Рішення

від 13.02.2008 по справі 5/318-07-7850

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13"

лютого 2008 р.

Справа  № 5/318-07-7850

За

позовом: комунального

підприємства “Теплопостачання міста Одеси”

До

відповідачів: 1.

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

                              2. суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

про

стягнення 25 893, 47 грн.

                                                                                     головуючий

суддя Могил С. К.

суддя Аленін О.Ю.

суддя

Літвінов С.В.

Представники:

Позивача: Піщемуха Н. В.,

на підставі довіреності.  

Відповідачів: ОСОБА_3, на

підставі довіреності.  

У судових засіданнях

оголошувались перерви з 28.11.2007 року до 12.12.2007 року та з 12.12.2007 року

до 20.12.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального

кодексу України.   

Суть

спору: комунальне

підприємство “Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду

Одеської області з позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про

стягнення 25 893, 47 грн. заборгованості за надані послуги за договорами в

період з 01.02.2005 року по 31.10.2006 року, а також в період з 01.11.2006 року

по 10.08.2007 року.

З

боку відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на

позов, у якому відповідач зазначає про безпідставність вимог позивача,

обґрунтовуючи свою позицію доводами викладеними у відзиві.

Позивачем

в судовому засіданні 28.11.2007 року було надано до суду заперечення на відзив

відповідача, позивач не погоджується із доводами відповідача, які обґрунтовують

його позицію. Надані заперечення судом були прийняті до уваги та долучені до

матеріалів справи.

З

боку відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до суду було надано

доповнення до відзиву, в якому викладено додаткові аргументи на обґрунтування

своєї позиції.

З

боку відповідача по справі суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_2 до суду надійшла заява, відповідно до якої відповідач підтримав доводи

та аргументи викладені у документах поданих до суду з боку фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1, та заперечував проти задоволення позовних вимог.

В

процесі розгляду справи з боку представників сторін до суду були подані

додаткові документи, які у судових засіданнях були розглянуті судом та долучені

до матеріалів  справи у якості

документальних доказів.

Розглянув

матеріали справи суд встановив:

Між

комунальним підприємством „Одесатеплокомуненерго” правонаступником якого є

комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” та відповідачем по справі

фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір з додатками про

постачання теплової енергії в гарячій воді № 1677 від 01.01.2005 року.

У

відповідності з умовами укладеного договору, позивач зобов'язався відпускати

відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних відповідачу обсягах, а

відповідач сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами у

терміни передбачені договором.

У

відповідності з пунктом 10.1 укладеного договору, договір було укладено на

строк до 31.12.2005 року, і він набрав чинності з дня його підписання. У пункті

10.4. вказаного договору сторони по справі погодились про те, що договір

вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення

строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Під

час судового розгляду справи встановлено, що згідно договірних зобов'язань

позивач відпускав відповідачу по справі - фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1

теплову енергію. Як видно з матеріалів справи заборгованість відповідача по

справі фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 1677

від 01.01.2005 року склала 8 741, 64 грн.

В

наступному, між позивачем та відповідачем по справі фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1 було також укладено договір № 4636 від 01.11.2006 року,

про постачання теплової енергії. Предметом вказаного договору є домовленість

сторін за договором про те, що позивач бере на себе зобов'язання постачати

фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 теплову енергію, а відповідач оплачувати

фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни

передбачені договором.

Як

видно з наданого позивачем розрахунку заборгованість за період з 01.11.2006

року по 10.08.2007 року за надані позивачем відповідачу фізичній особі

-підприємцю ОСОБА_1 послуги склала 14 560, 81 грн.

Отже,

суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі

8 741, 64 грн. за договором № 1677 від 01.01.2005 року та в розмірі 14 560, 81

грн. за договором № 4636 від 01.11.2006 року є обґрунтованими та цілком

підтвердженими документальними доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо

стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що

неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен

передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для

виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом

№2921-III  від 10.01.2002 року платники

грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення

платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3

названого Закону розмір пені, передбачений 

статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та

не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що

діяла у період, за який сплачується пеня.

У

відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно

до пунктів 6.7.; 7.2.3. договору № 4636 від 01.11.2006 року, у разі

несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у відповідний період.

