Постанова

від 02.10.2008 по справі 7/341-42/56

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/341-42/56

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 жовтня 2008 р.                                                                                    № 7/341-42/56  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Пархоменко І.С.Кіщук Т.В., Мельниченко Н.П.не з'явився

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 р.

у справі№ 7/341-42/56

за позовомакціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник -18"об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует"

про стягнення 311 794,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 311 794,23 грн. боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, яка постачалась ним відповідачу за договором від 01.12.1999 р. № 1630060.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.03.2008 р. (суддя Паламар П.І.) позов задоволено.

Поновлено акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" позовну давність та стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник -18" на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 311 794,23 грн. боргу і судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. (головуючий –Сотніков С.В., судді –Дикунська С.В, Дзюбко П.О.) рішення господарського суду м.Києва від 28.03.2008 р. скасовано та постановлено нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 01.12.1999 р. між сторонами було укладено договір № 1630060 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов'язувався забезпечувати тепловою енергією на потреби опалення (протягом опалювального сезону ) та гарячого водопостачання (протягом року) житлові будинки відповідача № 54 та № 52/22 по вул. Бальзака у м.Києві.

Пунктом 5.1 договору визначено, що облік обсягу спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Відповідно до пунктів 2,3  додатку 4 до договору відповідач повинен щомісяця з 12 по 15 число місяця самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник акту звірки відповідач має повернути позивачу) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Період споживання теплової енергії, стягнення якої є предметом спору у справі –01.11.2000 р. –01.05.2003 р.

У зв'язку з виділом із ЖБК "Суднобудівник-18"  ОСББ "Силует",  в управлінні відповідача залишився будинок № 54 по вул. Бальзака в м.Києві і 01.11.2003 р. між сторонами було укладено договір № 1630060 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за яким здійснювалось її постачання для потреб вказаного будинку.

01.10.2004р. між сторонами була укладена угода № 501-04 про реструктуризацію заборгованості за договором  № 1630060 від  01.11.2003 р., яка станом на 01.09.2004 р. становила 415 850,16 грн. За вказаною угодою борг повинен бути сплачений до 15.09.2009 р. (а.с.106-107,т.1).

В подальшому вказана угода рішенням господарського суду м.Києва від 01.08.2006 р. у справі № 48/207 була визнана недійсною, як така що укладена внаслідок помилки, оскільки на момент її підписання відповідач не мав заборгованості саме за договором  № 1630060 від  01.11.2003 р.

Відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 01.11.2003 р. у зв'язку з укладенням нового договору на постачання теплової енергії в гарячій воді, договір від 01.12.1999 р. припинив свою дію і з цієї дати розпочався перебіг позовної давності для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав щодо стягнення заборгованості з ЖБК "Суднобудівник-18" за договором від 01.12.1999 р.

Таким чином, позивачем пропущено позовну давність і поважних причин її пропуску не вбачається, оскільки нормами діючого цивільного законодавства не передбачено поновлення строку позовної давності з моменту виникнення підстав для звернення до суду за захистом своїх прав за тієї умови, що особа знала про порушення свого права.

Проте, погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки аналіз положень ч.1 ст261, ч.5 ст. 267 ЦК України свідчить про те, що поновлення позовної давності відбувається лише у випадку її пропуску, який може мати місце лише у випадку обізнаності особи про порушення її права чи особи, яка його порушила.

Крім того, цивільне  законодавство не  пов'язує право суду поновити пропущену позовну давність лише з певним колом обставин, що спричинили її пропуск. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про її поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Частиною 3 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" передбачено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

В порушення вказаних вимог та вимог ст. 105 ГПК України апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, не зробив будь-яких висновків щодо доведеності позову.

За таких обставин постанову не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим підлягає скасуванню і рішення суду першої інстанції, оскільки при його ухваленні в порушення вимог ч.1 ст.11112 ГПК України не були виконані вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові 20.12.2007 р., щодо належного  з'ясування розміру заборгованості відповідача.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,  перевірити і оцінити з урахуванням всіх зібраних у справі доказів доводи сторін щодо суми боргу, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 28 березня 2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 р. у справі за № 7/341- 42/56 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                         В.І. Дерепа

              Судді                                                                                                    Б.М. Грек

                                                                                                             Л.В. Стратієнко