Рішення

від 27.03.2008 по справі 37/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/213

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.03.08 р.                                                                               Справа № 37/213                               

за позовом малого приватного підприємства “Сінтел”, м. Горлівка

до відповідача комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк

про стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 52417 грн. 24 коп.     

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

                                                                                при секретарі судового засідання  Стреліній М. В.

Представники:

від позивача:      Макотченко Л. М. - за дов. від 5 червня 2007 року,

від відповідача: Філімонов А. Ю.  -  за дов. № 03-18 від 24 грудня 2007 року.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач  звернувся до господарського суду Донецької області 11 червня 2007 року з позовною заявою (т. 1 арк. справи 2-5) до Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водозабезпеченню “Укрпромводчермет”, м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди, за якою судом 12 червня 2007 року було порушено провадження в справі № 37/213.

Ухвалами від 17 липня 2007 року господарський суд Донецької області за ініціативою відповідача призначив судову автотоварознавчу експертизу транспортного засобу автомобіля марки Пежо Боксер, державний номерний знак АН 32-55 АС та зупинив провадження по справі № 37/213 до отримання судом результатів судової автотоварознавчої експертизи.

4 лютого 2008 року судом було поновлено провадження по справі № 37/213. У судовому засіданні 4 лютого 2008 року позивач збільшив позовні вимоги (т. 2 арк. справи 29-30) та зазначив предметом спору - стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 55557 грн. 24 коп.  

Судом було задоволено клопотання позивача та замінений, у зв'язку з реорганізацією, відповідач по справі № 37/213 державне виробниче підприємство по зовнішньому централізованому водозабезпеченню “Укрпромводчермет”, м. Донецьк на комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк та за клопотанням сторін продовжений строк розгляду справи № 37/213 до 28 березня 2008 року.

27 березня 2008 року під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги (т. 2 арк. справи 61-62), зазначивши предметом спору – стягнення  матеріальної шкоди на загальну суму 52417 грн. 24 коп. Відповідач проти позову заперечував.

Позивач - мале приватне підприємство “Сінтел” зареєстроване як юридична особа (т. 1 арк. справи 74), про що видане свідоцтво про державну реєстрацію, в якому найменування підприємства зазначено “Сінтел” та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 20383919 (т. 1 арк. справи 75). За статутом основними видами діяльності позивача є торгівля та ремонт побутової техніки (т. 1 арк. справи 77-81).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 13 грудня 2006 року автомобілю та побутовій техніці, що перевозилася, була завдана матеріальна шкода, розмір якої встановлений експертом.

Відповідач - комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”  створене відповідно до рішення Донецької обласної ради шляхом реорганізації Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водозабезпеченню “Укрпромводчермет” та є його правонаступником, про що свідчить статут (т. 2 арк. справи  45-56). Відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00191678 (т. 2 арк. справи 28).  

Відповідач проти позовних вимог заперечував (т. 2  арк. справи 41-42), посилаючись на  незгоду з розміром матеріальної шкоди визначеної експертом на момент проведення експертизи, а не на момент дорожньо-транспортної пригоди, та недотримання позивачем правил щодо залишення побутової техніки на місці пригоди.  

        Суд, заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2006 року між 10 год. 30 хв. та 11 год. 00 хв. у Центрально-Міському районі м. Горлівка сталася дорожньо-транспортна пригода. Обставини пригоди були викладені інспектором відділу ОДТП м. Горлівки Голопюровим В. В. у протоколі  № 816929 від 27 грудня 2006 року (т. 1 арк. справи 11). Як зазначено в протоколі, причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що водій відповідача Лагно Є. І. (наказ № 5-к від 10 січня 2006 року про прийняття на роботу, подорожній лист за 13 грудня 2006 року - т. 1 арк. справи 140, 141), керуючи автомобілем КРАЗ 255Б, державний номер АН 86-23АС, з вантажним причепом, на якому перевозив трактор зі стрілою для укладання труб, при перестроюванні з крайньої лівої смуги з вул. Горлівської Дивізії на ліву смугу по вул. Кузнєцова-Зубарєва, не переконавшись у тому, що  цей маневр є безпечним для інших учасників дорожнього руху, виїхав на праву смугу призначену для руху транспортних засобів у попутному напрямку по вул. Кузнєцова-Зубарєва розділену з лівою смугою руху вузькою суцільною лінією (горизонтальною розміткою), чим скоїв аварійну ситуацію для автомобіля Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС під керуванням водія позивача Пичко П. Л., який був вимушений  з метою уникнення зіткнення  з автомобілем КРАЗ  нажати на  гальма та з'їхати в сторону, при цьому завдяки наїзду на бордюру автомобіль  Пежо “Боксер” врізався в залізобетонну освітлюючу опору. Пичко П. Л. отримав тілесні пошкодження (т. 1 арк. справи 118), у зв'язку з чим обставини дорожньо-транспортної пригоди досліджувалися у Центрально-міському районному відділу Горлівського міського управління УМВС України у Донецькій області з опитуванням учасників пригоди, свідків (т. 1 арк. справи 14-17) та встановлена вина  водія відповідача Лагно Є. І. У порушенні кримінальної справи було відмовлено, так як за діючим законодавством до кримінальної відповідальності за нанесення легких тілесних пошкоджень  винні особи не притягуються, про що свідчить постанова від 22 грудня 2006 року (т. 1 арк. справи 13).  Про нещасний випадок на виробництві, що стався з Пичко П. Л., позивачем були складені акти про розслідування нещасного випадку  за участю страхового експерта (т. 1 арк. справи 23-32).  За поясненнями відповідальної особи позивача за випуск автомобіля для здійснення перевезень (т. 1 арк. справи 92, 115)  автомобіль Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС був технічно справним та Пичко П. Л. був тверезим, що також підтверджується протоколом медичного огляду № 995 від 13 грудня 2006 року (т. 1 арк. справи 60).

26 січня 2007 року постановою Пролетарського районного суду м. Донецька по справі № 3-522/07 (т. 1 арк. справи 18),  у зв'язку з порушенням вимог пункту 21.1 Правил дорожнього руху України, а саме створенням аварійної ситуації для автомобіля Пежо “Боксер” під керуванням Пичко П. Л., що підтверджується протоколами допиту свідків (т. 1 арк. справи 19-22),  водій відповідача Лагно Є. І. був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаною постановою суду, що набрало законної сили, Лагно Є. І. був визнаний винним  та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 грн., який ним був сплачений, про що свідчить пояснення Лагно Є. І. (т. 1 арк. справи 149). Відповідач проти встановленого факту дорожньо-транспортної пригоди та постанови суду не заперечував.

22 грудня 2006 року  експертом було проведено автотоварознавче дослідження, за результатом якого складений висновок про те, що ринкова (дійсна) вартість без врахування вартості відновлювального ремонту  автомобіля Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС, на момент дорожньо-транспортної пригоди складає 48294 грн. 89 коп., а вартість матеріальної шкоди нанесеної позивачу, з технічної точки зору,  склала 36791 грн. 10 коп. (т. 1 арк. справи 33-43). Відповідач не погодився з вказаною експертизою посилаючись на те, що вона була проведена при відсутності представника відповідача та надав клопотання (т. 1 арк. справи 151)  про проведення повторної експертизи.

За результатами автотоварознавчої експертизи проведеної експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз ринкова (дійсна) вартість автомобіля Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС, на момент дорожньо-транспортної пригоди 13 грудня 2006 року складає 45632 грн. 84 коп., а вартість матеріальної шкоди, з технічної точки зору, нанесеної власнику вказаного транспортного засобу - позивачу на момент проведення експертизи складає  51103 грн. 24 коп. (висновок № 3653/27 від 26 жовтня 2007 року - т. 2 арк. справи 2-15). Крім того, експерт зазначив, що з економічної точки зору та відповідно до пункту 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду  державного майна України № 145/5/2092 від 24 листопада 2003 року, відновлення автомобіля Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС є недоцільним.

