Рішення

від 06.04.2011 по справі 49/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/62

06.04.11

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компаня «Дженералі Гарант»

До    Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа –ОСОБА_1

Про  відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 12 894,21 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники:

Від позивача         Великородний А.О. –за дов. № 450-1/14 від 24.02.2011р.  

Від відповідача          не з’явилися

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа –ОСОБА_1  не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 12 894,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компаня «Дженералі Гарант»на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №19-274216 від 13.02.2009р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Нісан»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Даймлер» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким скоєно ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 було порушено провадження у справі № 49/62 та призначено розгляд справи на 02.03.2011.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2011  залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу – ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 21.03.2011.

          У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 21.03.2011 не відбулось.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2010 розгляд справи було призначено на 06.04.2011.

Представник позивача у судове засідання 06.04.2010 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

06.04.2011 об 11 год. 23 хв. (вх. 06-21/1300 від 06.04.2011) представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позову повністю та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що у судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, крім того, відзив на позовну заяву до Господарського суду м. Києва подав після закінчення судового засідання (судове засідання 06.04.2011 було призначене на 11.00 тривалістю до 11.10), суд не враховує пояснення відповідача, викладені у відзиві.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компаня «Дженералі Гарант» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 19-274216(далі –Договір).

Об’єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Нісан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 21.09.2009р. о 09 год. 30 хв. у м. Миколаєві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Нісан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_2 (Страхувальника), який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки «Даймлер» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1.

В результаті ДТП автомобіль «Нісан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім’я Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 13 404,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2642 від 24.11.2009р. (копія платіжного доручення в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 91101 від 16.10.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та  юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними  особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті  993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.  

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 03.12.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи власником автомобіля, яким скоєно ДТП –ОСОБА_3 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Даймлер»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

Експлуатація транспортного засобу на законних підставах передбачає наявність у експлуатанта (особи): права власності на транспортний засіб та права керування транспортним засобом,  права   користування   на  умовах  оренди  транспортного  засобу та  праві керування транспортним засобом, права користування на умовах представництва за довіреністю та прав керування транспортним засобом.

Статтею15 Закону України «Про дорожній рух»право особи на керування транспортним засобом підтверджується: посвідченням  водія транспортного засобу з установленим терміном дії і талоном до посвідчення водія транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував на законних підставах, що підтверджується записом інспектора УДАЇ УМВС в Миколаївській області при складанні протоколу огляду місця дорожньо-  транспортної пригоди від 21.09.2009, а саме право керуванням ОСОБА_1. транспортним засобом підтверджується талоном серії ХОА № 212981 від 08.02.1995 року.   

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв’язку з укладенням відповідачем та власником автомобіля, яким скоєно ДТП, ОСОБА_3 полісу НОМЕР_3 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати завдану ОСОБА_1 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Даймлер»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «Даймлер»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.  

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено зі звіту № 207 від 15.10.2009р. (копія звіту в справі) вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «Нісан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 21.09.2009р., становить: 13 594,21 грн.

Як вказав позивач у позовній заяві та з урахуванням вищевикладеного, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_1, транспортного засобу «Даймлер»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 13 404,21 грн. (розрахунок суми страхового відшкодування вбачається зі змісту позовних матеріалів).

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 01.10.2010р. відповідачу була направлена претензія на виплату страхового відшкодування № 501 (копія претензії в справі). Факт надсилання претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується відміткою останнього про вхідну кореспонденцію № 3238 (відтиск відмітки вбачається зі змісту регресної вимоги). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача не провів.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як визначено позивачем у позовній заяві сума страхового відшкодування належна до сплати НаСК «Оранта»в межах суми сплаченого Позивачем страхового відшкодування складає 12 894,21 грн.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі –12 894,21 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 12 894,21 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, крім того відповідачем визнана повністю, а тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 128,94 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компаня «Дженералі Гарант» в особі Миколаїівської філії (м. Миколаїв, вул.. Наваринська, 13 А, п/р 2650300108005 в МФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 326739, код ЄДРПОУ 20868166) 12 894,21 грн. шкоди в порядку регресу, крім того 128,94 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

          Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                          А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення  14.04.2011