Ухвала

від 14.04.2011 по справі 5008/433/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/433/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" квітня 2011 р.                                                             Справа  № 5008/433/2011

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали заяви від 04.04.2011 року (вх. № 3438/2011) позивача –ПАТ „Банк „Демарк”  про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу (ТзОВ „Карпатія –Транс”) вчиняти будь –які дії, спрямовані на відчуження будь –якого належного майна, що належить йому на праві власності або господарського відання, в тому числі на транспортні засоби  –до завершення розгляду справи по  суті.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Закарпатської області порушено провадження у справі № 5008/433/2011 за позовом публічного акціонерного товариства „Банк ”Демарк”, м. Чернігів  до товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатія –Транс”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 697 705,53 доларів США (в т. ч. 550 000 доларів США –основного боргу (тіла кредиту); 147 705,53 доларів США –відсотків за користування кредитом) та  168 990,49 грн. (в т.ч. 115 012,83 грн. –пені за порушення строків погашення кредиту; 53 977,66 грн. –пені за порушення строків сплати відсотків).

          Письмовою заявою (вх. № 3438/2011 від 04.04.2011 року) позивач просить забезпечити позов посилаючись на те, що відповідач почав здійснювати свою господарську діяльність через рахунки відкриті в інших банках, з метою уникнення можливості списання коштів в рахунок погашення заборгованості. Крім цього, за час розгляду справи у відповідача виникне реальна можливість зменшити свої активи та припинити рух коштів по рахунках в банківських установах, через що, посилаючись на ст. 66 ГПК України у даній категорії спору вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо належного йому майна.

          На переконання позивача, виходячи з майнового характеру позову, а також предмету позовних вимог, фактичних обставин у справі, уникнення  відповідача від добровільного врегулювання спору –невжиття судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Положеннями ст.ст. 66, 67 ГПК України визначено, що особа, яка має підстави вважати, що її права порушені, або існує реальна загроза їх порушення (можливе утруднення виконання рішення суду), і невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову на будь –якій стадії провадження у справі.

          При вирішенні питання забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідальності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу) про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

          Аналізуючи доводи заявника стосовно вжиття заходів до забезпечення позову, суд констатує наступне.

          Заявником вказано на необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони відповідачу здійснювати будь –які дії (в т.ч. заходів направлених на відчуження) щодо його рухомого та нерухомого майна до завершення розгляду справи по суті.

          В даному випадку доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів доводять адекватність заявлених вимог відповідно вимогам на забезпечення яких він вживається, оскільки невжиття судом таких заходів з огляду на наведені заявником підстави ускладнить виконання можливого рішення суду, що спричинить порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Зокрема, у судовому засіданні 14.04.2011 року уповноважений представник позивача (Печунка В.О., довіреність № 01/20 –43 від 25.11.2009 року) повторно порушив вимоги вжиття заходів до забезпечення позову, наголосив про наявність у відповідача авто-, мото- транспортних засобів, причепів і т.п., які той намагається продати і перереєструвати на інших осіб.  

До того ж, представник позивача звернув увагу суду на те, що задовольняючи заяву відповідача (вх. № 3770/2011від 12.04.2011 року) про відкладення розгляду справи на пізніший термін через обставини хвороби, відповідач не обмежений у виборі кола представництва в суді відповідно до ст. 28 ГПК України, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі отримав завчасно, а подана заява підписана та посвідчена печаткою підприємства.

Відтак, представник позивача наголосив, що ухвалою про порушення провадження у справі визнано явку уповноважених представників сторін на розсуд сторін, а значить –необов'язковою, тому вважає клопотання про відкладення розгляду справи націлене на зволікання розгляду справи, зволіканні у примусовому стягненні та отримання часу для можливості відчуження майна.

Крім цього, представник позивача зауважив, що у разі задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи, суд зобов'язаний вжити заходів до негайного забезпечення позову, чим задоволити його повторне звернення щодо цього.    

          З огляду на викладене, задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи, беручи до уваги п. 3 Роз'яснення ВГСУ від 23.08.1994 року № 02 –3/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, ст.ст. 13 (п. 3); 509 (п.3) ЦК України, суд вважає за можливе задоволити заяву позивача негайно відповідно до ст. 66 ГПК України.

           Керуючись ст. ст. 4, 22, 33, 34, 43, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.  Заяву про забезпечення позову вирішити негайно, на стадії розгляду справи відповідно до ст. 66 ГПК України, оскільки невжиття негайних заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

2. Клопотання позивача ПАТ „Банк „Демарк” про забезпечення позову задоволити.

3. Заборонити відповідачу ТзОВ „Карпатія –Транс”, а також іншим особам за дорученням від імені товариства вчиняти будь –які дії направлені на  відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна, активів (в т. ч. транспортних засобів), що належить йому на праві власності або господарського відання в межах ціни позову (697 705,53 доларів США + 168 990,49 грн.) та можливих судових витрат 3 203,52 доларів США –держмита; 236 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4.   Дія заходів по забезпечення позову визначених цією ухвалою скасовується погашенням боргу у повному обсязі та відшкодуванням присуджених  судових витрат

5. Попередити відповідача та інших причетних (в т. ч. посадових) осіб про юридичну відповідальність за дії направлені на порушення вимог цієї ухвали.

6. Дану ухвалу надіслати відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції для вжиття невідкладних заходів, для чого зобов'язати позивача (його представника) надати цю ухвалу органу ДВС.

Попередити відповідача про те, що укладені угоди на відчуження майна, активів і т. п. може мати наслідок визнання їх нечинними, а дії посадових осіб підприємства відповідача такими, що направлені на ухилення від виконання судового рішення і можуть переслідуватись за ознаками відповідальність за які визначається Кримінальним кодексом України

та

попередити відповідача про те, що  невиконання вимог цієї ухвали може мати наслідок відповідальності за невиконання судових рішень.

Ухвала підлягає обов'язковому виконанню згідно ст. ст. 2, 3, 6, 9 Закону України „Про виконавче провадження”.

  Суддя                                                                           Тисянчин В. М.