Рішення

від 04.04.2011 по справі 41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/16

04.04.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Високотехнологічні системи»

До

Відкритого акціонерного товариства «Науково –виробниче підприємство «Каскад»

Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товарна біржа «Універсальна товарно –сировинна біржа»

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Про

визнання аукціону таким, що не відбувся, визнання договору купівлі –продажу від 25.12.2009 року недійсним

                                                                                   Суддя  Спичак О.М.   

Представники сторін:

від позивача:  не з’явився;

від відповідача 1:  Малюк М.В. –дов. № 47 від 16.02.2011 року;

від відповідача 2:  Лев Р.В. –дов. № б/н від 14.02.2011 року;

від третьої особи 1:  не з’явився;

від третьої особи 2:  не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високотехнологічні системи»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Науково –виробниче підприємство «Каскад»та Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс»  про визнання аукціону таким, що не відбувся, визнання договору купівлі –продажу від 25.12.2009 року недійсним.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито,  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що аукціон, який був проведений 17.12.2009 року третьої особою 1 щодо продажу майна відповідача 1 є таким, що не відбувся, так як він проведений в порушення норм чинного законодавства, а тому відповідно і Договір купівлі –продажу нежилих приміщень шляхом викупу на аукціоні від 25.12.2009 року, який засвідчує право власності відповідача 2 на нежилі приміщення є недійсним.

Ухвалою від 24.01.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.02.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2011 року подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.02.2011 року представник відповідача 1 подав документи на вимогу ухвали суду та підтримав поданий 17.02.2011 року через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 в судовому 17.02.2011 року також, подав додаткові документи по справі та підтримав викладену у відзиві на позовну заяву правову позицію, згідно з якою проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судове засіданні 18.02.2011 року представники третіх осіб не з’явилися, однак, представник третьої особи 1 подав письмові пояснення по справі, також, представники третіх осіб 1 та 2 подали через канцелярію суду клопотання, відповідно до яких просили суд розглянути справу без участі уповноважених представників.

В судовому засіданні 18.02.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 11.03.2011 року представник відповідача 1 подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких стверджував, що з урахування доводів наведених у вищезазначеному поясненні підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 11.03.2011 року висловив свої заперечення проти позову.

Представники третіх осіб в судове засідання 11.03.2011 року не з’явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 11.03.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 04.04.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2011 року не з’явився, однак подав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд розглядати справу без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 04.04.2011 року представник відповідача 1 подав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 04.04.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував.    

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання 04.04.2011 року не з’явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2009 року Товарною біржею «Універсальна товарно –сировинна біржа»було проведено аукціон з продажу майна, а саме лот № 1: частина будівлі адміністративно –виробничого призначення –нежилі приміщення корпусу 3А, І, ІІ, ІІІ поверхів (в літ. Щ) загальною площею 1 963,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, шосе Харківське, буд. 201 –203, корпус 3А, на доказ чого надано Протокол № 1 проведення аукціону з продажу майна від 17.12.2009 року.

Балансоутримувачем та продавцем вищезазначеного майна було Відкрите акціонерне товариство «Науково –виробниче підприємство «Каскад», що засвідчується свідоцтвом про право власності від 24.12.2007 року № 1660-В та наявними в матеріалах справи документами.

Учасниками аукціону були Товариство з обмеженою відповідальністю «Високотехнологічні системи»(далі –учасник 1 (позивач)) та Закрите акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс»(далі –учасник 2 (відповідач2)).  

Як вбачається з Протоколу № 1 проведення аукціону з продажу майна від 17.12.2009 року, початкова вартість продажу майна з урахуванням ПДВ становила 7 470 811,20 грн., а крок аукціону: 10% від запропонованої ціни.

В результаті проведення торгів переможцем аукціону визнано Приватне акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс», у зв’язку з чим 25.12.2009 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір купівлі –продажу нежилих приміщень шляхом викупу на аукціоні (далі –Договір), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровано в реєстрі за № 3002 та  в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрі права власності на об’єкти нерухомого майна за реєстровим № 757-з від 25.01.2010 року.

Пунктом 1 Договору сторони узгодили, що відповідач 1 передає у власність, а відповідач 2 приймає у власність як переможець аукціону, який відбувся 17.12.2009 року за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 51, що підтверджується протоколом № 1 проведення аукціону з продажу майна від 17.12.2009 року, нежилі приміщення корпусу № 3А І, ІІ, ІІІ поверхів (в літ. Щ), загальною площею 1 963,00 кв.м., що складає 8/100 від комплексу будівель, площею 23 912,40 кв.м., що знаходять за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. № 201 –203.

