Постанова

від 20.04.2011 по справі 3/35-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 р. № 3/35-10

Вищий господарський суд Ук раїни у складі колегії судді в:

головуючого Мирошниченка С.В.,

суддів Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького апеляційног о господарського суду від 27.07.20 10

у справі № 3/35-10

господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Техпромсерв іс"

до Приватного підприємця О СОБА_1

про стягнення 24 484,36 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений , але не з' явився;

- відповідача ОСОБА_ 2 (дов. від 16.04.2011);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськог о суду Херсонської області в ід 20.05.2010 у справі № 3/35-10 (суддя Людо говська В.В.) у задоволенні поз ову Товариства з обмеженою в ідповідальністю "Техпромсер віс" (далі - позивач) до Приват ного підприємця ОСОБА_1 (д алі - відповідач) про стягне ння заборгованості за догово ром про надання послуг та про ведення організаційної діял ьності від 01.02.2006 відмовлено пов ністю.

Постановою Запорізького а пеляційного господарського суду від 27.07.2010 (судді: О.М. Яценко , Л.П. Кагітіна, Т.М. Шевченко) рі шення господарського суду Хе рсонської області від 20.05.2010 ска совано та прийнято нове ріше ння, яким позовні вимоги задо волено частково, вирішено ст ягнути з відповідача на кори сть позивача 17 500,00 грн. основног о боргу, 1 737,63 грн. пені, 541,37 грн. 3% рі чних, 2429,7 грн. інфляційних втра т та судові витрати; в задовол енні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючис ь із прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищо го господарського суду Украї ни з касаційною скаргою, в які й просить скасувати постанов у Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2010, а рішення господарського суд у Херсонської області від 20.05.20 10 у справі № 3/35-10 - залишити без змін.

Сторони у справі належним ч ином повідомлялися про час т а місце розгляду даної справ и згідно з вимогами Інструкц ії з діловодства в господарс ьких судах України, затвердж еної наказом Голови Вищого г осподарського суду України в ід 10.12.2002 № 75.

Ознайомившись з матеріала ми та обставинами справи на п редмет надання їм судами поп ередніх інстанцій належної ю ридичної оцінки та повноти в становлення обставин справи , дотримання норм матеріальн ого та процесуального права, колегія суддів Вищого госпо дарського суду України дійшл а висновку, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК Укр аїни майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають мі ж учасниками господарських в ідносин при здійсненні госпо дарської діяльності, в силу я ких зобов'язана сторона пови нна вчинити певну господарсь ку дію на користь другої стор они або утриматися від певно ї дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'яза ної сторони виконання її обо в'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК Ук раїни зобов`язанням є правов ідношення, в якому одна сторо на (боржник) зобов`язана вчини ти на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утри матися від певної дії, а креди тор має право вимагати від бо ржника виконання його обов`я зку.

Підставою виникнення циві льних прав та обов`язків є, зок рема, договори та інші правоч ини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України до говір є обов' язковим для ви конання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб 'єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов'язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов'язання - відповідно до вимо г, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення ЦК України з урах уванням особливостей, передб ачених ГК України.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій та підтверд жено матеріалами справи, 01.02.2006 м іж ТОВ "Техпромсервіс" та ПП ОСОБА_1 укладено договір пр о надання послуг та про прове дення організаційної діяльн ості на території ТОВ “Техпр омсервіс”.

Відповідно до умов п. 8.1. дого вору, він вступає в силу з моме нту підписання та діє до кінц я поточного року.

Договір вважається пролон гованим на наступний календа рний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не менш ніж за три дцять днів до закінчення стр оку його дії (п. 8.2. договору).

Як встановлено судами попе редніх інстанцій, з січня 2007 ро ку, з урахуванням відсутност і письмового повідомлення жо дної з сторін про припинення дії договору, останній у відп овідності до положень п. 8.2. дог овору пролонгований на 2007 рік на тих самих умовах.

Обґрунтовуючи підстави по зову, позивач посилається на неналежне виконання відпові дачем умов спірного договору , внаслідок чого за період з лю того 2008 по лютий 2010 у відповідач а утворилася заборгованість перед позивачем з урахуванн ям пені, інфляційних втрат та 3% річних у сумі 24 484,36 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки по вторна пролонгація умовами д оговору не передбачена, то ст рок дії спірного договору ві д 01.02.2006 закінчився 31.12.2007, а отже вим оги про стягнення плати за пе ріод з лютого 2008 по лютий 2010 є бе зпідставними.

Скасовуючи, рішення суду пе ршої інстанції та приймаючи нове рішення, яким задоволен о позов частково, апеляційни й господарський суд виходив з того, що вказані висновки мі сцевого господарського суду є необґрунтованими та безпі дставними.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України пого джується з висновками суду а пеляційного інстанції, врахо вуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК Укра їни, за договором про надання послуг одна сторона (виконав ець) зобов'язується за завдан ням другої сторони (замовник а) надати послугу, яка спожива ється в процесі вчинення пев ної дії або здійснення певно ї діяльності, а замовник зобо в'язується оплатити виконавц еві зазначену послугу, якщо і нше не встановлено договором .

Якщо договором передбачен о надання послуг за плату, зам овник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмір і, у строки та в порядку, що вст ановлені договором (частина 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з протоколом узгодж ення ціни послуг від 01.01.2008 (дода ток №2 до договору) сума плати за надання послуг складає 700,00 г рн. в місяць за кіоск, яку необ хідно внести на розрахункови й рахунок або в касу ТОВ "Техпр омсервіс" не пізніше п' ятог о числа поточного місяця.

