Постанова

від 20.04.2011 по справі 2/484-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 2/484-НМ  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Божок В.С.,

суддів

Костенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, м. Житомир

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду

від 28.02.2011 року

у справі

господарського суду Житомирської області

за позовом

Прокурора Корольовського району міста Житомир в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, м. Житомир

до

Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся",

м. Житомир

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача

Житомирської міської ради, м. Житомир

про

визнання права власності на приміщення

за участю представників

прокуратури: не з’явився,

позивача: Грінчук Н.А.,

відповідача: Біленький В.В., Корнійчук А.О.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Корольовського району міста Житомир в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (далі за текстом –РВ ФДМ України по Житомирській області) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" (далі за текстом –ЖО ВТОМП "Полісся") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Житомирської міської ради про визнання права власності на приміщення.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.10.2010 року позовні вимоги було задоволено, визнано за державою Україна в особі РГ ФДМ України по Житомирській області право власності на 28/100 частин приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайлівська, 8/1.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірне майно у встановленому законом порядку у власність відповідача не перейшло, а тому перебуває у державній власності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року рішення суду першої інстанції було скасовано та в задоволенні позовних вимог –відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що право власності відповідача на спірне майно підтверджене необхідними правовстановлюючими документами та судовими рішеннями у інших справах, що мають преюдиційне значення.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду,                     РВ ФДМ України по Житомирській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року – скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 04.10.2010 року –залишити без змін.

Розпорядженням від 18.04.2011 року № 03.08-05/243 у зв'язку з виходом судді Костенко Т.Ф. з відпустки сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя –Божок В.С., судді –Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом і подав відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечив і просив суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду –скасувати, рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Прокурора та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи судом касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 23.12.1999 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" № 738, в пункті 37 додатку 1 до якого зазначено про оформлення за ЖО ВТОМП "Полісся" права власності з видачею Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що складається з 28/100 ідеальних часток адмінбудинку та знаходиться за адресою:               м. Житомир, вул. Михайлівська, 8/1.

Як вбачається з матеріалів справи, Свідоцтво про право власності на 28/100 частин вказаного будинку на ЖО ВТОМП "Полісся" було видано 27.12.1999 року  та зроблено реєстраційний напис на звороті від 01.02.2000 року про те, що 28/100 частин будинку на праві колективної власності зареєстровано за ЖО ВТОМП "Полісся".

Рішеннями господарського суду Житомирської області у справах № 12/133- НМ та № 2/1313-НМ, які мають значення при вирішенні даного спору про визнання права державної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, були встановлені обставини щодо оформлення права власності на спірний об'єкт за ЖО ВТОМП "Полісся".

При розгляді позову поданого прокурором Житомирської області в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Житомирській області до виконавчого комітету Житомирської міської ради та КП “Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” за участю третьої особи –ЖО ВТОМП “Полісся” про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 738 від 23.12.1999 року (в частині пункту 37 додатку 1) та скасування державної реєстрації права власності на майно судами було прийнято рішення у справі                     № 12/133-НМ, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, а в частині скасування державної реєстрації –провадження припинено,  в зв’язку, зокрема, з пропуском строків позовної давності.  

Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 28.12.2000 року № 806 скасовано пункт 37 додатку 1 рішення міськвиконкому від 23.12.1999 року № 738 у зв'язку з уточненням власника майна.

Проте, рішенням господарського суду Житомирської області від 26.10.2007 року, яке залишено без змін постановами Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року та Вищого господарського суду України від 11.06.2008 року у справі № 2/1313-НМ позовні вимоги ЖО ВТОМП "Полісся" про визнання недійсним рішення виконкому Житомирської міської ради від 28.12.2000 року № 806 було задоволено.

Вказаними судовими актами також було встановлено, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги власника про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 12/1313-НМ підтверджено право власності ЖО ВТОМП “Полісся”  на спірне майно та встановлено відсутність порушення прав держави з урахуванням визнання недійсним в судовому порядку рішення Житомирського міськвиконкому від 28.12.2000 року № 806 і відновлення дії рішення міськвиконкому від 23.12.1999 року № 738.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема з витягу з ЄДР № 4409866 від 10.11.2009 року, вбачається, що у статутному фонді відповідача частка держави – відсутня, що також підтверджується реєстраційним написом від 13.11.1997 року, в якому зазначено, що будинок № 8/1 по вул. Михайлівській у м. Житомирі зареєстровано Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за ЖО ВТОМП “Полісся”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що РВ ФДМ по Житомирській області не ставилось питання щодо належності спірного майна до державної власності, оскільки останнє приймало участь в процедурі банкрутства відповідача та позивачем було реалізоване спірне майно шляхом укладення договору купівлі-продажу частини адміністративного будинку від 08.12.1997 року.

Таким чином, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, вимога                    РВ ФДМ по Житомирській області про визнання об'єктами державної власності 28/100 частин адміністративного будинку по вул. Михайлівська, 8/1 в м. Житомирі є безпідставною та не підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року, до заявлених вимог не застосовуються приписи пункту 4 частини 1 статті 268 цього Кодексу щодо непоширення позовної давності, а тому в даному випадку підлягає застосуванню ст. 80 ЦК УРСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з протоколу засідання виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.12.1999 року, при прийнятті рішення № 738 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” був присутній старший помічник прокурора міста Житомира.

Виходячи з того факту, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, а предметом загального прокурорського нагляду є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції та чинним законам (ст. ст. 5, 6 і 19 Закону України "Про прокуратуру"), апеляційний господарський суд вірно вказав, що прокуратурі стало відомо про існування спірного рішення в день його прийняття, тобто 23.12.1999 року.

Крім того, РВ ФДМ України по Житомирській області також було відомо про реєстрацію за ЖО ВТОМП "Полісся" права власності на 28/100 частин будівлі № 8 по вул. Михайлівській в м. Житомирі, що підтверджується листом Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 26.04.2000 року № 401 на адресу позивача та ініціювання останнім питання щодо скасування міськвиконкомом свого рішення від 23.12.1999 року № 738 в частині пункту 37 додатку 1.

Таким чином, відповідно до вимог статей 71, 75 ЦК УРСР строк позовної давності для прокуратури закінчився в грудні 2002 року, а для РВ ФДМ України по Житомирській області –у квітні 2003 року.

Проте, в поданій позовній заяві в березні 2007 року ні позивач, ні прокурор не заявили клопотання про відновлення пропущеного строку, не навели мотивів та не довели відповідними доказами поважності причини пропуску процесуального строку, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо необхідності відмови у позові.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заперечення скаржника, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року у справі № 2/484-НМ –залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від                28.02.2011 року у справі № 2/484-НМ –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                В.С. Божок

Судді:                                                                                          Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга