Постанова

від 29.03.2011 по справі 14/909-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/909-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.                                                           Справа № 14/909-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Тимошенко О.М.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - директор Єленець Г.А., представник Рись В.Г. дов.б/н., від 01.03.2011 року

Від відповідача - представник Мельник В.В. дов.б/н., від 01.06.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Виробничо комерційного підприємства "Нігинсахкампром" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.07.10 р. у справі № 14/909-10  (суддя Грамчук І.В.)

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю станція технічного обслуговування "Агро-Лада"

до: Приватного підприємства "Виробничо комерційного підприємства "Нігинсахкампром"

про стягнення боргу та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату будівельних робіт по договорам підряду, на суму 347424 грн. 96 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23 липня 2010 року у справі № 14/909-10 позов задоволено частково.

          Стягнуто з приватного підприємства "Виробниче-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" (м.Кам'янець-Подільський, вул.Північна, 90-А, код 32057262) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю станція технічного обслуговування "Агро-Лада" с. Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область, вул. Київська, 75, код 30808218) -  164354,30 грн. (сто шістдесят чотири тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 30 копійок)  основного боргу, 11122,52 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять дві гривні 52 копійки) нарахувань інфляції та 1795,55 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять гривень 55 копійок) 3% річних, 1771,72 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят одна гривня 72 копійки) державного мита, 120,38 грн. (сто двадцять гривень 38 копійок) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач приватне підприємство "Виробничо комерційне підприємство "Нігинсахкампром" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

          При ухваленні Рішення Господарський Суд помилково встановив, що передбачені Договорами підряду додатки №, № 1, 2 та 3, а саме: Перелік робіт по договору, Протокол договірної ціни та Перелік матеріалів, сторонами спору не були підписані, відтак, дійшов до помилковою висновку, що дані договори підряду в письмовій формі укладені не були.

          Дійшовши таких помилкових висновків Господарський Суд при вирішенні заявленого позову не застосовував положення договорів підряду, зокрема в частині строку оплати боргу.

          В дійсності зазначені вище Додатки до договорів підряду були сторонами підписані та згодом, на вимогу представника Відповідача, долучені до матеріалів справи разом із Повідомленням №18 від 15.06.2010 року.

          Дане неповне з'ясування Господарським Судом обставин правовідносин між сторонами маг важливе значення для правильного вирішення спору, адже із підстав, прописаних у Відзиві на позов, представник Відповідача стверджував, що Позивачем пропущено строк позовної давності, як щодо вимог про стягнення основного боргу, так і нарахованих інфляційних та 3% річних.

          Відповідач додатково обгрунтував доводи апеляційної скарги в письмовому поясненні від 11.03.2011 року.

          Позивач товариство з обмеженою відповідальністю станція технічного обслуговування "Агро-Лада" заперечує доводи апеляційної скарги. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

          Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за виконані будівельні роботи в розмірі 347424, 96 грн.,  з яких: 164354,3 грн.   основного боргу, 134566,37 грн. штрафу, 48504,29 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що:

          Між сторонами підписані договори підряду на послуги по капітальному будівництву від 16.06.2004р., 20.08.2004р., 08.09.2004р., 01.10.2004р., 02.11.2004р., 05.11.2004р. передбачено, що відповідач доручає, а позивач бере на себе виконання комплексу робіт по будівництву об'єктів зазначених у додатку до договору, з зазначеними об'ємами, у відповідності з проектом (п. 1.1 договорів). Пунктами 2.1 та 3.1 договорів передбачено, що перелік робіт та їх вартість визначається додатками до договору.

          Позивачем додатки до договорів не надані.  Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що додатки до договорів з переліком робіт та їх вартістю сторонами не підписувались, кошторисна документація не складалась.

          Згідно актів здачі - прийомки робіт від 30.06.2004р., 30.07.2004р., 15.09.2004р., 20.12.2004р., 31.03.2005р., 27.03.2005р. (підписаних та скріплених печатками сторін) позивач виконав роботи  на загальну суму 349254 грн.

          Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті виконаних робіт належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01.06.2006р. за ним утворилася заборгованість в розмірі 214254,30 грн.