Відповідно до пункту 2 Договору нежилі приміщення, що відчужуються, належать продавцю на підставі Свідоцтва про право власності виданого 24 грудня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 1660-В від 24 грудня 2007 року, зареєстрованого комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 15 січня 2008 року в реєстрову книгу №11з-181 за реєстровим № 757 з.

Згідно з пунктом 3 Договору за погодженням сторін та згідно Протоколу № 1 проведення аукціону з продажу майна від 17 грудня 2007 року ціна, за якою здійснюється продаж цих нежилих приміщень становить 7 470 811,20 грн. в т.ч. ПДВ, які покупець сплачує продавцю на його поточний рахунок протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Передача нежилих приміщень має бути підтверджена актом прийому –передачі нежилих приміщень підписаним сторонами.

На виконання умов вищезазначеного Договору, відповідач 2 сплатив відповідачу 1 7 470 811,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1309 від 11 грудня 2009 року на суму 747 081,12 грн., № 4 від 25 грудня 2009 року на суму 1 120 000,00 грн., № 5 від 28 грудня 2009 року на суму 3 600 000,00 грн., № 1374 від 28 грудня 2009 року на суму 1 000 000,00 грн., № 1377 від 28 грудня 2009 року на суму 1 003 730,08 грн.

В свою чергу, відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв у власність нежилі приміщення корпусу № 3А І, ІІ, ІІІ поверхів (в літ. Щ), загальною площею 1 963,00 кв.м., що складає 8/100 від комплексу будівель, площею 23 912,40 кв.м., що знаходять за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. № 201 –203, що засвідчується актом прийому –передачі нежилих приміщень від 30.12.2009 року.

Однак, позивач проти порядку та умов проведеного аукціону заперечує, у зв’язку з чим останній звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання аукціону таким, що не відбувся та визнання договору купівлі –продажу від 25.12.2009 року недійсним.  

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що аукціон було проведено з порушенням Порядку відчуження об’єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 року та норм чинного законодавства відповідачами, зокрема не було надано Договору про організацію продажу майна, а також, Фонд державного майна України не надав відповідачу 1 згоди на відчуження об’єкту продажу та крім того, позивачу під час проведення аукціону не було надано можливості збільшити початкову вартість майна на 5%.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

26 березня 2009 року рішенням Правління ВАТ «НВП «Каскад»було  затверджено план дій та розпоряджень щодо операцій з майном на 2009 рік та була надана згода на реалізацію майна, що не використовується у виробництві, до переліку якого увійшла нерухомість частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201 –203, на доказ чого надано протокол № 12 від 26.03.2009 року.

03 квітня 2009 року Загальними зборами акціонерів та їх представників було прийнято рішення про затвердження плану дій та розпоряджень щодо операцій з майном на 2009 рік, що підтверджується протоколом № 12 від 03.04.2009 року.

З плану дій та розпоряджень щодо операцій з майном на 2009 рік вбачається, що до переліку майна, яке підлягало реалізації, а саме продажу згідно діючого законодавства входила нерухомість частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201 –203.  

Під час розгляду справи, на запит суду Фонд Державного майна України листом № 10-17-3075 від 04.03.2011 року повідомив, що представнику ДКХ «Каскад», на той час Голові правління компанії Куценку Г.І. було надано окреме доручення від 01.04.2009 року № 35 (копія в справі), згідно з яким його було уповноважено представляти інтереси компанії та виконувати права акціонера ВАТ «НВП «Каскад»на загальних зборах акціонерів, в тому числі і приймати рішення щодо реалізації - продажу частини майнового комплексу за адресою м. Київ, Харківське шосе, 201 –203, площею 1 963,6 кв.м.

Належних доказів того, що позивач мав намір збільшити початкову вартість майна під час проведення торгів, останнім не надано, так само позивачем не доведено і інші доводи викладені у позові.

Таким чином, враховуючи те, що наведені позивачем обґрунтування для визнання аукціону таким, що не відбувся та визнання договору купівлі –продажу від 25.12.2009 року недійсним не знайшли свого відображення в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання аукціону таким, що не відбувся та визнання договору купівлі –продажу від 25.12.2009 року недійсним відсутні.

Окрім іншого, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.  

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того,  відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як визнання аукціону таким, що не відбувся крім того, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.

Вимога позивача про визнання аукціону таким, що не відбувся по своїй суті є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час спору про право, а тому ця вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і відповідно окремим способом захисту, що також, є підставою для відмови в позові в цій частині.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Спичак О.М.

Дата підписання рішення  

    11.04.2011 року