Висновки суду першої інста нції про те, що вимоги про стяг нення плати за вказаний пері од є неправомірними, оскільк и строк дії спірного договор у від 01.02.2006 закінчився 31.12.2007, а повт орна пролонгація договору йо го умовами не передбачена, - безпідставні, так як у продов женому на 2007 рік договорі у пун кті 8.2. передбачено, що за відсу тності письмового повідомле ння будь-якої із сторін про пр ипинення дії договору він пр одовжується на наступний кал ендарний рік.

Враховуючи зазначене, коле гія суддів касаційної інстан ції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки сторони за договором, не направили пись мових повідомлень про його р озірвання, то відповідно до п . 8.2., строк дії договору продовж ується на наступний календар ний рік.

Посилання скаржника на те, щ о спірний договір був припин ений у день укладення аналог ічного договору між позиваче м та ФОП ОСОБА_3 від 01.08.2007 є бе зпідставними, оскільки укла дення вказаного аналогічног о договору від 01.08.2007 про надання послуг стосовно того ж примі щення магазину не може бути н алежним доказом припинення у встановленому порядку дії д оговору від 01.02.2006, укладеного мі ж позивачем та відповідачем.

У свою чергу, відповідачем н е було надано доказів належн ого виконання договору з лют ого 2008 по лютий 2010 року.

З огляду на зазначене, колег ія суддів Вищого господарськ ого суду України погоджуєтьс я з висновками суду апеляцій ної інстанції щодо обґрунтов аності позовних вимог про ст ягнення з відповідача на кор исть позивача заборгованост і за договором про надання по слуг та проведення організац ійної діяльності від 01.02.2006 за пе ріод з лютого 2008 по лютий 2010 в су мі 17 500,00 грн.

Щодо вимог позивача про стя гнення пені, 3% річних та інфля ційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до протоколу уз годження ціни послуг від 01.01.2008 ( додаток № 2 до договору) за нес воєчасну оплату послуг нарах овується пеня у розмірі 0,2% за к ожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК Ук раїни пенею є неустойка, що об числюється у відсотках від с уми несвоєчасно виконаного г рошового зобов'язання за кож ен день прострочення виконан ня.

Таким чином, умови зазначен ого протоколу (додаток № 2 до д оговору) передбачають цивіль но-правову (господарсько-пра вову) відповідальність за по рушення його умов у вигляді с плати неустойки у формі пені .

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з ви сновками апеляційного госпо дарського суду щодо безпідст авності доводів відповідача про те, що зазначений додаток №2 не має відношення до догово ру від 01.02.2006 року, оскільки наяв ності інших господарських пр авовідносин шляхом укладенн я будь-якого іншого договору сторонами не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахован о відповідачу до сплати пеню у розмірі 4 013,29 грн.

Згідно з приписами п. 18 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання п рактики застосування норм Го сподарського процесуальног о кодексу України, порушені у доповідних записках про роб оту господарських судів у 2004 р оці»від 11.04.2005 року N 01-8/344 з огляду н а вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового ріш ення за результатами обговор ення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовн о всебічного, повного і об'єкт ивного розгляду в судовому п роцесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен п еревірити обґрунтованість і правильність здійсненого на рахування штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції , і в разі, якщо їх обчислення п омилкове - зобов'язати позив ача здійснити перерахунок ві дповідно до закону чи догово ру або зробити це самостійно .

Суд апеляційної інстанції належним чином здійснив пер ерахунок розміру пені, що під лягає стягненню з відповідач а на користь позивача, оскіль ки останнім не було врахован о приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щ одо обмеження строку нарахув ання штрафних санкцій, та вст ановив, щодо вона складає 1 737,63 г рн., з чим погоджується Вищий г осподарський суд України.

Крім того, є обґрунтованим висновок суду апеляційної і нстанції про стягнення з від повідача нарахованих позива чем на розмір основної забор гованості 3% річних та інфляці йних втрат, з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України встан овлено, що боржник, який прост рочив виконання грошового зо бов'язання, зобов'язаний на ви могу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встан овленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних ві д простроченої суми; боржн ик не звільняється від відпо відальності за неможливість виконання ним грошового зоб ов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати б оргу з урахуванням індексу і нфляції та процентів річних є способами захисту його май нового права та інтересу, сут ь яких полягає у відшкодуван ні матеріальних втрат кредит ора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційни х процесів та отриманні комп енсації (плати) від боржника з а користування утримуваними ним грошовими коштами, належ ними до сплати кредиторові; о тже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річ них входять до складу грошов ого зобов'язання (постанова В СУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155). У зв' язку з тим, що в країні відбули ся інфляційні процеси, позив ач має право на збереження ре альної величини не сплачених грошей.

Отже, як встановлено судом а пеляційної інстанцій та знай шло своє підтвердження в суд і касаційної інстанції, відп овідач порушив виконання зоб ов'язання за договором, а тому вимога позивача про стягнен ня інфляційних втрат та 3% річ них, в силу наведених норм, є о бґрунтованою.

З урахуванням меж перегляд у справи в касаційній інстан ції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи факт ичні її обставини були встан овлені апеляційним господар ським судом на підставі всеб ічного, повного і об' єктивн ого дослідження поданих дока зів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обста винам і їм дана належна юриди чна оцінка з правильним заст осуванням норм матеріальног о і процесуального права.

Доводи касаційної скарги н е спростовують висновків апе ляційного господарського су ду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду а пеляційної інстанції не вбач ається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Го сподарського процесуальног о кодексу України, Вищий госп одарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу П риватного підприємця ОСОБ А_1 залишити без задоволенн я.

Постанову Запорізького ап еляційного господарського с уду від 27.07.2010 у справі №3/35-10 залиши ти без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирош ниченко

Судді: Т.Л. Барицька

Н.М. Губенк о