Рішення

від 28.03.2008 по справі 7/341-42/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/341-42/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  7/341-42/56

28.03.08

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” м. Києва

третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Силует” м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 311794,23 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Пархоменко І.С.

від відповідача Кіщук Т.В., Мельниченко Н.П.,

від третьої особи не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

у травні 2007 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 грудня 1999 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом 1 листопада 2000-1 травня 2003 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 лютого 2007 р. 311794,23 грн.

З цих підстав просив поновити йому строк позовної давності, який, на його думку, пропущений з поважних причин, та задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на перебіг строку позовної даності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом. Також вказував на те, що 25 січня 2002 р. відбулася його реорганізація шляхом виділення з його складу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Силует”. Останнє є правонаступником по зобов'язаннях, які виникли за спірним договором в частині постачання теплової енергії до жилого будинку по вул. Бальзака, 52/22 у м. Києві, тому, на його думку, повинен сплатити частину належного з нього боргу за теплову енергію. Крім того, відповідач посилався на недоведеність та безпідставність заявлених вимог, оскільки згідно з його даними мешканцями належного йому будинку у повному обсязі сплачена вартість наданих послуг опалення та гарячого водопостачання.

Третя особа у письмових поясненнях, її представник у попередньому судовому засіданні заявлений позивачем до відповідача позов підтримав, заперечив факт утворення свого об'єднання внаслідок реорганізації відповідача шляхом виділу з нього. У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р. рішення господарського суду міста Києва від 4 червня 2007 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2007 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 грудня 1999 р. між сторонами по справі укладено договір № 1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким позивач зобов'язався постачати теплову енергію до належних відповідачу жилих будинків по вул. О.Бальзака, 52/22 та 54 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній –оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 25 числа поточного місяця.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 1999 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями сторін, третьої особи, наявними у матеріалах справи копіями заяви про державну реєстрацію ОСББ “Силует”, протоколу установчих зборів цього Об'єднання від 21 червня 2001 р., витягу з протоколу загальних зборів ЖБК “Суднобудівник-18” від 21 червня 2001 р., акту розподілу боргів ЖБК “Суднобудівник-18” перед підприємствами АК “Київенерго” і ДКП “Житлоремфонд” стверджується, що мешканці будинку по вул. Бальзака, 52/22 у м. Києві, які були членами ЖБК “Суднобудівник-18”, вирішили вийти з членства у цьому кооперативі і створити ОСББ “Силует”.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Силует” було створене як новоутворена юридична особа, а не внаслідок реорганізації Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” шляхом виділу.

Вказані обставини підтверджуються установчими документами ОСББ “Силует” (рішення про створення від 21 червня 2001 р., статут), в яких відсутня вказівка на те, що Об'єднання створене шляхом виділу з ЖБК “Суднобудівник-18” та є частковим правонаступником останнього.

Доводи відповідача з цього приводу є безпідставними, оскільки доказами не підтверджені та суперечать зібраним доказам та вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Зокрема, згідно зі ст. 37 ЦК УРСР при поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацією.

Суду не надано доказів укладення між відповідачем та третьою особою передаточного балансу, внаслідок якого останній були передані частина прав та обов'язків відповідача.

З поданого відповідачем акту розподілу боргів ЖБК “Суднобудівник-18” перед підприємствами АК “Київенерго” і ДКП “Житлоремфонд” від 22 грудня 2001 р. слідує, що поділу підлягали лише обов'язки (борги) відповідача перед іншими особами. Питання ж про перехід прав останнього не вирішувалося.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за листопад 2000-квітнеь 2003 років, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду теплової енергії за договором вартістю 759257,19 грн., а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 447462,92 грн.

Доводи відповідача про необґрунтованість проведених позивачем нарахувань за теплову енергію є необґрунтованими, оскільки доказами не підтверджені, а також суперечать встановленим судом обставинам, що обсяг поставленої відповідачу теплової енергії позивачем належним чином визначений погодженим сторонами за договором розрахунковим способом і не перевищує обсягів, погоджених ними у додатку № 1 до договору.