          14.02.2006р. ПП ВКП „Нігинсахкампром” (первісний боржник), ТОВ ”Південні товтри” (новий боржник) та ТОВ СТО „Агро-Лада” (кредитор) укладено договір про переведення боргу. Згідно умов даного договору первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 214254,30 грн., що виник на підставі договорів підряду від 08.09.2004р., 01.10.2004р., 02.11.2004р., 05.11.2004р. (п.п. 1, 2 договору).

          Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2005р. по справі №7/5248  припинено юридичну особу  ТОВ „Південні товтри”.

          16.04.2008р. між тими ж сторонами було укладено договір про переведення боргу на ПП „ВКП Нігинсахкампром”. Згідно умов цього договору відповідач визнавав за собою попередній Основний договір та зобов'язувався виконувати свої зобов'язання щодо свого попереднього боргу, а саме виплату боргу в розмірі 214254,30 грн.

          Протягом травня та червня 2008 року відповідач перерахував на користь позивача кошти на загальну суму 50000 грн., яка зарахована останнім в погашення боргу.

          03.11.2009 р. позивач надіслав відповідачеві претензію № 33 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 164254 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

          Згідно п. 4.2 договорів підряду, за затримку фінансування будівництва відповідач сплачує штраф в розмірі 0,5 % від суми недофінансування за кожний день затримки та тягне за собою перенос терміну будівництва. Керуючись даним пунктом договору позивач нарахував відповідачеві 134566,37 грн. штрафу.

          Крім цього, позивачем відповідно до ст.625 ЦК України, нараховано відповідачу 39880,94 грн. інфляційних нарахувань за липень 2008р. - квітень 2010р. та  8623,35 грн. –3% річних  за липень 2008р. - квітень 2010р.

          Повноважний представник відповідача в судовому засіданні та у поданому письмовому відзиві проти позову заперечував, посилається на те, що строк позовної давності відносно нарахування основного боргу, інфляційних та 3% річних закінчився 06.05.2008р. Нарахування суми штрафу на думку відповідача також є неправомірним, оскільки визначення штрафу в договорах підряду суперечать  його законодавчому визначенню.

          Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що до підписанням між сторонами договорів підряду додатки не підписувались щодо переліку робіт та не складався кошторис. Суд зробив висновок, що договори не укладені. В той же час фактичне виконання робіт та їх прийняття свідчить про виконання між сторонами усного договору підряду який є оплатним в силу закону.

          Місцевий господарський суд відмовив в стягненні штрафних санкцій, оскільки підписані договори вважаються такими, що не відбулись.

          Місцевий господарський суд визначив строк оплати з моменту пред"явлення відповідачу претензії №33 від 03.11.2009 року, яка отримана 11.11.2009 року. Обов"язок сплати настав 19.11.2009 року. Тому суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності.

          Місцевий господарський суд здійснив перерахунок збитків від інфляції та річних починаючи з 19.11.2009 року.

          Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню. В позові слід відмовити з наступних підстав:

          Господарський Суд помилково встановив, що передбачені Договорами підряду додатки №, № 1, 2, 3, а саме: Перелік робіт по договору, Протокол договірної ціни та Перелік матеріалів, сторонами спору не були підписані, відтак, дійшов до помилкового висновку, що дані договори підряду в письмовій формі укладені не були.

          Дійшовши таких помилкових висновків Господарський Суд при вирішенні заявленого позову не застосовував положення договорів підряду, зокрема в частині строку оплати боргу.

          08.06.10р. представник Відповідача, із підстав відсутності у Відповідача других екземплярів документів через пограбування адміністративної будівлі, подав Господарському Суду Клопотання, згідно якого просив Суд зобов'язати Позивача надати Суду та надіслати Відповідачу копії невід'ємних частин договорів підряду, а саме: Додаток №1, №2, №3.

          Ухвалою Суду першої інстанції від 11.06.10р. дане Клопотання було задоволено.

          Листом від 15.06.10р., адресованим як Відповідачу, так і Господарському Суду, Позивач надав Відповідачу копії усіх додатків до договорів підряду. Зі змісту даного Листа однозначно вбачалося, що такі самі додатки були направлені Позивачем і на адресу Суду на 47 аркушах.

          Даний факт визнається і представником Позивача.

          Проте, витребувавши від Позивача відповідні додатки, Господарський Суд не з'ясував те, чи існують вони взагалі, чи отримав їх Відповідач та чому такі ж додатки не були долучені до матеріалів справи.

