Постанова

від 05.09.2006 по справі 8/104

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/104

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.09.2006                                                                                           № 8/104

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Конопля А.М. (довіреність № 2006/02-9д від 09.02.2006)

 від відповідача -повідомлений, але не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Інкор"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2006

 у справі № 8/104 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Інкор"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімекс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 5 692,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від11.05.2005 у справі №8/104в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому заявник вказує на те, що господарським судом першої інстанції невірно застосовано строк позовної давності, оскільки відповідно до ст. 233 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи, що ЦК України набув чинності 01.01.2004, а поставка товару здійснювалась у 2002 – 2003 роках, то строк позовної давності не сплив до набрання чинності ЦК України. Отже, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. До винесення рішення у даній справі жодна із сторін не заявляла про сплив строку позовної давності, а тому у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для застосування строку позовної давності.

Також, позивач вказує на те, що відповідно до накладної № РН-0000252 було поставлено товар на суму 557,15 грн.. З боку відповідача дану накладну було підписано повноважним представником Цигольник Г.В.. В накладній зазначено номер та дата довіреності, на підставі якої діяв Цигольник Г.В.. Крім того, ця особа отримувала і раніше товар по накладним № РН-0000898, № РН-0001034. Тобто, позивач вказує на те, що накладна № РН-0000252 є достатнім доказом поставки товару.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвал від 23.06.2006 та від 21.08.2006, оскільки нез'явлення представника відповідача та ненадання ним відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції, справа розглядається відповідно до ст. ст. 75, 99 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне:

Позивач подав до Господарського суду м. Києва позов про стягнення з відповідача 5 692,31 грн. вартості поставленого товару.

В ході розгляду справи господарським судом першої інстанції позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 5 692,31 грн. вартості поставленого товару, 373,84 грн. збитків від інфляції та 103,87 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду першої інстанції у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відносини між сторонами існували лише у 2002 році; перебіг строку позовної давності почався з 2002 року, а позивач звернувся до Господарського суду м. Києва в лютому 2006 року, тому слід вважати, що строк позовної давності закінчився у 2005 році; позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин не надав; до правовідносин, що виникли між сторонами застосовуються норми ЦК УРСР.

Апеляційний господарський суд із вказаним висновком господарського суду першої інстанції не погоджується з огляду на викладене.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 692,31 грн. згідно із видатковими накладними № РН-0000898 від 05.07.2002, № РН-0001034 від 08.08.2002, № 0001269 від 24.09.2002, № РН-0001366 від 11.10.2002, № РН-0001601 від 26.11.2002 та № РН-0000252 від 20.03.2003.

Отримання відповідачем товару від позивача підтверджується підписами довірених осіб відповідача на зазначених видаткових накладних та виданими відповідачем, цим особам, довіреностями на отримання від позивача матеріальних цінностей серії ЯЕК № 737314 від 05.07.2002, серії НАЄ № 109406 від 08.08.2002, серії НАЄ № 109445 від 24.09.2002, серії НАЄ № 109464 від 11.10.2002, серії НАЄ № 109498 від 26.11.2002.

Як вбачається із зазначених видаткових накладних умовою продажу є попередня оплата. Однак, відповідачем попередня оплата проведена не була, при цьому товар позивачем був поставлений і прийнятий відповідачем, тобто сторони змінили умови оплати товару, але при цьому не встановили строки оплати товару.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості отриманого товару.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (п.4) та Прикінцевих положень Господарського кодексу України (п. 4), які набрали чинності з 01.01.2004, щодо цивільних та господарських відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Оскільки відносини між сторонами виникли у 2002 – 2003 роках, але обов'язок відповідача щодо оплати отриманого ним від позивача товару продовжував існувати після набрання чинності 01.01.2004 Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України при розгляді даного спору слід керуватися як нормами цих Кодексів, так і нормами ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР та п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.08.2005 позивач направив відповідачу лист № 2005/08-03/1 з вимогою оплатити вартість поставленого товару в сумі 5 692,31 грн.. Направлення позивачем відповідачу даного листа підтверджується фіскальним чеком № 2464 від 04.08.2005 про направлення цінного листа на адресу відповідача.

