Постанова

від 11.04.2011 по справі 12/2020-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/2020-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" квітня 2011 р.                                                                          Справа № 12/2020-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                Петухова М.Г.

суддів:                                                                                                       Гулової А.Г.

                                                                                                          Маціщук А.В.

розглянувши апеляційну скаргу  Дунаєвецької міської ради

на рішення  господарського суду Хмельницької області від  25.01.2011 р.

у справі № 12/2020-10 (суддя  Шпак В.О.)

за позовом                 Дунаєвецької міської ради   м.Дунаївці, Хмельницької області

до відповідача  Відкритого акціонерного товариства «Дунаєвецьке підприємство «Сільгосптехніка» м.Дунаївці, Хмельницької області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління держкомзему  у Дунаєвецькому районі   м.Дунаївці, Хмельницької області

про зобов'язання укласти договори оренди змельних ділянок та стягнення збитків від недоотримання орендної плати в розмірі  863 314 грн. 21 коп.

за участю представників:

від позивача – Слободян О.С. ;

від відповідача – Ящук Б.С..

від третьої особи : не з'явився.

                                                     ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Хмельницької області  від 25.01.2011р. у справі №12/2020-10 в задоволенні позову Дунаєвецької міської ради до Відкритого акціонерного товариства «Дунаєвецьке підприємство сільгосптехніка»про зобов'язання  до 31 грудня 2010 року укласти договори оренди земельних ділянок, розташованих в м.Дунаївці по вул.Шевченка, 115 площею 4,9741 га та 1,8051 га. та стягнення збитків від неотримання орендної плати в розмірі 863314 грн. 21 коп. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Проте з з наданих позивачем доказів вбачається, що ним не було дотримано порядку укладення договорів встановленого ст.ст. 638, 640, 641 ЦК України, 181 ГК України.

          Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення збитків від неотримання орендної плати в розмірі 863314,21 грн.  місцевий суд зазначив, що твердження позивача що вказану суму збитків він би отримав є безпідставними, оскільки орендна плата є загальнодержавним податком і підлягає стягненню до державного бюджету.

Крім того, в розрахунку, наданого позивачем, зазначено площу земельної ділянки, яку використовує відповідач в розмірі 6,7792га. Виходячи із вказаної площі, позивачем було здійснено розрахунок збитків.  Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що саме таке площу використовує відповідач.

З даним рішенням суду не погодилася Дунаєвецька міська рада і оскаржила його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального  права, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, але не підтверджені матеріалами справи у зв'язку з чим, просить оскаржуване рішення скасувати та позовні вимоги задоволити повністю.

Зокрема вказує, що : відповідач не є правонаступником Дунаєвецького ремонтно-транспортного підприємства, відповідно не має права постійного коистування змельною ділянкою під майновим комплексом; судом не враховано вимоги ст. 123 Земельного кодексу, щодо попереднього виготовлення проекту землеустрою перед прийняттям рішення про передачу земельної ділянки в оренду; висновок про зарахування орендної плати за землю до державного бюджету суперечить ст. 290 Податкового кодексу України, а розмір земельної ділянки підтверджується ситуаційним планом місця розташування майнового комплексу відповідача .

Письмовий відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи не надходили. Натомість представник відповідача в судовому засіданні усно спростувує доводи скаржника, вказує, що ВАТ ”Дунаєвецьке підприємство ”Сільгосптехніка” будучи правонаступником Дунаєвецького ремонтно-транспортного підприємства правомірно користується земельною ділянкою площею 8,930 га. в м.Дунаївці, вул. Шевченка, 115, що посвідчено державним актом на право постійного користування серії І —ХМ № 002641, своєчасно сплачує земельний податок та просить рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про час і місце судового розгляду повідомлена у встановленому порядку (а.с.126,134). Колегія суддів вважає, що неявка представника третьої особи не є перешкодою для розгляду справи.   

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2011р. у справі №12/2020-10  залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,  Управлінням держкомзему у Дунаєвецькому районі (третя особа) надано пояснення в якому зазначено, що згідно форми Державної статистичної звітності № 6 зем. ”Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності” ВАТ ”Дунаєвецьке підприємство ”Сільгосптехніка” на території району як землекористувач не рахується. Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.04.2010 року № 330 ”Про передачу документів (справ) Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель та її територіальних органів” згідно акту прийому-передачі справ постійного зберігання від 28.05.2010 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області до Управління Держкомзему у Дунаєвецькому районі передано документи перевірок (акти перевірок, приписи, довідки) з питань здійснення контролю за використанням та охороною земель Дунаєвецького району за період з 21.01.2008 року по 18.05.2009 року. В переданих до Управління документах містяться матеріали перевірок державними інспекторами у 2008 - 2009 роках використання земельної ділянки, на якій розташоване ВАТ ”Дунаєвецьке підприємство ”Сільгосптехніка” в м. Дунаївці по вул. Шевченка, 115, та документи про визнання голови правління ВАТ ”Дунаєвецьке підприємство ”Сільгосптехніка” Кузмінського Л.Л. винного у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.    