          В свою чергу, отримавши від Позивача додатки до договорів підряду на виконання Ухвали Суду, представник Відповідача був впевнений, що такі ж додатки долучені до справи.

          Житомирський апеляційний господарський суд прийняв у відповідача додатки до договорів та направив апеляційну скаргу із справою до Рівненського апеляційного господарського суду.

          Рівненський апеляційний господарський суд відповідно до ст.101 ГПК України приймає додатки до договорів, оскільки відповідач обгрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Заявляв клопотання в місцевому господарському суді про їх витребування у позивача.

          У додатку до апеляційної скарги відповідач навів таблицю де вказує вартість виконаних робіт, строк їх оплати та фактичну оплату.

          Як вбачається із даної Таблиці сума боргу в розмірі, заявленому у Позові, виникла не лише на підставі чотирьох Договорів підряду від 08.09.2004р., 01.10.2004р., 02.11.2004р., 05.11.2004р., заборгованість по яких була предметом Договорів про переведення боргу, а й, частково, в результаті не виконання умов Договору від 20.08.2004р.

          У Додатку №2  показано усі платежі Відповідача, а також їх призначення.

          Так, Договір підряду від 11.05.2004р. в сумі виконаних згідно Актів робіт оплачений повністю в розмірі 54700,30 грн., Договір підряду від 16.06.04р. також оплачений повністю в сумі 44570,00 грн.

          Договір підряду від 20.08.04р. оплачений лише частково в сумі 85729,70 грн., а заборгованість по даному Договору становить 16.870,30 грн.

          Роботи за Договорами підряду від 08.09.2004р., 01.10.2004р., 02.11.2004р. та 05.11.2004р. Відповідачем не оплачені, а заборгованість за даними договорами складає 147384,00 грн.

          Згідно із пунктів 3.3 перелічених вище договорів, які не були оплачені «поетапнийрозрахунок за виконані роботи Замовник виконує 5-го числа наступного після звітного місяця на підставі Актів на виконані роботи».

          Одночасно з цим, за умовами пунктів 3.2. перелічених вище договорів підряду «Замовник на протязі трьох банківських днів перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс».

          Таким чином, за переліченими вище договорами, принаймні, 06.05.2005 року (для Договору №20/08/04 - 06.04.05) право Позивача на отримання розрахунку за проведені роботи уже було порушено, а 06.05.2008 року (для Договору №20/08/04-06.04.08) закінчився строк позовної давності.

          Крім цього, із загальної суми заборгованості (164.254,30 грн.), строк позовної давності для стягнення якої закінчився у 2008 році, по стягненню авансових платежів в сумі 100000,00 грн. строк позовної давності закінчився ще раніше, а саме: 40000 грн. - 14.09.07р., 10000 грн. - 05.10.07р., 10000 грн. - 06.11.07р., 40000 грн. - 08.11.07р.

          Зокрема:

          Сума боргу в розмірі 16870,30 грн. мала бути сплачена Відповідачем (на виконання Акту здачі-прийомки робіт від 31.03.05р. та відповідно до п.3.3. Договору) 05.04.05р. Отже, позовна давність спливла 06.04.08р.

          Із суми боргу в розмірі 64000,00 грн.:

          40000,00 грн. в якості авансу мали бути сплачені (відповідно до п.3.2. Договору) 13.09.04р.; позовна давність спливла 14.09.07р.;

          24000,00 грн. мали бути сплачені (на виконання Акту здачі-прийомки робіт від 27.04.05р. та відповідно до п.3.3. Договору) 05.05.05р.; позовна давність спливла 06.05.08р.

          Із суми боргу в розмірі 24088,00 грн.:

          10000,00 грн. в якості авансу мали бути сплачені (відповідно до п.3.2. Договору) 04.10.04р.; позовна давність спливла 05.10.07р.;

          14088,00 грн. мали бути сплачені (на виконання Акту здачі-прийомки робіт від 27.04.05р. та відповідно до п.3.3. Договору) 05.05.05р.; позовна давність спливла 06.05.08р.

          Із суми боргу в розмірі 18256,00 грн.:

          10000,00 грн. в якості авансу мали бути сплачені (відповідно до п.3.2. Договору) 05.11.04р.; позовна давність спливла 06.11.07р.;

          8256,00 грн. мали бути сплачені (на виконання Акту здачі-прийомки робіт від 27.04.05р. та відповідно до п.3.3. Договору) 05.05.05р.; позовна давність спливла 06.05.08р.

