Постанова

від 29.03.2008 по справі 15/456-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/456-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2008 р.                                                           Справа № 15/456-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шестак О.Л.

1-го відповідача -  Мухіна О.Б., Булижин І.В.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 227Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.08 р. по справі № 15/456-07

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар

до 1) ТОВ "Будівельник" м. Харків

     2) ТОВ "Шляхобудівельне управління № 8", м. Дніпропетровськ

про стягнення 42295,00 грн. -

встановила:

В жовтні 2007 р. позивач –ДП „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, м. Київ в особі Відкремленого підрозділу „Атоменергомаш” м. Енергодар Запорізької області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з 1-го відповідача –ТОВ „Будівельник”, м. Харків 42295 грн. майнової шкоди, що складається з прямих збитків заподіяних позивачу з вини відповідача в результаті дорожньо-транспортної пригоди у сумі 40495 грн. та  вартості проведеної експертизи в сумі 1800 грн. Крім того позивачем до стягнення було заявлено судові витрати.

Під час розгляду справи господарським судом до її участі в якості 2-го відповідача було залучено ТОВ „Шляхово-будівельне управління № 8”, м. Дніпропетровськ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.08 р. (суддя Лаврова Л.С.) по справі № 15/456-07 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було доведено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, яке належить відповідачу; що з урахуванням того, що позивач в порядку ст. 530 ЦК України не вимагав від відповідача відшкодування витрат на проведення оцінки в сумі 1800 грн., в даному випадку строк виконання останнім зобов'язання щодо сплати суму 42295 грн. не настав та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги той факт, що наданий ним звіт про незалежну оцінку прямих збитків не може бути доказом вини 1-го відповідача в ДТП, а є документом, що визначає розмір заподіяних збитків; що з урахуванням вимог ст. 1187 ЦК України у позивача відсутня необхідність доказувати вину відповідача в заподіянні шкоди; що доказом того що теплотраса була дійсно пошкоджена в результаті ДТП, на думку позивача, є крім іншого також надані ним акти виконаних робіт, відповідно до яких підрядною організацією було проведено поточний (в т.ч. і відновлювальний) ремонт означеної теплотраси; що з урахуванням вимог ст. ст. 11, 1166 ЦК України обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, на думку позивача, виникло у останнього не з моменту пред'явлення йому вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, як зазначив суд першої інстанції, а з моменту виникнення ДТП; що доказами того, що джерело підвищеної небезпеки (автомобіль), яке заподіяло шкоду позивачу, належало саме відповідачу є зокрема той факт, що в листі № 27 від 20.02.06 р. відповідач частково визнав претензію позивача щодо відшкодування шкоди, а також те, що водій автомобілю, який заподіяв шкоду, відповідно до рапорту Южноукраїнського МВ УМВС від 17.12.05 р., працював в підприємстві 1-го відповідача. Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми процесуального права, а саме всупереч вимогам ст. 38 ГПК України не витребував від позивача документи, які свідчать про пошкодження теплотраси та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу 1-й відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів того, що в результаті ДТП зазнали пошкоджень належні йому труби теплотраси, і що означене ДТП сталося саме з вини 1-го відповідача, при цьому наданий позивачем звіт про незалежну оцінку, на думку 1-го відповідача, не є належним доказом означених обставин. Крім того, на думку 1-го відповідача, акти виконаних робіт за січень 2006 р. та за лютий 2006 р. також не можуть свідчити про дійсну вартість завданої матеріальної шкоди, оскільки відповідно до залучених актів підрядною організацією було проведено поточний а не відновлювальний ремонт теплотраси та ін.

2-й відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзиву чи пояснення по скарзі не надав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Позивач звернувшись до господарського суду в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 17.12.05 р. близько 14:00 автомобіль КРАЗ-256 д/н 46-41 АМ під управлінням водія Надбаєвського А.К. (працівника підприємства 1-го відповідача), орендованого 1-м відповідачем у гр. Фучадгіна К.П. рухався в районі ремонтно-механічного заводу ВП „Атоменергомаш” ДП НАЕК „Енергоатом”. Вмикаючи роздавальну коробку, водій випадково зачепив важіль підіймання кузову, та не помітивши його підіймання, продовжував рух по дорозі, внаслідок чого під час проїзду під трубами теплотраси, яка веде до будівлі РМЗ та розташована над проїздною частиною дороги, автомобіль не пройшов під нею за габаритами та відбулося зіткнення, в результаті якого труби теплотраси загальною довжиною 106 метрів були збиті та повалені на землю. Крім того, в результаті ДТП були пошкоджені опори теплотраси, а також приведена в повну непридатність теплоізоляція. Про те, що вказані події дійсно відбувалися не заперечує також і відповідач, який в листі до позивача № 27 від 20.02.06 р. визнав існування вказаних обставин.

