Рішення

від 04.04.2011 по справі 51/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/25

04.04.11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал»

про стягнення 33 000, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з’явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 33 000, 00 грн. відповідно до договору № 01-09/09 куплі-продажу від 01.09.2009 р., з яких: борг з орендної плати в розмірі 28 000,00 грн. та компенсація витрат за проведені роботи по обслуговуванню обладнання в розмірі 5000, 00 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, з тих підстав, що правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 28 000, 00 грн. за договором № 01-09/09 куплі-продажу від 01.09.2009 р. відсутні. Крім того, зазначив, що позивачем не надавались послуги з обслуговування обладнання, а відтак –вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації робіт з обслуговування обладнання в розмірі 5000,00 грн. є безпідставними.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р. у даній справі строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників строрін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 р. між сторонами укладено договір № 01-09/09 куплі-продажу, за умовами якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-продавець) зобов’язався передати у власність автоматичну машину шовкотрафаретного друку ESC Progress, ф. В2, яка була у використанні, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Целестіал»зобов’язалось прийняти та оплатити її відповідно до умов даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що повна вартість обладнання становить 15150 євро.

Відповідно до п. 2.3. оплата повної вартості обладнання здійснюється частинами на протязі 2 (двох) місяців щомісячно  від дня поставки обладнання.

Згідно з п. 2.4. договору оплата здійснюється в кінці кожного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 2.5. договору продавець зобов’язався передати обладнання покупцю по акту прийому-передачі.

Відповідно до 2.6. договору сторони домовились, що право власності на обладнання переходить від продавця до покупця після проведення 100 % оплати обладнання.

Згідно з п. 2.7. договору в разі недотримання покупцем п.п. 2.1., 2.3. продавець забирає обладнання, витрати з демонтажу та доставки обладнання продавцю несе покупець, при  цьому покупець компенсує продавцю роботи з обслуговування обладнання у розмірі 5 000, 00 грн.  

01.09.2009 р. між сторонами укладено договір про внесення доповнень до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р., за умовами якого сторони домовились, що до моменту кінцевої оплати вартості обладнання покупець виплачує орендну плату в розмірі 4, 85 % від залишкової заборгованості  з оплати обладнання.

Відповідно до п. 2  договору про внесення доповнень до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. оплата здійснюється в кінці кожного поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Факт належного виконання позивачем свого обов’язку щодо передачі обладнання підтверджується актом прийому-передачі майна від  01.09.2009 р. до договору №  01-09/09 від 01.09.2009 р.

15.12.2009 р. між сторонами укладено доповнення до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р., за умовами якого сторони домовились розірвати договір куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. у зв’язку з невиконанням покупцем п.п. 2.1. та 2.3. договору, а також п.1 та п.2. договору про внесення доповнень до договору купівлі-продажу. Крім того, сторони домовились, що заборгованість в сумі 28 000, 00 грн. покупець погашає шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в гривневому еквіваленті по курсу продажу  КБ Приватбанк на день оплати.

Факт користування відповідачем обладнанням за період з 01.09.2009  р. до 15.12.2009 р. підтверджується  актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ -0000010 від 30.09.2009 р., № ОУ-0000012 від 30.10.2009 р., № ОУ-0000016 від 30.11.2009 р., № ОУ -0000017 від 15.12.2009 р.

02.02.2011 р. відповідач отримав лист від позивача з вимогою погасити заборгованість відповідно до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. в розмірі 28 000, 00 грн. на протязі чотирнадцяти днів з моменту отримання даного листа.

Станом на день розгляду справи відповідач відповіді на вищезазначений лист не надав, заборгованість в розмірі 28 000, 00 грн. не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином умови договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. щодо сплати орендних платежів, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 28000, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів за період з 01.09.2009  р. до 15.12.2009 р. в розмірі 28 000, 00 грн. та компенсацію витрат за проведені роботи по обслуговуванню обладнання в розмірі 5000,00 грн. відповідно до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.  Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу  України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до  ст. 665 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням  цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Беручи до уваги, що 02.02.2011 р. відповідач отримав лист з вимогою погасити заборгованість відповідно до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. в розмірі 28 000, 00 грн. на протязі чотирнадцяти днів з моменту отримання даного листа, суд дійшов висновку, що  в силу положень ст. 530 ЦК України відповідач повинен був виконати свій обов’язок щодо погашення заборгованості  протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання вищезазначеного листа,  тобто  до 17.02.2010 р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростували наведені позивачем обставини, суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендних платежів  відповідно до договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. за період 01.09.2009  р. до 15.12.2009 р. у розмірі 28 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію витрат за проведення  робіт по обслуговуванню обладнання в розмірі 5 000, 00 грн. відповідно до договору договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р.

Проте суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги позивача з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.7. договору в разі недотримання покупцем п.п. 2.1., 2.3. продавець забирає обладнання, витрати з демонтажу та доставки обладнання продавцю несе покупець, при  цьому покупець компенсує продавцю роботи з обслуговування обладнання у розмірі 5 000, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду акт № ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.01.2010 р., підписаний представникам Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (замовник) та Підприємця ОСОБА_2 (виконавець), відповідно до якого виконавцем були проведені такі роботи: технічне обслуговування автоматичної машини шовкотрафаретного друку ESC Progress на суму 2400, 00 грн. та передпродажна підготовка автоматичної машини шовкотрафаретного друку ESC Progress на суму 2 600, 04 грн.

Судом встановлено, що умовами договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р.  компенсації витрат з передпродажної підготовки автоматичної машини шовкотрафаретного друку ESC Progress сторонами не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо компенсації витрат з передпродажної підготовки автоматичної машини шовкотрафаретного друку ESC Progress, суд дійшов висновку, що  відсутні правові підстави для  компенсації витрат позивачу  за проведення вищезазначених робіт.

Крім того, суд відзначає, що компенсація (лат. compensatio - винагорода) - це відшкодування юридичній чи фізичні особі  фактично понесених ним витрат.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що позивачем не надано доказів фактично понесених ним витрат за проведені роботи з технічного обслуговування автоматичної машини шовкотрафаретного друку ESC Progress в розмірі 2400, 00 грн. та в силу вимог ст. 530 Цивільного кодексу України не надано доказів повідомлення відповідача про необхідність компенсації витрат за  вищезазначені проведені роботи,  суд приходить до висновку, що  вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації витрат за проведені роботи по обслуговуванню обладнання в розмірі 2 400, 00 грн. відповідно до договору договору куплі-продажу № 01-09/09 від 01.09.2009 р. є необґрунтованими та такими,  що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 28 000, 00  грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 23, офіс 309, код 34476991), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., 280 (двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. державного мита та 200 (двісті) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя

                                                                         Пригунова А.Б.

                                                                  Повне рішення складено: 20.04.2011 р.