          Із суми боргу в розмірі 41040,00 гри.:

          40000,00 грн. в якості авансу мали бути сплачені (відповідно до п.3.2. Договору) 08.11.04р.; позовна давність спливла 09.11.07р.:

          1040,00 грн. мали бути сплачені (на виконання Акту здачі-прийомки робіт від 27.04.05р. та відповідно до п.3.3. Договору) 05.05.05р.; позовна давність спливла 06.05.08р.

          Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу».

          Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

          Отже, на момент звернення до господарського Суду закінчилася позовна давність для звернення Позивача із позовом про стягнення заборгованості за договорами підряду.

          Згідно із п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України «сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові».

          Згідно із ст. 266 Цивільного кодексу України «зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо)».

          Позивачем заявлено вимогу про покладення на Відповідача відповідальності у вигляді штрафу за «недофінансування»робіт, передбачених Договорами підряду від 08.09.04р. та 05.11.04р.

          Фактичною підставою для такого стягнення Позивачем зазначено те, що вартість запланованих робіт згідно Договору підряду від 08.09.04р. становила 80000 грн., а вартість запланованих робіт згідно Договору підряду від 05.11.04р. становила 98775 грн., в той час як за Актами здачі-прийомки робіт на виконання даних договорів було Позивачем виконано роботи лише на 64000 грн. та 41040 грн., відповідно.

          Саме різницю в даних сумах в розмірі 73735 грн. ((80000 - 64000 = 16000) + (98775 - 41040 = 57735) Позивач кваліфікує як «недофінансування».

          Згідно із п.4.2. даних Договорів підряду «за затримку фінансування будівництва Підрядник виплачує штраф». Проте, згідно із п.2.5 договорів підряду лише акт виконання етапу робіт є підставою для проведення розрахунків (фінансування). Таким чином, якщо Актами від 27.04.2005р. сторони зафіксували лише часткове виконання Позивачем робіт за договорами в сумі 64000 грн. і 41040 грн., відповідно, то відсутні підстави вважати, що в іншій частині договірної ціни Відповідач не здійснив фінансування, якщо і роботи не були виконані.

          Згідно із ст.549 ЦК України неустойка має бути сплачена виключно у разі порушення боржником зобов'язання. Проте, у Відповідача не виникло обов'язку сплати Позивачу сум в розмірі 16000 та 57735 грн. Вважає, що застосовувати штрафні санкції за не оплату Відповідачем не виконаних Позивачем робіт виходить за межі правового поля України.

          Системний аналіз положень п.п. 2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України підводить до переконання, що на відміну від пені, яка нараховується якраз за кожний день прострочення виконання зобов'язання, штраф є сталою, наперед визначеною сумою (можливо і у відсотках), яку боржник має сплатити на користь кредитора незалежно від днів прострочення. Для цього і існують різні інститути неустойки.

          Таким чином п.4.2. договорів підряду, на які посилається Позивач, суперечить законодавчому визначенню штрафу.

          Укладення Договору про перевід боргу не підпадає під поняття «вчинення особою дії, що свідчить про визнання свого боргу», яка дає підстави вести мову про переривання строку позовної давності, так як даному інституту договірних правовідносин присвячена окрема стаття 262 ЦК України, яка чітко та однозначно встановлює, що «заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності», тобто, не впливає на перебіг, а отже, і не може його перервати.

          Таким чином, за фактом укладення 14.02.2006 року Договору про переведення боргу за договорами підряду від 08.09.2004р., 01.10.2004р., 02.11.2004р. та 05.11.2004р. на нового боржника -ТОВ «Південні товтри», не настало такого наслідку, як зупинення чи переривання строку позовної давності по вимогах із стягнення заборгованості за зазначеними договорами підряду.

          16.04.2008 року, було укладено інший Договір про переведення боргу.

          Те що за Договором «новим боржником»стало ПП «ВКП «Нігинсахкампром», яке було «первісним боржником»за попереднім Договором про переведення боргу, хоча фактично і приводить сторони у попередній стан, проте з юридичної точки зору не свідчить про визнання Відповідачем свого боргу за договорами підряду, так як попередній Договір про переведення боргу від 14.02.06р. не був ні сторонами, ні Судом розірваний, як не був і Судом визнаний недійсним, отже він був, в силу ст.204 ЦК України, правомірним, чинним та таким, що засвідчував дійсність правових наслідків, ним встановлених, а саме те, що боржником перед Позивачем було ТОВ «Південні товтри».

