Постанова

від 04.04.2011 по справі 4/123-38

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/123-38

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" квітня 2011 р.                                                           Справа № 4/123-38  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                                             Петухов М.Г.

суддя                                                                                                     Гулова А.Г. ,

 суддя                                                                                                     Маціщук А.В.

при секретарі Водоп'ян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду розглянувши апеляційну скаргу відповідача  ТзОВ "Крафт"  на  рішення  господарського суду Волинської області від 30.11.10 р.

у справі № 4/123-38 ( суддя Слободян П.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"

про стягнення заборгованості в сумі 53 818 грн. 18 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Федюш С.М.

ВСТАНОВИВ:

 28 жовтня 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер", м. Павлоград, звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт", м. Ковель, в якій просить стягнути з відповідача 53 818,18грн., з яких - 43270,40грн. основного боргу, 7427,03 грн. неустойки, 2569,30 грн. річних, 551,45 грн. інфляції.

Позивачем було подано заяву № 2160 від 28.11.2010р. про уточнення позовних вимог шляхом їх зменшення в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній повідомив, що борг в сумі 5000,00грн. сплачено, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 38270,40грн. основного боргу, 7427,03грн. неустойки, 2569,30грн. річних, 551,45грн. інфляції

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.11.2010р. у справі № 4/123-38 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" 38270,40грн. основного боргу, 7427,03грн. неустойки, 2569,30грн. річних, 551,45грн. інфляції, 538,18грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 5000,00грн. провадження у справі припинено.

Обгрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов договору поставки автошин № 209 від 02.01.2008 р. (далі по тексту - Договір), позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних на підставі довіреностей , наявних в матеріалах справи, товар на загальну суму 43270,40грн.  В свою чергу,  відповідачем не виконано свого зобов'язання щодо оплати вартості продукції, внаслідок чого виникла заборгованість, на момент звернення до суду, в сумі 43270,40 грн.

Беручи до уваги положення ст.ст. 526, 546, 549 ЦК України та п. 10.1. Договору, відповідно до яких відповідачу у зв'язку із прострочкою платежів, за неналежне виконання договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення обов'язкових платежів нараховується пеня, місцевим господарським судом задоволено вимоги позивача щодо стягнення  штрафу з відповідача в розмірі 7 427, 03 грн.

Судом також задоволено вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 2569, 30 грн. та 551,45 грн. інфляції у відповідності до положень статті 625 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 5000,00 грн. у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України мотивовано тим, що позивачем було подано заяву про зменшення суми основного боргу на 5 000,00 грн.

У зв'язку із зазначеним, судом першої інстанції задоволено позовну вимогу щодо стягнення основного боргу в сумі 38 270,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 30.11.2010р. у справі № 4/123-38, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення.

На підтвердження своїх доводів, апелянт вказує на те, що господарським судом першої інстанції  було здійснено розгляд справи по суті без участі представника ТзОВ „Крафт", оскільки позивач по справі у своїй позовній заяві зазначив юридичну, а не фактичну адресу ТзОВ „Крафт". У зв'язку з цим, відповідача було позбавлено можливості надати суду заперечення на позовну заяву.

Разом з тим, ТзОВ „Крафт" звертає увагу суду на те, що відповідачем було подано ТзОВ „Фабрика будівельних сумішей „БудМайстер" на їхню вимогу гарантійний лист, в якому було зазначено, що  заборгованість в сумі 55 770.  40  грн.  буде погашатися поетапно до 28 липня 2011 року. В даному гарантійному листі зазначено, що ТзОВ „Крафт" погашає заборгованість згідно графіка.

Відповідач наголошує на тому, що згідно вказаного гарантійного листа останнім належним чином виконувалися взяті на себе зобов'язання.

Від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення господарського суду Волинської області у справі № 4/123-38 від 30.11.2010 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо того, що відповідач був позбавлений спроможності брати участь у справі, оскільки позивачем у позовній заяві зазначено юридичну адресу ТзОВ "Крафт", а не фактичну, позивач вказує на слідуюче. Позивач не мав необхідних відомостей щодо зміни адреси ТзОВ "Крафт", адже згідно із п. 3.2. розділом 3 та розділом 13 договору поставки №209 від 02.01.2008 року, юридична та фактична адреси ТзОВ "Крафт"  визначаються як:  Україна,  45000  Волинська  обл.,  м.  Ковель,  провулок Ватутіна, 9. Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №521063, виданого ТзОВ "Крафт", вказано місцезнаходження юридичної особи: 45000 Волинська обл., м. Ковель, провулок Ватутіна, 9. Згідно із доданим до апеляційної скарги гарантійним листом,  який направлявся  ТзОВ  "Фабрика будівельних сумішей "Будмайстер", також міститься вказівка на адресу ТОВ "Крафт" : Волинська обл., м. Ковель, провулок Ватутіна,  9.

З приводу доводів апелянта, що у відповідача не було можливості заявити клопотання про витребування від позивача по справі гарантійного листа із графіком погашення заборгованості, позивач вважає за необхідне враховувати наступне. В квітні 2010 року ТзОВ "Крафт" надало ТзОВ "Фабрика будівельних сумішей "Будмайстер" гарантійний лист, в якому зазначалось про    заборгованість  ТзОВ  "Крафт"  перед  ТзОВ  "Фабрика  будівельних  сумішей "Будмайстер" в сумі 55770,40 грн. та зобов'язання погасити вказану заборгованість до 28.07.2011 року. Але вказаний гарантійний лист як доказ був доданий позивачем до позовної заяви, а тому був розглянутий судом першої інстанції. Окрім того, вказаний гарантійний лист із графіком погашення заборгованості ТзОВ  "Фабрика будівельних сумішей "Будмайстер" не затверджувався, а тому не може жодним чином впливати на зобов'язання відповідача по оплаті заборгованості за договором поставки №209 від 02.01.2008 року.