Документи, які б свідчили про те, що відповідач у встановлений п. 2 ст. 530 ЦК України строк розрахувався з позивачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні, не надав їх останній і в ході розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 ГК України передбачений обов'язок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки та обов'язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами доведено, що відповідач отримав від позивача товар, але свого обов'язку щодо його оплати не виконав, то апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 692,31 грн. підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав свого зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, то позивач нарахував за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання 373,84 грн. збитків від інфляції та 103,87 грн. 3% річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов'язання по оплаті отриманого товару апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 373,84 грн. збитків від інфляції та 103,87 грн. 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами строку позовної даності з огляду на викладене.

Згідно із ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару сторонами не визначений, то у відповідача не настав обов'язок щодо його оплати, тобто, у позивача право на позов не виникло, а тому перебіг строку позовної давності не почався і на час набрання чинності ЦК України 01.01.2004 не сплинув.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (п. 5).

Оскільки позивач вже 01.01.2004 мав право пред'явити вимогу відповідачу про виконання зобов'язання та звернувся з відповідною вимогою щодо оплати отриманого відповідачем товару 03.08.2005, то на час звернення позивача до господарського суду першої інстанції 15.02.2006 з позовом про стягнення з відповідача вартості одержаного останнім товару строк позовної давності не сплинув.

Апеляційний господарський суд також не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не надані докази отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0000252 від 20.03.2003, оскільки в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія видаткової накладної № РН-0000252 від 20.03.2003 на суму 557,15 грн. на якій наявний підпис довіреної відповідачем особи на отримання товару (Цигольник Г.В.) та зазначено серію, номер і дату довіреності (ЯЖГ № 778414 від 20.03.2003) на підставі якої ця особа отримала товар.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 21.08.2006 зобов'язав позивача надати докази про те, що продукція за видатковою накладною № РН-0000252 від 20.03.2003 була передана відповідачу, а відповідача довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про оприбуткування продукції за видатковою накладною № РН-0000525 від 20.03.2003 або про не отримання продукції за зазначеною накладною.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду позивач в підтвердження поставки продукції за накладною № РН-0000252 від 20.03.2003 надав оригінал цієї ж видаткової накладної для огляду та належним чином завірену копію в матеріали справи на якій, крім підпису уповноваженої відповідачем особи на отримання товару та серії, номеру і дати довіреності на підставі якої ця особа отримала товар, також містяться її паспортні дані та печатка відповідача.

Відповідач у свою чергу на виконання вимог ухвали суду довідку про те, що товар за видатковою накладною № РН-0000252 від 20.03.2003 ним не отримувався та не оприбутковувався не надав.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач товар за видатковою накладною № РН-0000252 від 20.03.2003 на суму 557,31 грн. від позивача отримав.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем документи, а також враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд з урахуванням ст. 33 ГПК України з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні, не погоджується, вважає, що господарським судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду першої інстанції від 11.05.2006 підлягає скасування, а позов задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 11.05.2006 у справі № 8/104 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Полімекс” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22 а, р/р 26003500 в Дніпровській філії ВАТ ”МКБ”, МФО 320456, код ЄДРПОУ 31809762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства ”ІНКОР” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 45, р/р 26006380662471 в Київській обласній філії АКБ ”Укрсоцбанк”, МФО 321013, ЄДРПОУ 01282331) 5 692,31 грн. основного боргу, 373,84 грн. збитків від інфляції, 103,87 грн. 3% річних., 102,00 грн. державного мита за подання позову та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Полімекс” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22 а, р/р 26003500 в Дніпровській філії ВАТ ”МКБ”, МФО 320456, код ЄДРПОУ 31809762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства ”ІНКОР” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 45, р/р 26006380662471 в Київській обласній філії АКБ ”Укрсоцбанк”, МФО 321013, ЄДРПОУ 01282331) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Матеріли справи № 8/104 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.