Постанова

від 19.04.2011 по справі 13/184-10-5403

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/184-10-5403

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 13/184-10-5403

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого            Андрєєвої Е.І.

Суддів:                    Ліпчанської Н.В.

                              Мацюри П.Ф.,

При секретарі           Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Меламед І.С.,

від відповідача –Кіташевський Д.А., Лісецька Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця”

на рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011р.

у справі № 13/184-10-5403

за позовом Приватного підприємства „Форма плюс Т”

до Державного підприємства „Одеська залізниця”

про визнання частково недійсним договору та додаткових угод до нього,

встановив:

20.12.2010р. Приватне підприємство „Форма плюс Т” (надалі –ПП „Форма плюс Т”) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” (надалі - Залізниця) з позовом про визнання недійсним пункту 7.6 договору № ОД/НРЕКЛ-08-723дНЮ від 13.10.2008р., укладеного між сторонами, та частково недійсними додаткових угод до нього, а саме: п. 1.10 додаткової угоди № 10 від 10.07.2010р.; п. 1.11. додаткової угоди № 1 від 30.10.2008р.; п. 1.10. додаткової угоди № 9 від 31.12.2009р.   

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2011р.(суддя Панченко О.Л.) позов задоволено. Визнано недійсним п. 7.6 договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-723дНЮ від 13.10.2008р., укладеного між ПП „Форма плюс Т” та ДП „Одеська залізниця”. Визнано недійсним п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 10 від 10.07.2010р. до даного договору в частині „Виконавець має право змінити вартість послуг у межах затверджених тарифів, про що письмово повідомляє Замовника за 4 тижні”. Визнано недійсним п. 1.11 Особливих умов додаткової угоди № 1 від 30.10.2008р. до договору в частині „можливість зміни вартості послуг Виконавцем (у межах затверджених тарифів), про що письмово повідомляє Замовника за два тижні”. Визнано недійсним п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 9 від 31.12.2009р. до договору в частині „Виконавець має право на зміну вартості послуг (у межах затверджених тарифів)”. Стягнуто з Залізниці  на користь ПП „Форма плюс Т” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням, його оскаржила Залізниця. Просить скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування послалась на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на неправильно зроблену судом оцінку доказів та на неправильне застосування норм матеріального права.     

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13.10.2008р. між ПП „Форма плюс Т” (Замовник) та ДП „Одеська залізниця” (Виконавець) був укладений договір про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-723дНЮ (надалі - договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а Замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору умови надання послуг, а саме: адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін розміщення, вартість послуг визначаються у додаткових угодах до даного договору, що є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість послуг Виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору даний договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

Пунктом  7.6 договору зазначено, що у випадку підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг Виконавцем, сторони зобов'язуються переглянути вартість послуг, які надаються Виконавцем. У випадку недосягнення сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг, які надаються Виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково.

На виконання умов вищевказаного договору сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: № 1 від 30.10.2008р., № 9 від 31.12.2009р., № 10 від 10.07.2010р. Дані додаткові угоди містять особливі умови, згідно з якими, зокрема, Виконавець має право на зміну вартості послуг (в межах затверджених тарифів), про що письмово повідомляє Замовника.

Листом від 28.09.2010р. № ДН-1/260 Виконавець повідомив Замовника про те, що з 01.10.2010р., згідно з наказом № Н/559 від 27.09.2010р., вводиться в дію новий Порядок визначення розміру плати за розповсюдження (розміщення) реклами на території та об'єктах Одеської залізниці, та встановлюється нова базова вартість за розташування зовнішньої реклами.

Листом від 29.09.2010р. № 431-1/624 Виконавець також повідомив Замовника про зміну вартості рекламних послуг.

Замовник, пославшись на необґрунтованість та значне завищення нових тарифів, не погодився з новою вартістю рекламних послуг, про що повідомив Виконавця листом вхід. № 1238 від 18.10.2010р.

Листом від 19.11.2010р. № 2802 Виконавець повідомив Замовника про дострокове припинення договору у зв'язку з недосягненням сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг відповідно до п. 7.6 договору.

