Рішення

від 17.03.2011 по справі 29/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/1

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.11 р.                                                                                 Справа № 29/1                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства фірма „Екотехніка-М”, м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 40 046,07грн.

за участю:

представника Позивача – не з'явився;

представника Відповідача  – не з'явився;

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 15.02.2011р. по 02.03.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Дочірнє  підприємство фірма „Екотехніка-М”, м.Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 40 046,07грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором дистриб'юції №42 від 04.01.2010р.,  щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів:  договору дистриб'юції №42 від 04.01.2010р., довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію Дочірнього підприємства фірма „Екотехніка – М”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 510, 526, 533, 536, 546, 548, 549, 624, 625, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 199, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54-57, 61, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому не визнає позовні вимоги посилаючись, що сума заборгованості погашена повністю, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 25.01.2011р., просять припинити провадження по справі.

01.02.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання №б/н у якому просять зменшити розмір позовних вимог.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд:

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2010р. між Дочірнім підприємством фірма „Екотехніка-М” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер” (Дистриб'ютор) було укладено договір дистриб'юції №42, відповідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується систематично передавати Товар у власність Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор приймати цей Товар, продавати його від свого імені і за свій рахунок третім особам на своїй території, і вчасно здійснювати оплату Товару на умовах і в порядку, передбаченому даним Договором, в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у видатковій та податковій накладних.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо умов та терміну постачання товару:

- відвантаження Товару здійснюється транспортом Продавця або Дистриб'ютора за домовленістю Сторін (п.2.1 Договору);

- Товар Дистриб'ютору відвантажується на піддонах, вартість яких включається до видаткової та податкової накладних. При поверненні піддонів Продавцю на підставі зворотньої накладної, продавець здійснює коригування заборгованості (п.2.2 Договору);

- Відвантаження Товару Дистриб'ютору, відповідно до видаткової накладної, здійснюється на підставі доручення, виданого на пред'явника та оформленого належним чином (п.2.3 Договору);

- Момент відвантаження Товару вважається момент підписання приймально-здавальних документів (п.2.5 Договору);

- Відвантаження Товару здійснюється за попередньою заявкою Дистриб'ютора погодженою з Продавцем. Фактичний асортимент і кількість вказуються у видатковій накладній (п.2.6 Договору).

Згідно п.3.2 Договору вартість Товару, що поставляється по даному Договору, вказується у видатковій накладній на кожну партію Товару.  Як вбачається з п.3.4 Договору Дистриб'ютор сплачує вартість кожної партії Товару, що поставляється, протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з підписання приймально-здавальних документів.

За твердженням Позивача, останнім на виконання умов договору була здійснена поставка, проте Відповідач станом на день пред'явлення позову не розрахувався на суму 40 046,07грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.  

Відповідач проти позову заперечив зазначивши, що заборгованість у розмірі 40 046,07грн. була погашена у повному обсязі. Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Відповідач  не надав жодного доказу оплати заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, , враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За твердженням Позивача на виконання вимог договору ним була здійснена поставка Відповідачу.

Як вбачається з умов договору, а саме у розділі 2 договору визначено умови та терміни постачання товару та встановлено, що відвантаження товару здійснюється відповідно доручення, та підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Ухвалами суд неодноразово зобов'язував Позивача надати видаткові накладні які підтверджують поставку товару за договором дистриб'юції  №42 від 04.01.2010р., проте Позивачем не надано до суду вказаних документів.

Відтак, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведений факт поставки та прийняття Відповідачем товару  за договором  дистриб'юції №42 від 04.01.2010р.у, отже у Відповідача немає підстав здійснювати оплату за поставлений товар.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування своїх вимог.

Докази, які підтверджують поставку товару відсутні, вимога суду щодо їх надання не виконана.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів, факт поставки товару Відповідачу за договором дистриб'юції №42 від 04.01.2010р.

З огляду на наведене, в позовних  вимогах Дочірньому підприємству фірма „Екотехніка-М”, м.Київ слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

 1. У задоволенні позову Дочірнього підприємства фірма „Екотехніка-М”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарівний Гуллівер”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 40 046,07грн. відмовити.

У судовому засідання 17.03.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.11