В той же час, відповідно до наказу  комітету економіки виконавчого комітету Дунаєвецької районної ради від 11 липня 1995 року Дунаєвецьке ремонтно -транспортне підприємство було реорганізовано у Дунаєвецьке державне підприємство «Сільгосптехніка»код ЄДРОПУ 05519149 (а.с.97).

В подальшому, на основі Декрету Кабінету Міністрів України «Про осбливості приватизації в агропромисловому комплексі», згідно наказу представництва Фонду державного майна України у Дунаєвецькому районі № 4 від 11.01.1996р., Дунаєвецьке ремонтно -транспортне підприємство перетворене у  Відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка», встановлено,що останнє є правонаступником Дунаєвецького РТП, яке приватизується, затверджено статут ВАТ «Сільгосптехніка»(а.с.96, 171).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка»зареєстрованому Дунаєвецькому райдержадміністрацією від 02.02.1996 року ВАТ «Сільгосптехніка»засноване відповідно до рішення представництва Фонду державного майна України у Дунаєвецькому районі від 11.01.1996р., шляхом перетворення державного підприємства «Сільгосптехніка»та присвоєно код в Єдиному державному реєстрі за № 05519149 (а.с.85).

Таким чином, Дунаєвецьке ремонтно -транспортне підприємство, Дунаєвецьке державне підприємство «Сільгосптехніка»та  ВАТ «Дунаєвецьке підприємство «Сільгосптехніка»є одніє і тієюю ж особою , що проходила процеси реогрганізації та приватизації, що вбачається з вказаних документів та додатково підтверджується тим, що всі ці підприємства  мають один ідентифікаційний код  05519149 (а.с.85, 93, 140,170).

Рішенням Дунаєвецької міської ради від 26.01.1995 року за № 20 Дунаєвецькому ремонтно транспортному підприємству (правонаступником якого є ВАТ «Дунаєвецьке підприємство «Сільгосптехніка») було надано у постійне користування земельну ділянку площею 8,930 га. в м.Дунаївці, вул. Шевченка, 115, що посвідчено державним актом на право постійного користування серії І —ХМ № 002641, та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 031(а.с.83,84).

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий Дунаєвецькому ремонтно транспортному підприємству, відповідач не переоформив з урахуванням правонаступництва.

Колегія суддів  враховує думку Конституційного суду України про те, що чинний Земельний кодекс України на момент прийняття не встановив чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни суб'єктами права на земельні ділянки юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) №1-17/2005 22.09.2005 року №5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України "в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення".

Також, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Наведене дає підстави для висновку, що переоформлення суб'єктами права державних актів на право постійного користування земельними ділянками не є їх обов'язком, а є дією, що вчиняється добровільно і на власний розсуд.

В той же час, право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа (державного акта), що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації ( ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За час, який пройшов з моменту державної реєстрації державного акта, вказана земельна ділянка із постійного користування позивача, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України не вилучалася, право такого користування не припинялось, заяв про припинення права постійного користування не подавалось.

Таким чином, безпідставними є твердження позивача щодо незаконності користування відповідачем  земельною ділянкою, а ставити питання про укладання договору оренди земельної ділянки слід після її  вилучення згідно вимог ст. 149 Земельного кодексу України.   

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Істотні умови договору оренди землі визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно статті 116 чинного Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Тобто, підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

Згідно вимог пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Таким чином, безпідставними є твердження позивача щодо незаконності користування відповідачем  земельною ділянкою, а ставити питання про укладання договору оренди земельної ділянки слід після її  вилучення згідно вимог ст. 149 Земельного кодексу України, при цьому необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності є рішення органу місцевого самоврядування, а відтак зобов'язувати відповідача укласти договір оренди за відсутністю такого рішення та погодження істотних умов договору  оренди земельної ділянки без дотриманням порядку його укладання  встановленого законом (ст.ст. 179-181 Господарського кодексу України) немає законних підстав.

Крім того, в матеріалах справи містяться свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане відповідачу Дунаєвецьким міськвиконкомом 10.04.2006р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий відповідачу Дунаєвецьким МКП «Інвентарбюро»10.04.2006р. на комплекс будівель які знаходяться на земельній ділянці  в м.Дунаївці, вул. Шевченка, 115 (а.с.81,82) .

Також апеляційному господарському суду надано завірені копії платіжних доручень та акти ДПІ у Дунаєвацькому районі від 31.12.2009р. та 31.12.2010р., що підтверджують своєчасну сплату відповідачем земельного податку за користування земельною ділянкою (а.с.141-148).  

Беручи до уваги все вищевикладене, необгрунтованою також є вимога позивача, щодо стягнення з відповідача  збитків від неотримання орендної плати в розмірі 863314,21 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, доводи апелянта колегією суддів відхиляються через їх необґрунтованість.

З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що хоча місцевим господарським судом  неповно з'ясовано всі обставини справи та застосовано норми матеріального права, проте така неповнота не призвела до прийняття неправильного рішення, а тому  відсутні підстави  для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд -

      ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 року у справі №12/2020-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дунаєвецької міської ради залишити без задоволення.

2.          Матеріали справи повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                            Петухов М.Г.

Суддя                                                                                Гулова А.Г.

Суддя                                                                                Маціщук А.В.