Вартість поставленої теплової енергії обгрунтовано визначена позивачем на підставі чинних протягом періоду поставки тарифів.

Посилання на суперечності у розрахунках позовних вимог також є необґрунтованими. Як вбачається з розрахунку ціни позову (ч. 1 а.с. 7) та розрахунку основного боргу (т. 1 а.с. 110) розмір нарахувань за теплову енергію за період листопада 2000-квітня 2003 років (позовний період) у цих розрахунках є однаковим.

Різниця у сумі боргу, вказаній у цих розрахунках, викликана розбіжностями у сумі надходжень грошових коштів за теплову енергію, які зазначав позивач. При цьому, у розрахунку ціни позову сума коштів, які надійшли в рахунок оплати поставленої теплової енергії, вказана у більшому розмірі, ніж у розрахунку основного боргу на а.с. 110.

Доказів належної оплати за спірним договором, у т.ч. більшому розмірі, ніж вказує позивач у розрахунку, суду не надано.

Вірність проведеного позивачем розрахунку ціни позову та даних довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію підтверджується також даними укладеного між відповідачем та третьою особою акту розподілу боргів ЖБК “Суднобудівник-18” перед підприємствами АК “Київенерго” і ДКП “Житлоремфонд” від 22 грудня 2001 р., згідно з яким визнана відповідачем сума боргу перед позивачем станом на 20 грудня 2001 р. у розмірі 262230,12 грн. відповідає даним про розмір заборгованих відповідачем сум, вказаним у довідці.

Посилання відповідача на відсутність боргу мешканців належного йому буднку по оплаті наданих житлово-комунальних послуг опалення та гарячого водопостачання не заперечують факту наявності заборгованості відповідача по оплаті теплової енергії, придбаної у позивача для надання вказаних послуг. Протягом спірного періоду розмір тарифів на житлово-комунальні послуги для населення не в повному обсязі відшкодовували витрати житлово-експлуатаційних організацій, якою є відповідач, на їх надання.

Інших доводів, які б спростовували обґрунтованість проведених позивачем нарахувань за теплову енергію та розмірів оплати за договором, суду не надано.

Згідно з умовами додатку № 4 до договору оплату спожитої протягом спірного періоду теплової енергії відповідач повинен був провести протягом 25 грудня 2000-25 травня 2003 років.

З матеріалів справи слідує, щопозивач звернувся в суд з указаним позовом 8 травня 2007 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Як вбачається із наявних у справі копій угоди № 501-04 про реструктуризацію від 1 жовтня 2004 р., рішення господарського суду міста Києва від 1 серпня 2006 р. у справі № 48/207, питання оплати теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу протягом позовного періоду, були врегульовані угодою про реструктуризацію від 1 жовтня 2004 р. Вищезгаданим рішенням суду від 1 серпня 2006 р. угоду про реструктуризацію було визнано недійсною.

Враховуючи, що до часу визнання угоди про реструктуризацію в установленому порядку недійсною у позивача були відсутні підстави для звернення в суд за захистом свого права на оплату поставленої відповідачу теплової енергії, суд вважає причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними та вважає необхідним його поновити.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 311794,23 грн. боргу станом на 1 лютого 2007 р. (759257,19-447462,92).

У зв'язку з виконанням обов'язку по оплаті теплової енергії за період листопада 2000-квітня 2003 років позивач не позбавлений права звернення до третьої особи з регресною вимогою про відшкодування витрат по оплаті теплової енергії, поставленої до належного тій жилого будинку.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Поновити Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” строк позовної давності.

Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” (02222, м. Київ, вул. Бальзака, 52/22, код 22933956) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 311794,23 грн. боргу, 3117,94 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу позову, 1558,89 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу касаційної скарги, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                  П.І.Паламар