Позивач на підставі вказаного висновку судового експерту змінював свої позовні вимоги (т. 2 арк. справи 29-30, 61-62) остаточно зазначивши в судовому засіданні 27 березня 2008 року, що у зв'язку з встановленням вини у дорожньо-транспортній пригоді водія відповідача Лагно Є. І. загальна вартість матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, складає 52417 грн. 24 коп., з якої:

- 51103 грн. 24 коп. – розмір матеріальної шкоди вказаний експертом у висновку судової автотоварознавчої експертизи № 3653/27 від 26 жовтня 2007 року,

- 500 грн. – вартість розібрання автомобіля Пежо “Боксер” після ДТП з метою проведення експертизи,  оплата цих робіт проведена за платіжним дорученням № 51 від 15 січня 2007 року відповідно до рахунку-фактурі № 1 від 15 січня 2007 року  та акту здачі-приймання робіт № СИ-0000001 від 15 січня 2007 року (т. 1 арк. справи 44-46),

- 412 грн. – вартість відновлювального ремонту посудомийної машини ВЕКО DFN 1500 та  402 грн. – вартість відновлювального ремонту пральної машини ZANUSSY ZWS, що знаходилися в автомобілі Пежо “Боксер” та отримали пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 13 грудня 2006 року,  що підтверджується актом обстеження технічного стану побутової техніки складеного в той же день у присутності покупця Самойлової Н. Г., замовленням на доставку техніки, актом технічного стану, за яким побутова техніка внаслідок пошкодження втратила товарний вигляд, заявою покупця Самойлової Н. Г. на заміну пошкодженої побутової техніки, витратна накладна № СИ-002701 від 12 грудня 2006 року, прибуткова накладна (повернення) № СИ-0001434 від 25 грудня 2006 року, витратна накладна № СИ-002828 від 25 грудня 2006 року (т. 1 арк. справи 47-58), акти сервісного центру про виконання відновлювальних робіт вищезазначених посудомийної та пральної машин від 4 березня 2008 року (т. 2 арк. справи 63-64), рахунки-фактури № 017, 018 від 4 березня 2008 року, платіжні доручення про оплату ремонту побутової техніки № 174, 175 від 27 березня 2008 року на суми 402 грн. на 412 грн. відповідно (т. 2 арк. справи 66-68).

Як вбачається з матеріалів справи заявлена позивачем матеріальна шкода є документально доведеною.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Частиною 7 статті 41 Конституції України передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особи. Зобов'язання із заподіяння шкоди – це цивільне  правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) вправі вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди у повному обсязі, а інша сторона (завдавач) зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну його діями.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відповідач у даній справі обставини відсутності вини не довів.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Згідно до частини 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 січня 2007 року була встановлена вина Лагно Є. І. - водія автомобіля КРАЗ 255 Б, державний номер АН 86-23 АС, що належить відповідачу, у скоєнні аварійної ситуації, що призвела до нанесення матеріальної шкоди майну позивача, а саме автомобілю та побутовій техніці, що перевозилася. Відповідач з цього приводу не заперечував.

Підставами звільнення від відповідальності за статтею 1187 Цивільного кодексу України є тільки непереборна сила та умисел потерпілого, про наявність цих обставин відповідач доказів суду не надав.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Оскільки згідно зі статтею 1192 ЦК України відшкодування шкоди полягає в покладенні залежно від обставин справи на відповідальну за шкоду особу обов'язку відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду й такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі, у разі, якщо вартість виправлення пошкодженої речі перевищує вартість речі такого ж роду, суд за змістом цієї норми може з урахуванням обставин справи зобов'язати зазначену особу надати потерпілому річ такого самого роду або повністю відшкодувати збитки, завдані фактичною втратою пошкодженої речі.

Відповідач заперечував проти першого висновку експертизи від 22 грудня 2006 року з посиланням на її проведення за відсутності представника відповідача та ініціював проведення повторної експертизи (т. 1 арк. справи 151). З  висновком повторної експертизи № 3653/27 від 26 жовтня 2007 року відповідач не погодився, так як судовий експерт розрахував матеріальну шкоду на момент проведення експертизи (відзив № 03/524 від 29 лютого 2008 року – т. 2 арк. справи 41-42).

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Крім того, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

За висновком № 3653/27 від 26 жовтня 2007 року судового експерта вартість матеріальної шкоди нанесеної позивачу, як власнику автомобіля  Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС, дорівнює його ринковій вартості на момент проведення експертизи та складає 51103 грн. 24 коп., оскільки такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно. Підпунктом “в” пункту 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду  державного майна України № 145/5/2092 від 24 листопада 2003 року передбачено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), визначається такою, що дорівнює ринковій вартості ДТЗ на момент пошкодження, якщо неможливо відновити ДТЗ відповідно до технічних вимог виробника.   Позивачем була надана заява № 13 від 5 березня 2008 року (т. 2 арк. справи 57) про те, що після отримання відшкодування позивач не заперечує проти передання автомобіля Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС відповідачу.