При цьому, як свідчать матеріали справи, 17.12.05 р. оперативний черговий Южноукраїнського РВ УМВС України майор міліції Пуріхов К.В. подав рапорт на ім'я начальника РВ Зборовського С.С. про те, що в 17.00 год. в чергову частину надійшло повідомлення по телефону від начальника ремонтно-механічного заводу ВП "Атоменергомаш" Шеверьова В.М. про те, що гр. Недбаєвський А.К., який працює у ТОВ "Будівельник" водієм, під час управління транспортним засобом КРАЗ 265 д/н 46-41 АМ пошкодив трубу теплотраси біля цеху інструментального виробництва. Цю заяву зареєстровано в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються РВ 17.12.2005 року за № 14ДІ-310.

На місці ДТП співробітником РВ Южноукраїнського РВ УМВС майором міліції Колесником Н.В.  складено протоколу огляду місця події від 17.12.05 р., відповідно до якого, в результаті означеної події крім іншого біля будівлі ремонтно механічного заводу ВП "Атоменергомаш" були повалені та пошкоджені труби теплотраси, опори на яких знаходились означені труби. При цьому автомобіль КРАЗ д/н 46-41 АМ в результаті також зазнав певних ушкоджень.

Разом з тим, актом технічного огляду транспортного засобу, складеним інспектором по розшуку РВ Южноукраїнського РВ УМВС Яровим В.В. були встановлені наступні пошкодження: кузов автомобіля знаходиться в піднятому стані, деформовано передню стінку кузова автомобіля тощо та зроблено висновок, що автомобіль технічно справний.

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт за січень 2006 р. та лютий 2006 р. підрядною організацією за замовленням позивача було проведено поточний ремонт теплотраси в т.ч. ділянки, яка була пошкоджена в результаті ДТП. При цьому загальна вартість проведених підрядною організацією робіт становила 53111,58 грн.

01.02.05 р. позивач звернувся до 1-го відповідача з листом-вимогою № 17/92 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням теплотраси в розмірі 53111,58 грн.

Листом від 20.02.2006 р. за № 27 1-й відповідач погодився з тим, що у зв'язку з порушенням правил водієм автомобілю КРАЗ д/н 46-41 Надбаєвським А.К. в результаті порушення правил дорожнього руху було пошкоджено труби теплотраси, але не погодився з сумою відшкодування та наполягав на встановленні реальної суми завданої шкоди.

За замовленням позивача оцінщиками ТОВ „Центр-приват-експрерт” проведено оцінку прямих збитків, спричинених позивачу внаслідок пошкодженням теплотраси. Відповідно до звіту вказаної організації загальна вартість прямих збитків становить 40495 грн.

30.03.2007          року позивач направив 1-му відповідачу претензію про відшкодування збитків в розмірі 40495 грн.

1-й відповідач надав відповідь на претензію (а.с. 12), в якій відмовив позивачу в задоволенні його вимог щодо відшкодування збитків.

Проте, в судовому засіданні представники 1-й відповідача не заперечували того, що автомобіль КРАЗ  д/н 46-41 АМ на момент скоєння ДТП знаходився в оренді підприємства 1-го відповідача, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було доведено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, яке належить відповідачу; що з урахуванням того, що позивач в порядку ст. 530 ЦК України не вимагав від відповідача відшкодування витрат на проведення оцінки в сумі 1800 грн., в даному випадку строк виконання останнім зобов'язання щодо сплати суму 42295 грн. не настав та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний  господарський суд за наявними у  справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 386 ЦК України Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Згідно з п. 1-2 ст. 1166 ЦК України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

П. 1-2 ст. 1187 ЦК України Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому  разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або   експлуатують таке  джерело на підставах, передбачених Законом. При цьому володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано  внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом з тим, шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього  причинного  зв'язку  між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Як вже зазначалось вище, ушкодження належної позивачу теплотраси в результаті ДТП були зафіксовані протоколом огляду місця події від 17.12.05 р., складеним співробітником Южноукраїнського РВ УМВС. Крім того, про наявність спричиненої позивачеві матеріальної шкоди також рапорт співробітника Южноукраїнського РВ УМВС від 17.12.05 р., акт виконаних робіт за січень 2006 р. та лютий 2006 р., лист 1-го відповідача № 27 від 20.02.06 р., звіт про незалежну оцінку прямих збитків, складеним експертами оцінщиками ТОВ „Центр-приват-експрерт”, та ін.