Вважаючи, що пункт 7.6 договору та пункти додаткових угод до зазначеного договору, а саме: п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 10 від 10.07.2010р. в частині „Виконавець має право змінити вартість послуг у межах затверджених тарифів, про що письмово повідомляє Замовника за 4 тижні”; п. 1.11 Особливих умов додаткової угоди № 1 від 30.10.2008р. в частині „можливість зміни вартості послуг Виконавцем (у межах затверджених тарифів), про що письмово повідомляє Замовника за два тижні”; п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 9 від 31.12.2009р. в частині „Виконавець має право на зміну вартості послуг (у межах затверджених тарифів)”, суперечать ст. 627, ч. 1, ч. 2 ст. 632, ст. 907 ЦК України, п. 7 ст. 193 ГК України та самому договору, так як передбачають односторонню безпідставну зміну договору (тобто його припинення) за ініціативою Залізниці, ПП „Форма плюс Т” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього, в якому просить визнати недійсними вищезазначені пункт договору та пункти додаткових угод до нього.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 7 ст. 179, ч. 7 ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий суд зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 207 ГК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). А відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як правильно зазначив місцевий суд, з матеріалів справи вбачається, що п. 7.6 договору та п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 10 від 10.07.2010р., п. 1.11 Особливих умов додаткової угоди № 1 від 30.10.2008р., п. 1.10 Особливих умов додаткової угоди № 9 від 31.12.2009р. передбачають односторонню зміну умов договору та односторонню відмову від договору за ініціативою Виконавця –Залізниці, отже, як правильно вказав суд, при існуванні зазначених умов у Виконавця фактично існує необмежене право у будь-який час припинити дію договору шляхом підвищення вартості рекламних послуг, тому що у випадку незгоди Замовника щодо підвищення вартості рекламних послуг протягом 30 календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково.

Таким чином, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, вищевказані умови договору, які надають можливість необґрунтованого та необмеженого підвищення ціни договору (вартості послуг), що відповідно тягне за собою припинення договору з боку лише однієї сторони договору, не можуть вважатися розумними та справедливими умовами договору.

Крім того, суд правомірно зазначив, що відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як правильно зазначив місцевий суд, згідно з п. 3.1 договору вартість послуг Виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору. В договорі від 13.10.2008р. № ОД/НРЕКЛ-08-723 д НЮ та додаткових угодах до нього визначені поняття „вартість послуг”, „вартість рекламних послуг”, „вартість робіт”, а не „базовий тариф”. Крім того, ні в договорі, ні в додаткових угодах не зазначено про умови прийняття, затвердження, зміни „базового тарифу”. Чинне законодавство також не містить терміну та поняття „базовий тариф” або „базовий тариф на надання рекламних послуг”, а також порядку його затвердження та застосування.

Враховуючи вищезазначене та вимоги статей 203, 215, 217 ЦК України, ст. 207 ГК України, місцевий господарський суд визнав недійсними п. 7.6 договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-723 д НЮ від 13.10.2008р. та відповідні частини особливих умов додаткових угод до даного договору, оскільки вони були укладені з порушенням вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 632, ст. 627 ЦК України.

Оскаржуючи рішення, апелянт вважає, що висновок місцевого суду про те, що  пунктом 7.6 договору порушено ст. 627 ЦК України, є необґрунтованим, оскільки ст. 598 ЦК України передбачено можливість припинення зобов'язання на вимогу однієї з сторін у випадках, встановлених договором та положенням ст. 907 ЦК України. Апелянт вважає, що в п. 7.6 договору сторони за взаємним погодженням визначили обставини, у разі невиконання яких настає дострокове припинення дії договору, що не суперечить ст. 651 ЦК України. Крім того, на думку скаржника, жодна із норм чинного законодавства не встановлює прямої заборони на включення спірного пункту договору, що відповідає ст. 203 ЦК України.

Також апелянт вважає, що ст. 207 ГК України у даному випадку не може застосовуватись, оскільки вона не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією так і за змістом.

Крім того, на думку апелянта, пунктом 7.6 договору передбачено право Виконавця тільки на ініціювання питання про підвищення вартості послуг за договором у разі підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг, тобто, для підвищення вартості послуг за договором згода обох сторін є обов'язковою.

Однак, з даними висновками та посиланнями апелянта судова колегія погодитись не може, оскільки вони спростовуються змістом самих оскаржених пунктів договору та чинним законодавством.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно встановив всі фактичні обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та правильно застосував норми чинного законодавства, прийнявши законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись  ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  суд

п о с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011р. у справі  № 13/184-10-5403 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця” –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                   Н.В.Ліпчанська

                                                                                  П.Ф. Мацюра

Постанова підписана 21.04.2011р.