Постанова

від 19.09.2006 по справі 47/18-2/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/18-2/16

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.09.2006                                                                                           № 47/18-2/16

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                              Шумаєвій Ю.С.

 За участю представників:

 від позивача -Чернобай О.В.

 від відповідача -Паламарчук Є.Й., Коваль Р.Й., Латишев Д.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Растран"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2006

 у справі № 47/18-2/16 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Чиста вода"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Растран"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 358943,60 грн.

 За зустрічним позовом

                     Товариства з обмеженою відповідальністю “РАСТРАН”

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

                       інвестиціями           “Чиста вода”

про                    спонукання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі №47/18-2/16 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “РАСТРАН” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Чиста вода” 358 943,60грн. – збитків, 1 700,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “РАСТРАН” (відповідач) подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення яким в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином та не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду від 13.07.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

20.07.2003 між позивачем та відповідачем було підписано протокол про наміри на укладення підрядних договорів на реконструкцію виробничого комплексу за адресою: с. Мила, вул. Комарова, 23-б.

22.07.2003 року на підставі протоколу сторонами було укладено договори підряду: № 01 – реконструкція виробничого приміщення; № 02 – монтаж систем опалення, водопроводу, каналізації, електротехніки, вентиляції; № 03 – реконструкція та ремонт гаражу; № 04 – реконструкція та ремонт СТО.

По даній справі спір виник з приводу виконання сторонами зобов'язань по договору підряду № 01 від 22.07.2003 на здійснення робіт щодо реконструкції та ремонту виробничого цеху, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова, 23-б та належать позивачу на праві власності.

Відповідно до п. 1.1 договору № 01 ТОВ “Растран” (Підрядник) прийняв на себе зобов'язання за завданням ТОВ “Чиста вода” (Замовник) на свій ризик, з використанням своїх матеріалів виконати реконструкцію та ремонт виробничого цеху та здійснити вказані роботи в строки, встановлені календарним планом робіт, який було узгоджено сторонами.

Згідно п.п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору, ТОВ “Чиста вода” зобов'язалося прийняти та оплатити виконану роботу за її договірною ціною згідно проектно-кошторисної документації поетапно: 30% – передплата, 50% – поетапна виплата, 20% кінцевий розрахунок після введення об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 3.3 Договору, ТОВ “Растран” прийняло на себе зобов'язання у випадку отримання передплати визначеної п. 3.1 Договору у триденний строк приступити до виконання робіт за Договором, а в іншому випадку передплата повинна бути повернута у п'ятиденний строк Замовнику.

Сторонами за Договору № 01 складено Попередній зведений кошторис в якому визначено загальний перелік робіт, що мають виконуватися на об'єкті, та їх вартість. На підставі зведеного кошторису ТОВ “Растран” складено локальні кошториси по об'єктам (видам робіт).

Виконання п. 4.1 Договору, сторонами складено Календарні графіки проведення робіт, які є Додатками № 1 до Договору підряду № 01 і в яких визначені чіткі строки виконання робіт, передбачені п. 1.1 Договору, які повинен виконати Підрядчик.

Платіжним дорученнями відповідно до п. 3.1 Договору позивач перерахував на користь відповідача 358 943,60 грн.. як вбачається з матеріалів справи відповідач даний факт не заперечує.

На підставі п. 9.3. Договору, позивач листом № 645-10/03 від 10.10.2003 повідомив Підрядчика про намір розірвати договірні. Підставою розірвання договірних відносин зазначено зміна бюджету ремонту виробничого приміщення та неможливість подальшого фінансування робіт у зв'язку із збільшенням вартості матеріалів та робіт.

Листом № 20 від 14.10.2003р. відповідач погодився розірвати договірні відносини в разі прийняття та оплати вже виконаних робіт.

Відповідно до п.1, 4. Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс набирав чинності з 01.01.2004 року та застосовується до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо відносин, які виникли до набрання Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що до вирішення питання про підстави та факт розірвання Договору та припинення підрядних відносин між сторонами повинні застосовуватись норми Цивільного кодексу УРСР а до вирішення питання щодо правових наслідків припинення договірних відносин повинні застосовуватись норми Цивільного кодексу УРСР та Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 162 ЦК УРСР одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається за винятком випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР зобов'язання припиняються угодою сторін. Угодою, в розумінні ст. 41 ЦК УРСР є дії, спрямовані зокрема на припинення прав та обов'язків. До угод відносять договори. Отже, враховуючи можливість укладення договорові шляхом обміну листами (ст.154 ЦК УРСР), договір може бути розірваний за погодженням сторін у спосіб обміну листами.

Пунктами 9.3., 9.3., 9.4. Договору сторони передбачили можливість розірвання Договору, як в односторонньому порядку так і за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.6. Договору, розірвання відбувається шляхом направлення однією із сторін письмового повідомлення іншій стороні.

Враховуючи положення п.п. 9.3., 9.3, 9.4., 9.5., 9.6. Договору і беручи до уваги викладені в постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2005 по даній справі, що Договір, стосовно виконання якого виник спір, є з 14.10.2003 року розірваним належним чином, тобто припинив свою дію на майбутнє.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР, права та обов'язки однієї із сторін договору кореспондуються з правами та обов'язками іншої сторони.