Крім того, листом № 27 від 20.02.06 р. 1-й відповідач визнав факт пошкодження водієм автомобіля КРАЗ д/н 46-41 АМ Надбаєвським А.К. труб теплотраси та погодився відшкодувати завдану в результаті вказаного пошкодження матеріальну шкоду, проте не погодився з її розміром; що під час розгляду даної справи 1-й відповідач не заперечував того, що в результаті ДТП саме з його вини позивачу було завдано матеріальну шкоду, та жодним чином не довів своєї непричетності до зазначеної події, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем того факту, що матеріальна шкода була завдана джерелом підвищеної небезпеки, яке належить відповідачу є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розмір відшкодування заподіяної шкоди в сумі 40495 грн. визначений позивачем на підставі висновку фахівців ТОВ „Центр-Приват-Експерт”, яке має необхідний сертифікат на проведення робіт по експертній оцінці майна (а.с. 90), сама оцінка проводилася експертами у відповідності до вимог Законодавства України, зокрема Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ N 1440 від 10.09.03 р., звіт ТОВ „Центр-Приват-Експерт” про незалежну оцінку прямих збитків також відповідає зазначеним нормативно-правовим актам, а висновки, викладені в ньому жодним чином не спростовані 1-м відповідачем.

Окрім того, приймаючи вказаний звіт як доказ дійсної вартості завданої матеріальної шкоди, суд враховує, що при здійсненні оцінки експертами крім іншого було також враховано реальну вартість пошкодженого майна, а також роботи, які були фактично проведені з метою ремонту пошкодженої теплотраси та усунення інших негативних наслідків неправомірних дій заподіювача шкоди.

При цьому помилковими є висновки суду першої інстанції стосовно того, що вказаний звіт не може бути доказом вини відповідача в спричинених збитках, оскільки відповідно до вимог ст. 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом   господарювання відповідно до договору, тобто метою складання такого звіту є не встановлення винної особи а визначення вартості майна, яке оцінюється. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що недоліки звіту, які господарський суд визначив в якості підстав його недійсності не є істотними та такими, що дають підстави вважати його таким, що невірно відображає реальну вартість заподіяної шкоди.

З урахуванням вказаного судова колегія вважає зазначений звіт про незалежну оцінку прямих збитків таким, що відображає реальний розмір заподіяної майнової шкоди.

Таким чином враховуючи, що наявність спричиненої позивачеві матеріальної шкоди та  вина 1-го відповідача в її спричиненні підтверджується матеріалами справи та не заперечується 1-м відповідачем, що відповідно до звіту про незалежну оцінку прямих збитків вартість належної позивачу та пошкодженої в результаті ДТП частини теплотраси становить 40495 грн., вказана сума з урахуванням вимог ст. ст. 1166, 1172 ЦК України підлягає стягненню з 1-го відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками крім іншого є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи викладене, а також те, що проведення оцінки було здійснено позивачем з метою визначення точного розміру заподіяної 1-м відповідачем матеріальної шкоди, та в т.ч. на прохання останнього, який листом № 27 просив позивача надати документи для встановлення реального розміру заподіяної шкоди, що реальність понесення позивачем витрат на оплату послуг ТОВ „Центр-приват-Експерт” підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1014 від 07.03.07 р. (а.с. 16), також підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з 1-го відповідача 1800 грн. витрат на проведення експертизи..

Разом з тим, безпідставними є висновки суду першої інстанції стосовно того, що строк виконання 1-м відповідачем зобов'язання сплатити на користь позивача суму 42295 грн. не настав, з посиланням на те, що останній в порядку ст. 530 ЦК України  не вимагав від відповідача відшкодування витрат на проведення оцінки в сумі 1800 грн., оскільки з урахуванням характеру правовідносин між сторонами (правових підстав виникнення у 1-го відповідача зобов'язання відшкодувати шкоду) та вимог ст. ст. 11, 1166 ЦК України, обов'язок 1-го відповідача відшкодувати позивачу матеріальну шкоду виник у нього відразу після завдання її позивачу. Так само з урахуванням вимог ст. ст. 11, 22 ЦК України обов'язок 1-го відповідача відшкодувати позивачу витрати на проведення експертизи виникло у нього з моменту її проведення.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 422,95 грн. держмита, 211,48 грн. держмита по скарзі та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.08 р. по справі № 15/456-07 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельник” (м. Харків, Дзержинський район, вул. Космічна, 21; код ЄДРПОУ 31234033; МФО 351533; п/р 26001278343001 в ЗАТ КБ „ПриватБанк”) на користь Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Атоменергомаш” (Запорізька область, м. Енергодар; МФО 380805; ЄДРПОУ 26444970; п/р 2600487590 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”) 40495 грн. матеріальної шкоди, 1800 грн. витрат на проведення експертизи, 422,95 грн. держмита, 211,48 грн. держмита по скарзі, та 118 грн. судових витрат.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 29.03.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.