Рішення

від 04.02.2008 по справі 13/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2008 р.   Справа 13/122

За позовомПриватного підприємства “Агрорембудкомплект”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Атланта центр”

простягнення 8 209,53 грн.  

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаМельниченко Ю.А. —представник за довіреністю від 27.02.2007 р. № 1454

від відповідача Тимків Я.І. —представник за довіреністю від 11.06.2007 р.  

У судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Агрорембудкомплект” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Атланта центр” з позовом про стягнення 5 125,13 грн. боргу за поставлений товар, 1 322,74 грн. пені та 1 761,66 грн. збитків.    

В ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити позов з урахуванням сплати відповідачем основного боргу, стягнувши  пеню та збитки. В обґрунтування позовних вимог представник посилався на невиконання відповідачем обов'язку з оплати придбаного товару на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2006 р., що призвело до несвоєчасних розрахунків підприємства за отриманий банківський кредит. У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача пеню за час прострочення грошового зобов'язання та збитки, заподіяні сплатою відсотків за кредит.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні посилалися на погашення основного боргу за поставлений товар, не заперечували проти стягнення 1 322,74 грн. пені і судових витрат в сумі 220,00 грн. та просили відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 1 761,66 грн. збитків, посилаючись на те, що договором не передбачено стягнення збитків, а також на недоведеність факту сплати відсотків за кредитом.       

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

11.04.2006 р. між Приватним підприємством “Агрорембудкомплект” в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Атланта центр” в якості покупця укладено договір, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає бітум марки БН 70/30 по ціні 1 250,00 грн. за тону з врахуванням податку на додану вартість, в кількості та на умовах, вказаних в даному договорі.     

Відповідно до п. 2.2 вказаної угоди загальна кількість товару і, відповідно, сума договору, коригуються по факту його прийому-передачі.    

Згідно з п. 2.4 та п. 3.2.3 договору покупець зобов'язаний не пізніше ніж протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу продавця провести з ним розрахунки в безготівковій формі.

За умовами договору від 11.04.2006 р. товар вважається таким, що зданий продавцем і прийнятий покупцем по кількості —згідно з відвантаженою кількістю, вказаною в накладній, по документам —згідно з прийнятими, підписаними накладними і виданими покупцем довіреностями встановленого зразка.    

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 11.04.2006 р. зобов'язання, а саме: поставив товар на загальну суму 40 125,13 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000135 від 14.04.2006 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛД № 734096 від 21.04.2006 р. і видатковою накладною № А-00000173 від 05.05.2006 р. на суму 31 375,10 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛД № 734110 від 04.05.2006 р.   

За твердженнями позивача, відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 35 000,00 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що повністю погасив суму основного боргу, на підтвердження чого надав для залучення до матеріалів справи копію платіжного доручення № 01 від 13.07.2007 р. про сплату 4 125,13 грн.

Представник позивача, в ході розгляду спору по суті підтвердив, що відповідачем погашено суму основного боргу та просив стягнути з нього пеню в сумі 1 322,74 грн. та 1 761,66 грн. збитків.  

Оскільки, за твердженнями уповноважених представників сторін, відповідачем сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. При цьому, суд зважає на те, що представником позивача визнано, що відповідачем погашено суму основного боргу, але заяву про зменшення позовних вимог не подано.      

Щодо вимог про стягнення 1 322,74 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.1 договору при несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань по договору винна сторона виплачує потерпілій стороні пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1 322,74 грн. пені слід задовольнити, оскільки відповідна санкція за порушення виконання грошового зобов'язання встановлена  законодавством та визначена спірною угодою сторін, відповідачем в цій частині вимоги визнані, а згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення.

Мотивуючи вимоги про стягнення з відповідача 1 761,66 грн. збитків, позивач  посилається на ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України та зазначає, що ним укладені кредитні договори з Акціонерним банком “Національні інвестиції”, а внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості поставленого товару.

Вимога суду про надання письмового обґрунтування наявності причинного зв'язку між діями відповідача та сплатою позивачем відсотків за користування кредитом залишена позивачем без реагування.  

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Обов'язковою підставою деліктної відповідальності є причинний зв'язок  між протиправною поведінкою і шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено суду наявності причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань з повної оплати вартості товару, постановленого в рамках договору від 11.04.2006 р. та сплатою відсотків за користування кредитом на підставі кредитних договорів № 34-06 від 20.01.2006 р. та № 31-07 від 24.01.2007 р. Крім того, сплата відсотків за користування кредитом є характерною ознакою для даного виду фінансового інституту, що не може залежати від особливостей господарських відносин позичальника з іншими його контрагентами, корті не є стороною кредитного договору.    

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 1 761,66 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 49 якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на відповідача.

Враховуючи, що понесення позивачем витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обумовлене необхідністю звернення до господарського суду через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, судові витрати підлягають перерахуванню у відповідності з п. 2 та п. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 5 125,13 грн. бору припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Атланта центр” 901021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н.п. № 43, ідентифікаційний код 33237062) на користь Приватного підприємства “Агрорембудкомплект” (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-а/289, ідентифікаційний код 24736272) 1 322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 74 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити повністю.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 С.В. Шабунін

Дата підписання: 21.02.2008 р.

справа №  13/122

04.02.08

За позовом     Приватне підприємство "Агрорембудкомплект"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Атланта центр"

про                    стягнення 8 209,53 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                     Шабунін С.В.