Рішення

від 14.04.2011 по справі 5008/310/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/310/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

14.04.2011                                                                            Справа  № 5008/310/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”,   м. Київ в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Янтарний”,                   м. Іршава

про стягнення заборгованості в сумі 131 379,97 грн. (в т. ч. 75 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 17 945,24 грн. –пені; 83,33 грн. –нарахованих відсотків за користування кредитом; 28 126,81 грн. –прострочених відсотків за користування кредитом; 10 224,59 грн. –інфляційних збитків)

                                                                                         Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –Бодак О. О., (представник за довіреністю № 1-11-3224 від 09.02.2011 року)

Від відповідача –Керечанин І. М., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством комерційним банком „Надра”, м. Київ в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Янтарний”, м. Іршава про стягнення заборгованості в сумі 131 379,97 грн. (в т. ч. 75 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 17 945,24 грн. –пені; 83,33 грн. –нарахованих відсотків за користування кредитом; 28 126,81 грн. –прострочених відсотків за користування кредитом; 10 224,59 грн. –інфляційних збитків)

           Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені               ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Поданим в судовому засіданні письмовим відзивом на позов                     (вх. № 3855/2011 від 14.04.2011 року) відповідач визнав позовні вимоги в частині нарахованих до стягнення основного боргу, нарахованих та прострочених відсотків за користування кредитом, однак просить відмовити у задоволенні інфляційних збитків через неврахуванням їх в договорі. Крім цього, відповідач вважає безпідставним нарахування йому пені.

                                                                         продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/310/2011

                                                                                                  від 14.04.2011 року

          Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

                    Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Між позичальником (ТзОВ „Янтарний”) та кредитодавцем (ВАТ КБ „Надра”)  30.10.2007 року укладено кредитний договір № 2007/980-МК1/26, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 75 000 грн., терміном на 24 місяці по 09.10.2009 року зі сплатою 20 % річних.

              У відповідності до п. 3.2.2.1 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку визначеному кредитним договором.

У строк, передбачений п. 3.2.2.4 кредитного договору, позичальник суму відсотків своєчасно не повернув, чим порушив умови кредитного договору            та положення ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до п. 8.1 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню, яка обчислюється у розмірі 0,5 % від суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

             Згідно з п. 8.2 кредитного договору у разі порушення строків повернення кредиту позивальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

За ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено - якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є

безспірним.          

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/310/2011

                                                                                                     від 14.04.2011 року

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2.2 укладеного договору відповідачу нараховано суми 83,33 грн. –нарахованих відсотків за користування кредитом; 28 126,81 грн. –прострочених відсотків за користування кредитом. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629, 1011-1014 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого                                               індексу інфляції за весь період прострочення (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 10 224,59 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

          Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 8.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 17 945,24 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                        п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611  ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано позовні вимоги в цій частині такими, що заслуговують на увагу суду.

          Відтак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення відсотків за користування коштами,  інфляційних збитків, незначній тривалості існування боргу, збитків кредитора, об'єктивних процесів фінансово –економічної ситуації в державі, збільшення різниці національної грошової одиниці щодо іноземної валюти, майново –економічний стан сторін, в т.ч. реальні можливості повернення кредитних коштів позичальником, (через що відсутня пряма вина цивільно – правової відповідальності), розумності, справедливості, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж суб'єкта правовідносин в одному й тому ж правовідношенні фінансових санкцій за своєю правовою природою (пені)), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 8 972,62 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

                                                                продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/310/2011

                                                                                                     від 14.04.2011 року

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально –правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобов'язальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права –у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року            № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково (чим частково задоволено клопотання відповідача), поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.  

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/310/2011

                                                                                                     від 14.04.2011 року

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.            Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Янтарний”           (м. Іршава, вул. Федорова, 36; код 31124678) на користь відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Київ в особі філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” (м. Ужгород, Слов'янська набережна, 13; код 25998672) суму 75 000 (сімдесят п'ять тисяч грн.) –основного боргу (тіла кредиту); 8 972,62 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві грн. 62 коп.) –пені; 83,33 (вісімдесят три грн. 33 коп.) –нарахованих відсотків за користування кредитом; 28 126,81 (двадцять вісім тисяч сто двадцять шість грн. 81 коп.) – прострочених відсотків за користування кредитом; 10 224,59 (десять тисяч двісті двадцять чотири грн. 59 коп.) –інфляційних збитків та 1 313,79 (одну тисячу триста тринадцять грн. 79 коп.) –у відшкодування витрат по  оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість  грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

   3.     В частині позову про стягнення решти суми пені - відмовити.          

       Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

           Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.