Постанова

від 09.03.2011 по справі 9/98-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/98-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                           Справа № 9/98-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Савченко Г.І.   

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Горіна В.В.

від відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПП "Компанія "Володимирський масив" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.08.10 р. у справі № 9/98-10

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго"

до Приватне підприємство "Компанія "Володимирський масив"

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та 30 % річних в сумі 691 584 грн. 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.08.2010 року у справі № 9/98-10 (суддя Балтак О.О.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" 508162,68 грн. основного боргу, 73113,38 грн. пені, 110270,60 грн. - 30% річних, 6915,46 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги  відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав та направити справу на новий розгляд. Зокрема вказує, що місцевий господарський суд неправомірно задоволив позовні вимоги в частині нарахованих сум пені та 30% річних, оскільки на думку скаржника позивач невірно провів нарахування даних санкцій.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи скаржника безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що розрахунок штрафних санкцій було здійснено у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. При цьому судом першої інстанції було дано належну оцінку поданому розрахунку. Відтак, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про перенесення слухання справи та зупинення провадження у даній справі до вирішення питання по суті господарським судом м. Києва щодо заявлених позовних вимог ПП "Компанія "Володимирський масив" про визнання недійсними окремих пунктів договору поставки природного газу № 28В-39/09 від 07.08.2009 року.

Обгрунтовуючи подане клопотання скаржник вказує, що після усунення недоліків, які стали підставою для повернення позовної заяви без розгляду, повторно направив до господарського суду міста Києва позовну заяву ПП "Компанія "Володимирський масив" до ТзОВ "Укрнафтагазенерго" про визнання частково недійсним договору № 28В-39/09 від 07.08.2009 р. Оскільки у вказаній позовній заяві оспорюються пункти договору, які регулюють відповідальність покупця (відповідача) за порушення строків оплати поставленого природного газу, і на підставі яких позивачем нараховані штрафні санкції у справі № 9/98-10, скаржник просить зупинити  апеляційне провадження до вирішення пов'язаної справи в порядку ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

За умовами ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Тобто, необхідною умовою для зупинення є розгляд пов'язаної справи іншим судом.

Скаржником подано лише копію позовної заяви, яка направлена до господарського суду міста Києва та не подано доказів прийняття цієї позовної заяви і порушення справи господарським судом м. Києва. Відтак, станом на момент розгляду апеляційної скарги у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки пов'язана справа не розглядається іншим судом.

Клопотання про перенесення розгляду справи колегією суддів також відхилено з огляду на закінчення встановленого ст. 69 ГПК України двохмісячного строку вирішення спору.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.08.2010 р. у справі № 9/98-10 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2009 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго", м.Київ (постачальник) та ПП "Компанія  "Володимирський масив", м. Вінниця (покупець) укладено договір постачання природного газу №28В-39/09 (а.с.11-14) за яким постачальник зобов"язується поставити покупцю в 2009 році природний газ, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити його у відповідності з умовами даного договору (п.1.1. договору).

У відповідності до п.3.4. договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у звітному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є невід"ємними частинами цього договору.

Згідно п.4.1. договору, ціна  за 1000,0 кубічних метрів природного газу на момент укладення договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 2060,65 грн., в т.ч. збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ (2%), крім того ПДВ- 412,13 грн. Разом 2472,78 грн.

Зміна ціни природного газу визначається у додаткових угодах до даного договору (п.4.3. договору).

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника вартості запланованого до поставки місячного об"єму газу у порядку - 100% вартості - на умовах попередньої оплати за 2 дні до подання постачальником планового розподілу поставок природного газу в ОДУ ДК "Укртрансгаз".

На виконання умов договору постачання природного газу №28В-39/09 від 07.08.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" поставило для потреб ПП  "Компанії  "Володимирський масив"  у серпні-грудні 2009р. та січні - березні 2010р. природний газ в об"ємі 639,534 тис. м. куб. на загальну суму 1581426,88 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу.

