Постанова

від 18.07.2006 по справі 41/715

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/715

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.07.2006                                                                                           № 41/715

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Мурашова П. А.,

 від відповідача - не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Іста-Сітал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2006

 у справі № 41/715 (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               ЗАТ "Іста-Сітал"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергомонтаж"

 про                                                  визнання окремих положень договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2006р. у справі № 41/715 в позові відмовлено повністю.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; оспорювані пункти договору № 360-050114 від 14.01.2005р. суперечать волевиявленню позивача та звільняють відповідача від зобов'язання оплатити виконані підрядні роботи; сторонами договору  № 360-050114 від 14.01.2005р. є позивач та відповідач, а отже дії третьої особи не можуть бути підставою для виконання або невиконання сторонами умов укладеного договору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 14.01.2005р. між ТзОВ “Київенергомонтаж” (генпідрядник) та ЗАТ “Іста-Сітал” (субпідрядник) укладено договір № 360-050114, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 3.1., 4.1., 4.2. якого субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в ст. 2, виконати роботи по встановленню охоронної сигналізації, пожежної сигналізації, системи контролю за в'їздом на територію, радіомережі на об'єкті басейн “Схід” м. Бровари за завданням генпідрядника та у встановлений строк здати закінчений об'єкт генпідряднику; усунути недоробки та недоліки, що виникли в межах гарантійних строків експлуатації об'єкту та із-за неякісного виконання робіт; генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити передбачені замовленням роботи на умовах, передбачених цим договором; субпідрядник приступає до виконання робіт по договору потягом 2-х днів після підписання договору; строки виконання робіт до 31.03.2005р., якщо інше не встановлено графіками виконання робіт; оплата здійснюється генпідрядником при надходженні коштів з  джерел фінансування на даний об'єкт; поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи генпідрядник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін; акти виконаних робіт готує субпідрядник і передає їх для підписання генпідряднику.

22.11.2005р. Закрите акціонерне товариство “Іста-Сітал” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київенергомонтаж” про визнання частково недійсним договору № 360-050114, а саме: п. 4.1. повністю та п. 4.2. частково, виключивши з останнього слова: “...лише за умови надходження коштів з джерел фінансування”. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що умова надходження або відсутності фінансування не стосується підрядних відносин сторін договору і не може бути підставою для невиконання відповідачем його грошових зобов'язань перед позивачем; п. п. 4.1., 4.2. спірного договору суперечать чинному законодавству України, а саме: п. 1 ст. 318, п. 2 ст. 319, п. 5 ст. 321 ГК України; вказані пункти договору також суперечать дійсному волевиявленню сторін договору, оскільки замовлення генпідрядником робіт передбачалось на платній основі; згідно із п. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2006р. у справі № 41/715 в позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за   договором   підряду    одна сторона  (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином договір № 360-050114 від 14.01.2005р. за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Пунктами 4.1., 4.2. договору № 360-050114 від 14.01.2005р. встановлено, що оплата здійснюється генпідрядником при надходженні коштів  джерел фінансування на даний об'єкт; поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи генпідрядник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін; акти виконаних робіт готує субпідрядник і передає їх для підписання генпідряднику.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, в якій, зокрема, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином вирішуючи спір про визнання правочину або його окремих положень недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін за правочином; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Однак, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що  спірні пункти договору № 360-050114 від 14.01.2005р., а саме: п. п. 4.1., 4.2., відповідають вимогам чинності правочину, встановленим законодавством.

Так в зазначених пунктах договору сторони обумовили порядок і терміни проведення розрахунків за виконані підрядні роботи, що не суперечить ані нормативно-правовим актам, ані моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір №  360-050114 від 14.01.2005р. підписаний директором відповідача Дудником С. О. та генеральним директором позивача Балінським Є. Г., тобто уповноваженими особами, що мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (факт займання Дудником С. О. та Балінським Є. Г. посад директорів підтверджується, зокрема, витягами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії яких наявні в матеріалах справи).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочин між юридичними особами повинен бути вчинений у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1 ст. 207 ЦК України).

На виконання наведених правових норм договір № 360-050114 від 14.01.2005р. вчинений в письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, п. п. 4.1., 4.2. спірного договору відповідають вимогам дійсності правочину, передбаченим ст. 203 ЦК України, а отже підстави для визнання їх недійсними відсутні.

До того ж невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину або окремих його частин недійсними. У такому випадку заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання правочину чи його частини недійсним.

Таким чином господарський суд першої інстанції, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Посилання апелянта на те, що “оспорюванні пункти договору суперечать волевиявленню позивача і не відповідають його внутрішній волі” не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, враховуючи таке.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За загальним правилом до правочинів, вчинених з недоліками у формуванні волі, належать правочини, вчинені особою під впливом обману (ст. 230 ЦК України); під впливом насильства (ст. 231 ЦК України); в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України); а також правочини, вчинені під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України), та правочини, вчинені дієздатною особою, яка у момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України).

Однак в матеріалах справи в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України відсутні як докази того, що спірний договір укладався позивачем під впливом обману, насильства чи в результаті зловмисної домовленості представників сторін, так і докази того, що генеральний директор товариства позивача Балінський Є. Г., підписуючи договір № 360-050114 від 14.01.2005р., перебував під впливом тяжкої обставини або не усвідомлював значення своїх дій.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності також не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого місцевим господарським судом.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за договором.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2006р. у справі № 41/715 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

27.07.06 (відправлено)