Постанова

від 19.04.2011 по справі 4/22

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/22

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р.           справа №4/22

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна  О.А.

суддівКолядко  Т.М.,Приходько І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача:Новохатько В.В. –за дов.№ 10/03 від 10.03.11р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф” м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від01.03.2011 року

по справі№4/22 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Хадо” м. Харків

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф” м. Донецьк

простягнення 1770,28грн. заборгованості

Рішенням господарського суду Донецької області  від 01.03.2011 року по справі №4/22 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Хадо” м. Харків (далі  - ТОВ „Хадо”) до товариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф” м. Донецьк (далі –ТОВ „Тріумф”) про стягнення заборгованості у розмірі 1770,28 грн. – задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні, обґрунтовані, доведені належним чином та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності щодо вказаних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що поставка товару за видатковою накладною №XDN-60410/01 від 10.04.2006р. була здійснена на виконання договору №24/101-ОП. від 24.10.2005 року, а тому відповідно до умов цього договору строк оплати за цією накладною, на думку апелянта,  настав 13.05.2006р.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду про  сплив позовної давності  за вимогами позивача, однак у зв'язку з тим, що відповідач жодного судового акту від господарського суду не отримував, тобто належним чином про розгляд справи не був повідомлений у встановленому порядку, тому він був позбавлений можливості подати письмову заяву про застосування  позовної давності у спірних правовідносинах до прийняття рішення, як того вимагає ст.267 ЦК України.

Позивач не скористався процесуальним правом щодо участі свого представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, однак у відзиві на апеляційну скаргу просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Представник відповідача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи в повному обсязі  та не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених  ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними  у справі доказами у відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ТОВ „Тріумф” посилається на те, що його вчасно не було повідомлено про дату, час та місце слухання справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали  надсилаються сторонам, прокурору, третім  особам,  які  брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим   листом   з повідомленням  про  вручення  не  пізніше  трьох  днів  з  дня  їх прийняття   або  за  їх  зверненням  вручаються  їм  під  розписку безпосередньо у суді.

З матеріалів справи вбачається, що судові акти (ухвали від 06.01.11р., 26.01.11р., 08.02.11р. тощо) відповідачу по справі господарським судом Донецької області не надсилалися на вказану як в позові, так і у витязі з ЄДРПОУ (а.с.34) адресу, зокрема: вул.Роздольна, буд.2В, м.Донецьк, 83044. В матеріалах справи також відсутні повідомлення або повернуті поштові  конверти, які б свідчили про направлення зазначених ухвал на дану адресу. Разом з тим, в справі наявні повернуті органами поштового зв'язку конверти з ухвалами від 26.01.11р. та  08.02.11р., які було направлено судом на адресу, вказану в довіреності на отримання ТМЦ від 07.04.06р. (а.с.11): вул.Шахтна, 2/5, м.Донецьк, 83041.

Крім того, з пояснень представника відповідача, які він надав в ході слухання справи в апеляційній інстанції, вбачається, що на їх юридичну адресу ухвали господарського суду про час і місце розгляду справи не надходили, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості скористатися своїм правом надати заперечення на доводи, викладені в позовній заяві.

Оцінивши  вищевказані обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про неналежне повідомлення відповідача про час і місце засідання суду,  а тому безпідставність  посилань суду першої інстанції на наявність підписів повноважної особи підприємства на поштовому повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої і другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема, мають право брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції 01.03.2011р.  справа розглядалась за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно пункту 2 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь–якої із сторін, не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду.

За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду  України вважає, що справу розглянуто місцевим  господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, тому оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011р.  підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.99  Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній  інстанції  справи  переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням  особливостей,передбачених у цьому розділі.

Оскільки рішення господарського суду Донецької області  від 01.03.2011р. по справі №4/22 скасовано по вищевказаним мотивам, то апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення 1770,28 грн. заборгованості за поставлений на підставі видаткової накладної №XDN-60410/01 від 10.04.2006р. товар.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Хадо” за видатковою накладною №XDN-60410/01 від 10.04.2006р. (а.с.10) передав, а  ТОВ „Тріумф” отримав товар  на загальну суму 7544,16грн., що підтверджується підписами його представника на вказаній накладній та довіреністю серії ЯИВ №898832 від 07.04.2006р. (а.с.11).

Згідно прибуткової накладної №XDN-70223/005 від 23.02.2007р. відповідачем повернуто позивачеві частину товару на загальну суму 598,88грн.

Відповідачем у добровільному порядку частково був оплачений поставлений  товар на загальну суму 5175,00грн. (а.с.44-45), внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 1770,28 грн. (з урахуванням вартості повернутого товару).

За твердженням позивача, останнім  відповідачу була направлена 19.05.10р. вимога від 18.05.10р. (а.с.24), в якій позивач просить в семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги погасити наявну заборгованість за поставлений товар у розмірі 1770,28 грн.

Відповіді на вищевказану вимогу  відповідач не надав та борг не сплатив, що стало підставою для  звернення позивача до суду з відповідними вимогами про стягнення 1770,28 грн. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).  

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже,  між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару на суму 7544,16грн.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідачем частково оплачено борг за поставлений товар у розмірі 5 175,00 грн., а також за накладною №XDN-70223/005 від 23.02.2007р. останнім повернуто позивачеві частину товару на загальну суму 598,88грн., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість в розмірі 1770,28грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку ч.2 ст.530 ЦК України 19.05.10р. (а.с.5,6)  направив відповідачу вимогу  №б/н від 18.05.2010р. (а.с.24), в якій просив останнього сплатити заборгованість у сумі 1770,28грн., але в порушення  приписів ст.ст.525, 526 ЦК України відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав.

Однак, відповідачем як в апеляційній скарзі, так і  під час судового засідання,  заявлено клопотання про застосування позовної давності в спірних правовідносинах, яке під час нового розгляду судова колегія приймає до уваги та розглядає при вирішенні даного спору,  враховуючи наступне.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.          

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до  ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що  право пред'явити вимогу про оплату переданого за накладною  №XDN-60410/01 від 10.04.2006р.  товару у позивача виникло –10.04.2006р., а тому строк позовної давності згідно з приписами ч.5 ст.261 ЦК для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у позивача сплинув відповідно  10.04.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2011 року позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідач заявляв про сплив позовної давності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку позовної давності, а тому відмовляє останньому в задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги ТОВ „Хадо” не підлягають задоволенню по вищевказаним мотивам, а рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року  по справі №4/22  підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф” м.Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року  по справі №4/22- скасувати.

В позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю „Хадо” м. Харків  до товариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф” м. Донецьк про стягнення  заборгованості у розмірі 1770,28 грн. –відмовити у зв'язку зі спливом строку  позовної давності.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Хадо” (61103, м.Харків, провулок 23 Серпня, 4, ЄДРПОУ 25612000, п/р №260073012425 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»м.Харкова, МФО 351016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тріумф” (83044, м. Донецьк, вул. Роздольна, 2В, ЄДРПОУ 31695355) витрати за подання апеляційної скарги  в сумі 51,00 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко

          І.В.Приходько

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

2. відповідачу ;

3 у справу;

4 ДАГС;  

                                                                                                 5.ГСДО