Відповідно

до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання

встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно

від відшкодування збитків.

Приймаючи

до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі

несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір

пені що нараховується, та судом встановлено неналежне виконання відповідачем

грошових зобов'язань за договором, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині

є також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у розмірі 1 611, 65

грн.

У

відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від

відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким

чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції

є також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три

відсотки річних у розмірі 523, 79 грн. та індекс інфляції у розмірі 455, 58

грн.

У

відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,

а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності з частинами 1, 3

ст. 179 Господарського кодексу майново -господарські зобов'язання, які

виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і

негосподарюючими суб'єктами -юридичними 

особами на підставі господарських договорів, є господарсько -договірними

зобов'язаннями.

У

відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками

судового процесу, а у відповідності з ст. 32 Господарського процесуального

кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами,

висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб,

які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді

пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому

процесі, мають бути викладені письмово.

В

процесі розгляду справи з боку відповідачів до суду не було надано жодного

документального доказу або наведено інші обставини, які б спростували позовні

вимоги позивача у будь якій їх частині. Натомість доводи відповідача фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 щодо того, що за зобов'язаннями по договорам № 1677

від 01.01.2005 року та № 4636 від 01.11.2006 року він не відповідає, а

відповідає суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, оскільки

при укладанні договорів він діяв на підставі довіреностей судом сприймаються

критично та відхиляються виходячи з наступного.

Як

вбачається з наданих до суду документів, ОСОБА_2 є власником Ѕ частини

нежитлових будівель що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Як власник, ОСОБА_2

видав довіреності ОСОБА_1 на представництво його інтересів з питань що

стосуються нерухомого нежитлового майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до виданих довіреностей ОСОБА_1 було надано право укладати угоди,

одержувати грошові кошти та здійснювати інші дії, що пов'язані з експлуатацією

нежитлової будівлі.

Разом

з тим між відповідачами по справі були укладені договори доручення за якими

фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зобов'язався від імені та за рахунок

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 виконувати

юридичні дії. Відповідно до укладених договорів фізична особа -підприємець

ОСОБА_1 зобов'язався самостійно сплачувати комунальні послуги, що пов'язані з

експлуатацією нежитлових будівель.

Як

вбачається з матеріалів справи, оплату послуг за договором про постачання

теплової енергії здійснював саме фізична особа -підприємець ОСОБА_1. Отже,

виходячи з наведено та укладених договорів про постачання теплової енергії

можна зробити висновок про те, що борг за спожиту теплову енергію підлягає

стягненню саме з фізичної особі -підприємця ОСОБА_1. Таким чином, суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_2 має бути виключено з кола

відповідачів.        

Твердження

відповідача по справі фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 щодо невірного

застосування позивачем тарифів судом також не приймаються до уваги та

відхиляються, оскільки абонент позивача фізична особа - підприємець, який

використовує майно, яке належить йому, як фізичній особі, або іншій фізичній

особі, у своїй підприємницькій діяльності, та його не може бути віднесено до

категорії побутових споживачів (населення).   

Приймаючи

до уваги вищевикладене та надані документальні докази суд вважає що позовні

вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з

віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності з ст. 49

Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись

ст.ст. 32, 33, 44, 49, 69, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути

з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, (АДРЕСА_2)

на користь Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси”, р/р

26002002189001 в ОРУ ВАТ КБ „Надра”, МФО 328975, код 34674102 (м. Одеса, вул.

Балківська, 1-Б), а саме

- 23

302 (двадцять три тисячі триста дві) грн. 45 коп. заборгованості за спожиту

теплову енергію;

- 523

(п'ятсот двадцять три) грн. 79 коп. трьох відсотків річних;

- 1

611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 65 коп. пені;

- 455

(чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 58 коп. індексу інфляції;

- 258

(двісті п'ятдесят вісім) грн. 93 коп. державного мита;

- 118

(сто вісімнадцять) грн. витрат за послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ

видати згідно ст. 116 ГПК України.

Виключити

з кола відповідачів суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_2

Рішення

підписано 21.02.2008 року.

Рішення

суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу

України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя                                                                                                 

Могил С.К.

Судді:                                                                                                   

Аленін О.Ю.

                                                                                                                       Літвінов

С.В.