Водночас, покупець за договором - ПП  "Компанія  "Володимирський масив"  не виконав належним чином умов договору щодо оплати отриманого природного газу, у зв"язку з чим, на момент подачі позову, заборгував позивачу кошти в розмірі 533162,68 грн.

16.07.2010р. (після порушення провадення у справі) відповідач погасив частину основного боргу, сплативши позивачу 25000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 746 від 16.07.2010р. та та випискою по рахунках від 16.07.2010р.

Таким чином, після часткових розрахунків сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 508162,68 грн. У зв'язку з цим позивачем було уточнено позовні вимоги в частині вимог про стягнення основного боргу (а.с. 119-123). Відповідно спір вирішувався судом першої інстанції з урахуванням уточнення позовних вимог.

З огляду на те, що відповідачем сума основного боргу в розмірі 508162,68 грн. не заперечувалась та доказів її сплати подано не було, місцевий господарський суд правомірно задоволив вимоги позивача в цій частині з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України.

Відносно вимог позивача про стягнення 73113,38 грн. - пені, 110270,60 грн.  - 30% річних за порушення строків оплати за поставлений газ суд зазначає наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладені вище обставини, відповідач є таким боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу в повному обсязі та своєчасно не виконав.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, ст.625 ЦК України передбачено сплату боржником 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, згідно пункту 6.2.4. договору № 28В-39/09 від 07.08.2009р., сторони погодили встановлення іншого розміру процентної ставки, ніж передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, і визначили її у розмірі 30% річних.

Так, у п.6.2.4 договору встановлено: у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, постачальник, крім передбаченого п.6.2.1. даного договору, додатково стягує з покупця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст.625 Цивільного кодексу України).    

У відповідності до наведених норм закону та умов договору, позивачем првомірно заявлено до стягнення з  відповідача 30% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок (з урахуванням уточнених позовних вимог № 217/2 від 11.08.2010р.), суд встановив, що позивачем правомірно нарахованою 30% річних  в сумі 110270,60 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Посилання апелянта на неправомірне нарахування 30% річних внаслідок того, що не у всіх випадках в розрахунку зазначено період прострочення понад 30 днів судом до уваги не приймається, оскільки п. 6.2.4 договору встановлює їх нарахування за весь період прострочення у випадку наявності прострочення більше 30-ти днів. З огляду на те, що прострочення оплати має місце більше 30-ти днів, позивачем правомірно обраховано проценти річних за весь період прострочення включаючи і меншу частину днів.

У відповідності ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 6.2.1. договору №28В-39/09 сторони передбачили, що в разі порушення покупцем порядку та терміну опалти поставленого постачальником природного газу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Згідно позовних вимог (з урахуванням заяви про їх уточнення позовних вимог та розрахунку доданого до неї), відповідачу нараховано 73113,38 грн. пені.

Перевіривши розрахунок здійснених позивачем нарахувань, зважаючи на вищевикладені встановлені обставини щодо поставки товару та умов його оплати, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, а також розміру облікової ставки НБУ, суд встановив, що пеня в розмірі 73113,38 грн. нарахована правомірно. Отже вимоги в частині стягнення 73113,38 грн. пені підлягають задоволенню, як такі, що відповідають умовам договору та  чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що додатково подані відповідачем докази сплати суми основного боргу в розмірі 148555,42 грн. не приймаються до уваги та не можуть бути визнані підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки сплата відбувалась протягом листопада 2010 р. - лютого 2011 р., тобто після прийняття рішення місцевим господарським судом. Таким чином, на момент розгляду справи в суді першої інстанції таких доказів не існувало і належна оцінка їм не могла бути надана.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного гос подарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.08.2010 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

 Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задволенні апеляційної скарги приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" від 30.09.2010 р. № 112/к відмовити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.08.2010 року у справі № 9/98-10 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.