Постанова

від 12.04.2011 по справі б-13/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 квітня 2011 р.                                                                                    

№ Б-13/4  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю. –головуючого,

Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні   касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від 31.01.2011

у справі

господарського суду

№ Б-13/4

Івано-Франківської області

за заявою

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Червона калина ІФ"

про

банкрутство,

ліквідатор

арбітражний керуючий Іванишин І.В.,

за участю представників сторін:

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" –Колток М.М. (дов. від 30.12.2010),

встановив:

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2010 (суддя Шкіндер П.А.) визнано ПАТ "УкрСиббанк" в особі Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АТ ПАТ "УкрСиббанк" конкурсним кредитором по справі про визнання боржника ТОВ "Червона калина" банкрутом та включено вимоги банку до реєстру наступним чином: 1 черга –95333,28 грн., 4 черга –55021,23 грн., 6 черга –8547,19 грн.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2011 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. –головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської областівід 07.12.2010 змінено. Викладено п. 3 ухвали в такій редакції:

"визнати ПАТ "УкрСиббанк" в особі Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АТ ПАТ "УкрСиббанк" конкурсним кредитором по справі про визнання боржника ТОВ "Червона калина" банкрутом та включено вимоги банку до реєстру наступним чином: 1 черга –150354,51 грн.; 6 черга –857,19 грн.".

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "УкрСиббанк" просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та включити окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "УкрСиббанк" як такі, що забезпечені заставою із зазначенням першої черги задоволення, а саме: за основним боргом в сумі 95333,28 грн., по процентам за користуванням кредитами в сумі 55021,23 грн., пені в сумі 7547,19 грн. та штраф у сумі 1000 грн., а всього 158901,70 грн. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, зокрема ст. 11 ЦК України, ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

 Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення  справи  про банкрутство   в   офіційному   друкованому  органі  всі  кредитори, незалежно від настання строку виконання  зобов'язань,  мають  право подавати  заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання   -   зобов'язання   боржника  заплатити кредитору певну  грошову  суму  відповідно  до  цивільно-правового договору   та   на   інших   підставах,   передбачених   цивільним законодавством  України.  Склад  і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги,  сума  кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити  боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви  про  порушення  провадження  у справі про банкрутство, якщо інше  не  встановлено  цим  Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "УкрСиббанк" в особі Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АТ ПАТ "УкрСиббанк" заявив  свої вимоги до боржника  ТОВ "Червона калина ІФ" в сумі 159618,39 грн., які виникли на підставі укладених договору про надання споживчого кредиту № 11120155000 від 20.02.2007 та договору про надання споживчого кредиту № 11119479000 від 19.02.2007, для забезпечення виконання яких між сторонами укладено договори застави (іпотеки).

Змінюючи увалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вимоги ПАТ "УкрСиббанк" в особі Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АТ ПАТ "УкрСиббанк" включив до реєстру вимог кредиторів боржника, а саме: 1 черга –150354,51 грн. (сума основного боргу та проценти за користування кредитами); 6 черга –857,19 грн. (пеня та штраф) .

Суд мотивував свої рішення тим, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону вимоги щодо сплати неустойки (штрафів, пені) відносяться до реєстру окремо та задовольняються у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є   договір.

Ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі невиконання боржником (заставодавцем)  забезпеченого  заставою зобов'язання одержати задоволення  з  вартості заставленого майна переважно  перед  іншими кредиторами.

Відповідно до п. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний  окремо  внести  до  реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з  їх  заявами,  а  за  їх  відсутності,  - згідно з даними обліку боржника,  а також внести окремо до реєстру  відомості  про  майно боржника,  яке  є  предметом  застави  згідно з державним реєстром застав.

Згідно п. 2 ст. 15 Закону у  попередньому  засіданні  господарський  суд  розглядає реєстр  вимог  кредиторів,  вимоги  кредиторів,  щодо  яких  були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні  міститися  відомості  про кожного  кредитора,  розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо  сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових платежів),  черговість  задоволення  кожної вимоги,  окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 31 Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею, зокрема у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою; у шосту задовольняються всі інші вимоги.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про віднесення до кредиторських вимог першої черги   основного боргу за кредитними договорами та відсотків за користування кредитом, оскільки сплата відсотків передбачена  основним грошовим зобов'язанням та забезпечувалась заставленим майном.

Що ж до черговості включення до реєстру вимог кредиторів сум пені та штрафу, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються  недоїмка  (пеня та  штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. При цьому, вказаною нормою не встановлюються винятки щодо залежності походження цих недоїмки (пені та штрафу) від основного зобов'язання (чи є таке зобов'язання забезпеченим заставою або ні). У зв'язку з чим, враховуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, висновок судів попередніх інстанцій  щодо включення суми  недоїмки (пені та штрафу) до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу задоволення, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"   залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі № Б-13/4  залишити без змін.

Головуючий                                                                         І.Ю. Панова          

Судді                                                                                                    О.В. Білошкап

                                                                                                    М.І. Хандурін