Виходячи із наведених вище аргументів, позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою.

4 квітня 2011року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник апелянта, ТзОВ "Крафт", підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам закону та не відповідає встановленим обставинам справи. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2010р. у справі № 4/123-38 слід скасувати,  в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача, ТзОВ "Фабрика будівельних сумішей "Будмайстер", в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.102 ГПК України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.108-109), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2010р. у справі № 4/123-38 залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 2 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт" було укладено договір поставки автошин № 209 (а.с. 8-9).

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних №2284 від 13.08.2008р., № 2591 від 09.09.2008р. на підставі довіреностей ЯПД № 696574 від 13.08.2008р., ЯПД № 696579 від 02.09.2008р. товар на загальну суму 43270,40грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов п.5.1 договору, відповідач повинен був оплатити вартість продукції, з відстрочкою в 35 календарних днів при поставці товару ж/д транспортом постачальника, однак оплату не провів, внаслідок чого виникла заборгованість на момент звернення до місцевого суду в сумі 43270,40грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 14 від 29 листопада 2010 року (а.с. 94), яке підтверджує факт здійснення оплати товару в сумі 2500,00 грн. станом на 29.11.2010р.

Суд апеляційної інстанції враховує той факт, що відповідач стверджує, що отримав  кошти за товар по видатковій накладній № 2284 в сумі 2500,00 грн. лише 30 листопада 2010року та надає детальний розрахунок суми боргу № 606 від 22.03.2011 року (а.с. 105-106).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 28.10.2010р., рішення господарського суду Волинської області прийнято 30.11.2010р. Тобто, на момент розгляду справи місцевим судом відповідачем не було подано доказів суду на підтвердження факту погашення ним заборгованості в тому числі і по сплаті останніх 2500 грн., не було таких відомостей і у позивача, оскільки кошти надійшли останньому лише 30.11.2010р. в день прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення   приймається  господарським  судом  за  результатами оцінки   доказів,   поданих   сторонами   та   іншими   учасниками господарського  процесу,  а  також  доказів,  які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Оскільки, доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, відповідачем не було подано, то відповідно суд першої інстанції виходив із наявних в матеріалах справи доказів, поданих позивачем на підтвердження факту заборгованості.

Окрім того, доводи скаржника з приводу того, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався за його відсутності у зв'язку із неповідомленням останнього про судове засідання, так як позивач у позовній заяві зазначив юридичну, а не фактичну адресу відповідача спростовуються наступним.

Згідно із п. 3.2. розділу 3 та розділом 13 договору поставки №209 від 02.01.2008 року, юридична та фактична адреси ТзОВ "Крафт"  визначаються як:  Україна,  45000  Волинська  обл.,  м.  Ковель,  провулок Ватутіна, 9. Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №521063, виданого ТзОВ "Крафт" вказано місцезнаходження юридичної особи: 45000 Волинська обл., м. Ковель, провулок Ватутіна, 9. Згідно із доданим до апеляційної скарги гарантійним листом,  який направлявся  ТзОВ  "Фабрика будівельних сумішей "Будмайстер" також міститься вказівка на адресу ТОВ "Крафт" : Волинська обл., м. Ковель, провулок Ватутіна,9.

Отже, інші відомості щодо фактичної адреси відповідача в матеріалах справи відсутні, тому судом поштові повідомлення направлялися на вищезгадувану адресу, що підтверджується поштовими відправленнями, врученими 13.08.2009р. та. 22.09.2009р. (а.с. 18).

     Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на встановлені обставини справи, суд не приймає до уваги як належний доказ сплати відповідачем частини боргу в сумі 2500 грн. платіжне доручення № 14 від 29.11.2010 року, оскільки відовідач не довів неможливість його подачі в суд першої інстанції.

У зв'язку із прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст.ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 10.2. договору та за неналежне виконання договірних зобов'язань, несвоєчасне проведення обов'язкових платежів позивачем було нараховано штраф, який у відповідності до представленого суду розрахунку становить 7427,03грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 2569,30грн. - 3% річних та 551,45грн. інфляції.

До початку розгляду справи по суті місцевим судом від позивача надійшла заява № 2160 від 28.11.2010р. про уточнення позовних вимог, в якій останній повідомив, що борг в сумі 5000,00грн. сплачено, тому просить стягнути із відповідача 38270,40грн. основного боргу, 7427,03грн. неустойки, 2569,30грн. річних, 551,45грн. інфляції.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 38 270,40 грн., 7427,03грн. неустойки, 2569,30грн. річних, 551,45грн. інфляції, а також із висновком суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання рішення № 4/123-1 від 13.12.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р., сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Тобто, відповідач має змогу в процесі виконавчого провадження подавати додаткові докази на підтвердження часткової сплати боргу в т.ч. і згідно платіжного доручення № 14 від 29.11.2010 року на суму 2500 грн., яке не було враховане при прийнятті рішення у даній справі.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення є цілком законним та таким, що відповідає встановленим обставинам, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Крафт"  слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 30.11.10 р. у справі № 4/123-38 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2010 р. у справі № 4/123-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"    залишити без задоволення.

2. Справу  №4/123-38  направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя                                                                       Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.