валютними цінн остями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання безготівкової інозем ної валюти на території Укра їни як засобу платежу реглам ентує Положення про порядок видачі Національним банком У країни індивідуальних ліцен зій на використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу (затвердж ено постановою Правління Нац іонального банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстров ано в Міністерстві юстиції У країни 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі - Положення), яке бул о розроблено Національним ба нком України відповідно до в имог статей 5, 11, 13 Декрету, а тако ж статей 7 і 44 Закону України “П ро Національний банк України ”(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказ аного Положення використанн я іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозвол яється, зокрема, якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосується л ише тих операцій уповноважен ого банку, на здійснення яких Національний банк України в идав йому банківську ліцензі ю та письмовий дозвіл на здій снення операції з валютними цінностями). У всіх інших випа дках використання іноземної валюти як засобу платежу мож ливе лише за наявності ліцен зії.

Виходячи з наведеного, нада ння та одержання кредиту в ін оземній валюті та сплата про центів за цим кредитом не пот ребує наявності індивідуаль ної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу п латежу на території України у жодної зі сторін кредитног о договору.

Крім того, відсутність у сто рін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання н едійсними кредитних договор ів, у яких містяться положенн я про видачу кредитів у інозе мній валюті та сплату відсот ків за користування цими кре дитами іноземною валютою.

Відсутність у необхідних в ипадках відповідних індивід уальних ліцензій може бути п ідставою лише для застування до учасників валютних відно син передбачених законодавс твом України певних заходів відповідальності.

Також, відповідно до частин и 1 статті 626 ЦК України договор ом є домовленість двох або бі льше сторін, спрямована на вс тановлення, зміну або припин ення цивільних прав та обов'я зків.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладен им, якщо сторони в належній фо рмі досягли згоди з усіх істо тних умов договору.

Згідно з частиною першою ст атті 509 ЦК України зобов'язанн ям є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'я зана вчинити на користь друг ої сторони (кредитора) певну д ію (передати майно, виконати р оботу, надати послугу, сплати ти гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Госп одарського кодексу України ( далі - ГК України) суб'єкти го сподарювання та інші учасник и господарських відносин пов инні виконувати господарськ і зобов'язання належним чино м відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимо г щодо виконання зобов'язанн я - відповідно до вимог, що у пе вних умовах звичайно ставлят ься (частина 1). Кожна сторона п овинна вжити усіх заходів, не обхідних для належного викон ання нею зобов'язання, врахов уючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногос подарського інтересу (частин а 2). Не допускаються односторо ння відмова від виконання зо бов'язань (частина 7).

Аналогічні положення міст яться і у статтях 525, 526 ЦК Україн и.

Крім того, відповідно до ч. 3 с т. 180 ГК України, при укладенні г осподарського договору стор они зобов'язані у будь-якому р азі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 198 ГК Україн и, платежі за грошовими зобов 'язаннями, що виникають у госп одарських відносинах, здійсн юються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановл ено законом. Грошові зобов'яз ання учасників господарськи х відносин повинні бути вира жені і підлягають оплаті у гр ивнях. Грошові зобов'язанн я можуть бути виражені в іноз емній валюті лише у випадках , якщо суб'єкти господарюванн я мають право проводити розр ахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законо давства. Виконання зобов'я зань, виражених в іноземній в алюті, здійснюється відповід но до закону. Відсотки за грош овими зобов'язаннями учасник ів господарських відносин за стосовуються у випадках, роз мірах та порядку, визначених законом або договором.

Враховуючи вищенаведене, с удом встановлено, що в оспорю ваних договорах у відповідно сті до вимог чинного законод авства сторонами було визнач ено всі їх істотні умови, а інш і - погоджені на розсуд стор ін і вони не суперечать навед еним вище нормам законодавст ва, а тому у суду відсутні підс тави визнавати оспорювані до говори недійсними з підстав, наведених позивачем у розді лі 2,3,4 Заяви від 29.03.2011р.

Щодо визнання недійсними с пірних іпотечних договорів, з підстав невідповідності вимогам ч. 2 п. 2 ст. 207 ЦК України (розділ 1 Заяви про зміну пі дстав позову від 29.03.2011р.), суд заз начає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Іпотечний договір ві д 23.10.2007 р. за реєстром № 5633, Договір №1 про внесення змін та доповн ень до нього від 25.06.2008 р. та Іпоте чний договір №38/2квіп-08 від 25.06.2008 р . за реєстром №2850, укладалися із сторони Відповідача Цулу ном Валентином Івановичем.

Договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору №38/7жвіп-08. від 17.07.2008 р. за реєстром № 3227, Договір внесенн я змін та доповнень №2 до Іпоте чного договору від 17.07.2008 р. за ре єстром № 3228, Договір поруки №38/7п ор-08 від 17.07.2008 р., Договір поруки № 38/гпор-08-1 від 17.07.2008 р. та Договір по руки №38/7пор-08-2 від 17.07.2008 р. підписа в із сторони Відповідача К амінський Петро Павлович.

Статтею 203 ЦК України визн ачено загальні вимоги, додер жання яких є необхідним для ч инності правочину, зокрема, з гідно частини 2 ст. 203 ЦК України , особа, яка вчиняє нравочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 2 п. 2 ст. 207 ЦК Укра їни, правочин, який вчиняє ю ридична особа, підписується особами, уповноваженими на ц е її установчими документами , довіреністю, законом або інш ими актами цивільного законо давства, та скріплюється печ аткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Ук раїни, підставою недійсності правочину є недодержання в м омент вчинення правочину сто роною (сторонами) вимог, які вс тановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою стат ті 203 цього Кодексу.

Позивачем надано суду нале жні докази наявності повнова жень (копії довіреностей дол учені судом до матеріалі спр ави) Цулун В. І. та Камінсько го П. П. на підписання спірних договорів, тому судом відхил яються посилання позивача, щ о дані договори не відповіда ють вимогам ч. 2 п. 2 ст. 207 ЦК Украї ни.

Що стосується посилання п озивача на те, що спірні догов ори укладені та діють з поруш енням принципів цивільно-пра вових відносин, які закріпле ні у ст.3 ЦК України - принципу справедливості, розумності, суд зазначає наступне.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрям ована на набуття, зміну або пр ипинення цивільних прав та о бов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені н а розсуд сторін і погоджені н ими, та умови, які є обов'язк овими відповідно до актів ци вільного законодавства (част ина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільним и в укладенні договору, ви борі контрагента та визначен ні умов договору з урахуванн ям вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавс тва, звичаїв ділового оборот у, вимог розумності та справе дливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК Україн и передбачено, що господарсь кі договори укладаються за п равилами, встановленими Циві льним кодексом України з ура хуванням особливостей, перед бачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорі в.

Укладаючи спірні договори сторони були вільними в укла дені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відта к дія учасників правочину, як і реалізували свої права на н абуття цивільних прав та обо в' язків шляхом укладання (п ідписання) правочину відпові дала внутрішній волі сторін.

Як було встановлено у ході с удового розгляду, відповідач (Банк) належним чином виконав свої зобов' язання та надав позивачу (Позичальнику) кред ит у сумі, визначеній у Кредит ному договорі та додаткових угодах до нього.

Відповідно до ст. 35 ГПК Украї ни, факти, встановлені рішенн ям господарського суду (іншо го органу, який вирішує госпо дарські спори), за винятком вс тановлених рішенням третейс ького суду, під час розгляду о днієї справи, не доводяться з нову при вирішенні інших спо рів, в яких беруть участь ті са мі сторони.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 23.06.2010р. у спр аві №34/302, в частині, що залишена в силі Постановою від 14.10.10р. Киї вського апеляційного господ арського суду та Постановою від 13.01.11р. Вищого господарсько го суду України, встановлено , що відповідно до статті 215 ЦК У країни підставою недійсност і правочину є недодержання в момент вчинення правочину с тороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсни м також є правочин, якщо його н едійсність встановлена зако ном (нікчемний правочин), і що усі вище наведені вимоги с татті 203 ЦК України, додержанн я яких є необхідним для чинно сті правочину, були дотриман і сторонами під час укладанн я Кредитного договору.

Частиною 2 статті 548 ЦК Украї ни передбачено, що недійсне з обов'язання не підлягає забе зпеченню. Недійсність основн ого зобов'язання (вимоги) спри чиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Коде ксом.

Скільки відсутні підстави для визнання основного - Кред итного договору недійсним, щ о вже є встановленим і не потр ебує повторного доведення, т о як наслідок зобов' язання, що випливають з останнього є дійсними, то, відповідно, відс утні й підстави для визнання недійсним договорів іпотеки та поруки відповідно до част ини 2 статті 548 ЦК України.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покл адаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуа льного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ві дмовити повністю.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя І.О.Домнічев а

Повне рішення складено 08.04 .11р.