          Відповідач з 14.02.06р. до 16.04.08р. не мав жодного юридичного зв'язку по відношенню до боргу перед ТОВ «СТО «Агро-Лада»за договорами підряду, так його зобов'язання за згодою кредитора було припинено шляхом заміни боржника.

          Не заслуговують на увагу і твердження Позивача, що Договір про переведення боргу від 14.02.2006р. укладено «в результаті шахрайський дій»та «шляхом введення в оману», адже згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним», а згідно із ст. 33 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», та ст. 111 ЦК України і ст. 59 ГК України «юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстраі)ію припинення юридичної особи».

          Судове рішення про визнання недійсним Договору про переведення боргу від 14.02.2006р. відсутнє.

          Запис про державну реєстрацію припинення ТОВ «Південні товтри», станом на дату укладення Договору, теж був відсутній.

          Належних та допустимих доказів шахрайства та омани Позивачем не надано.

          Кошти в сумі 50000 грн., якщо їх і можна вважати сплаченими на виконання договорів підряду, були сплачені в рахунок заборгованості по Договору від 20.08.04р., що підтверджує і Позивач у Розрахунку до позову від 15.11.2010р. Отже, здійснення даних платежів, не зважаючи навіть на сплив позовної давності, також не може трактуватися, як визнання Відповідачем свого боргу по договорах підряду від 08.09.2004р., 01.10.2004р., 02.11.2004р., 05.11.2004р., заборгованість по яких була предметом Договорів про переведення боргу.

          Таким чином відповідач визнає суму боргу в розмірі 164354 грн. 30 коп. однак заявив в суді першої інстанції про пропуск строку позовної давності.

          Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про пропуск строку позовної давності. Судова колегія не вбачає поважних причин для відновлення вказаного строку.

          Як зазначає сам Позивач ще в 2007 році він звертався до Відповідача із позовом про визнання недійсним Договору  про переведення боргу. Рішення від 28.03.2007р. у справі  №14/801 Господарський  Суд Хмельницької  області  у  задоволенні  позову  відмовив  саме в зв'язку із відсутністю ознак обману та шахрайства.

          Попередньо, а саме 10.10.2006 року Господарський Суд Хмельницької області Ухвалою у справі №19/4974 залишив без розгляду інший позов Позивача до Відповідача про розірвання Договору про переведення боргу.

          Отже, у позивача були усі можливості також для звернення із позовом про стягнення заборгованості за договорами підряду ще до закінчення строку позовної давності.

          Той факт, що у Позивача були вилучені оригінали документів лише 04.03.08р. (зі спливом 2 років  та 10 місяців  після  виникнення  права  на  звернення  до  суду) жодним чином  не унеможливлювало звернення до Суду, адже за приписами ст.36 ГПК України письмові докази можуть бути подані в належним чином засвідчених копіях.

          Як вбачається із Довідки №8/3433 від 17.07.10р., виданої УМВС України в Хмельницькій області, оригінали документів Позивачу були повернуті не зв'язку із ти, що відпала потреба у них, а за відповідним клопотанням Позивача. Отже, Позивач не був позбавлений права та можливості витребувати дані оригінали і раніше.

          А сам факт порушення кримінальної справи взагалі не має будь-якого значення, так як звернення в правоохоронні органи не є обов'язковою передумовою для захисту в суді порушеного права на стягнення заборгованості.

          Із спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог (ст.266 ЦК України) такі як збитки від інфляції, річні.

          Позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 134566 грн. 37 коп. є безпідставними з наведених вище підстав, застосовування строку позовної давності не вимагається, оскільки в даному випадку не порушене право не підлягає захисту.

          Таким чином місцевим господарським судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки місцевого господарського суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи.

          Судові витрати за вирішення спору в місцевому господарському суді та в апеляційній інстанції покладаються на позивача.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

    1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо комерційного підприємства "Нігинсахкампром" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23 липня 2010 року по справі №14/909-10 задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 липня 2010 року по справі №14/909-10 скасувати. В позові відмовити.

3. Матеріали справи №14/909-10 повернути в господарський суд Хмельницької області.

        4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.