Щодо оцінки достовірності висновку судового експерта № 3653/27 від 26 жовтня 2007 року, проти якого заперечує відповідач, суд зазначає, що за статтею 384 Кримінального кодексу України судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо  неправдивого висновку. Доказів недостовірності висновку відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач всупереч вказаних вимог не довів свої заперечення як проти експертного висновку, так і проти позову в цілому.  

Позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 52417 грн. 24 коп. підтверджені наявними матеріалами справи та висновком автотоварознавчої експертизи, тому враховуючи вищевикладене, позов уточнений 27 березня 2008 року підлягає задоволенню в повному обсязі з вирішенням питання щодо передачі позивачем автомобіля Пежо “Боксер” відповідачу після отримання відшкодування шкоди.              

За статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у тому числі документально підтверджені витрати (т. 1 арк. справи 10, 86-88) по оплаті адвокатських послуг в сумі 2000 грн., сплачених за договором  № ГС/700-01/06-07 від 5 червня 2007 року згідно квитанції від 6 червня 2007 року,  суд покладає на відповідача, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог та задовольняє клопотання позивача щодо повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 31 грн. 40 коп.         

Керуючись статтями 33, 35, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

         Позов малого приватного підприємства “Сінтел”, м. Горлівка до комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 52417 грн. 24 коп.  задовольнити в повному обсязі.  

Стягнути з комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678, п/р 26000301796023 у філії "ГУ ПІБ України у Донецькій області" м. Донецьк, МФО 334635) на користь малого приватного підприємства “Сінтел”, м. Горлівка  (84638, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 26, код ЄДРПОУ 20383919, п/р 26004980291 в Горлівській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334088) суму матеріальної шкоди в розмірі 52417 грн. 24 коп.

       Малому приватному підприємству “Сінтел”, м. Горлівка відповідно до заяви № 13 від 5 березня 2008 року після отримання відшкодування матеріальної шкоди в сумі 52417 грн. 24 коп. передати автомобіль Пежо “Боксер” державний номер АН 32-55 АС комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк, у зв'язку з тим, що матеріальна шкода згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 3653/27 від 26 жовтня 2007 року дорівнює ринкової вартості автомобіля.

Стягнути з комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678, п/р 26000301796023 у філії "ГУ ПІБ України у Донецькій області" м. Донецьк, МФО 334635) на користь малого приватного підприємства “Сінтел”, м. Горлівка  (84638, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 26, код ЄДРПОУ 20383919, п/р 26004980291 в Горлівській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334088) судові витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 2000 грн., сплачених за договором  № ГС/700-01/06-07 від 5 червня 2007 року згідно квитанції від 6 червня 2007 року.

Стягнути з комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678, п/р 26000301796023 у філії "ГУ ПІБ України у Донецькій області" м. Донецьк, МФО 334635) на користь малого приватного підприємства “Сінтел”, м. Горлівка  (84638, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 26, код ЄДРПОУ 20383919, п/р 26004980291 в Горлівській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334088) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 524 грн. 17 коп. та витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в розмірі 118 грн.

       Стягнути з комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678, п/р 26000301796023 у філії "ГУ ПІБ України у Донецькій області" м. Донецьк, МФО 334635) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Донецьк (83102, м. Донецьк, вул. Лівенко, 4, розрахунковий рахунок № 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 02883147) суму вартості судової автотоварознавчої експертизи № 3653/27 в розмірі 846 грн., в тому числі ПДВ 141 грн.,  за рахунком № 1333 від 5 листопада 2007 року, проведеної за клопотанням відповідача.

        Задовольнити клопотання позивача про повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого державного мита в розмірі 31 грн. 40 коп. Видати довідку про повернення позивачу з Державного бюджету України суми зайво сплаченого державного мита в розмірі 31 грн. 40 коп.

       Видати накази після набрання рішенням чинності.

       У судовому засіданні 27 березня 2008 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення в присутності представників позивача та відповідача.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Яманко В.Г.                               

Рішення складене в повному обсязі та підписане 31 березня 2008 року.