Отже Цивільний кодекс УРСР не регулює питання, щодо наслідків розірвання договору за згодою сторін. В той же час ч. 2 ст. 334 ЦК УРСР, при наявності в роботі істотних відступів від договору замовник вправі вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, до складу яких, відповідно до ст. 203 ЦК УРСР відносять витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Виходячи з вище наведеного, оскільки права та обов'язки замовника по договору підряду кореспондуються з правами та обов'язками підрядника а правовим наслідком розірвання договору є припинення договірних відносин, то з моменту припинення дії Договору у Підрядника виникає вимагати оплату за фактично виконану належним чином роботу, а в Замовника виникає право вимагати відшкодування збитків.

В підтвердження факту виконання робіт ТОВ “Растран” посилається на журнал № 1 (КБ-6) по реконструкції об'єкту в якому крім інших даних зазначено прізвище представника Замовника Рублевського А.І.; договір субпідряду № 6-С від 25.07.2003, укладений з ТОВ “Говерла”, договори субпідряду № 38 та № 39 від 21.08.2003 з ТОВ “Саната”, платежі за якими відображені в податкових деклараціях, показники затрат по об'єкту (заробітна плата, закупівля матеріалів, акти передачі залишку матеріалів), матеріальним звітом Підрядника та звітами Замовника до податкової інспекції та пенсійного фонду. Також, ТОВ “Растран” вказує, що акти виконаних робіт підписані від імені Замовника Рублевським А.І., а самі акти неодноразово направлялися Замовнику.

Як вбачається з матеріалів справи відсутність доказів, які б свідчили, що Рублевському А.І. надані повноваження представляти ТОВ “Чиста вода” та здійснювати від імені зазначеної юридичної особи будь-які дії. Наявні в матеріалах справи трудові угоди між Рублевським та ТОВ “Чиста вода” не містять посилань на те, стосовно яких саме будівельних робіт вони стосуються, а строк дії цих угод закінчився 12.09.2003 року. Таким чином, складений представником ТОВ “Растран” журнал з підписами осіб, що не мають повноваження представляти інтереси ТОВ “Чиста вода” не може бути належним доказом виконання робіт.

Як вбачається з актів виконаних робіт за вересень 2003 року, які відповідач просить зобов'язати позивача підписати, що у даних актах відсутні: посада особи підприємства замовника, що отримала дані акти, та печатка підприємства замовника, а лише зазначено: “Рублевський взяты на рассмотрение 15.09.2003г.” то  докази що до передачі цих актів замовнику відсутні.

Акти виконаних робіт за вересень, жовтень 2003 року складені та направлені в адресу позивача 10.08.2005, тобто через 5 місяців після звернення позивача з позовною заявою про стягнення грошових коштів та майже через два роки після припинення дії Договору.

Пунктом 5.1.4. Договору, Підрядник зобов'язаний повідомляти Замовника про залучених ним субпідрядників. Доказів направлення повідомлень про укладання угод в адресу позивача відповідач не надав, так само, як і належних доказів передачі товарів чи робіт на користь позивача, а сплата коштів іншим юридичним особам та відображення відповідних операцій у податковому та бухгалтерському обліку не свідчать про виконання робіт.

27.10.2003 після розірвання договору підряду № 01 з відповідачем, позивач уклав договір підряду № 27-03 з ПП “Матара” про, що підтверджується матеріалами справи з яких вбачається, що ПП “Матара” виконала аналогічні роботи, які були передбачені Договором з відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, актом виконаних робіт № 1 на суму 118 478,40 грн., актом виконаних робіт № 2 на суму 120 997,20 грн., актом виконаних робіт за грудень № 2 на суму 63 070,80 грн., актом виконаних робіт за грудень на суму 187 395,60 грн., актом виконаних робіт № 1 за січень на суму 183 240,00 грн., актом виконаних робіт № 3 за січень на суму 57 386,40 грн., актом виконаних робіт № 4 за січень на суму 311 142,00 грн., актом виконаних робіт лютий № 1 на суму 64 603,44 грн., актом виконаних робіт за лютий на суму 98 837,20 грн., актом виконаних робіт за травень на суму 517 837,96 грн. а також платіжними дорученнями, за якими ТОВ “Чиста вода” перерахувало на користь ПП “Матара” 1 722 989 грн. за виконані підрядні роботи по реконструкції та ремонту виробничого цеху за адресою Київська область, с. Мила, вул. Комарова, 23-б.

01.10.2004 позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення в семиденний термін 358 943,60 грн., що були перераховані в якості попередньої оплати та в зв'язку із невиконанням робіт та розірванням Договору поверненути.

Відповідно ст. 161 ЦК УРСР, що діяв на момент існування спірних правовідносин зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 332 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Статтю 203 ЦК УРСР, в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки внаслідок припинення Договору при умові виконання робіт Замовник має обов'язок по оплаті вартості, а у разі невиконання робіт має право на стягнення збитків, то до правовідносин повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України відповідно до п. 4 перехідних положень Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 839 ЦК України та п. 5.1.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки.

Отже, відповідачем як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази та не доведено факту виконання робіт за Договором підряду, відповідач не виконав власних зобов'язання за цим Договором та повинен відшкодувати завдані цим збитки.

Збитки позивача полягають у витратах кредитора по здійсненню попередньої оплати відповідачу за Договором підряду у розмірі 358 943,60 грн..

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2005 у даній справі, вказівки якої є обов'язковими для господарського суду, припинення дії договору кореспондується із правом підрядника на отримання оплати за виконану роботу (обов'язок замовника її оплатити) при умові доведення факту виконання таких робіт.

Як було зазначено вище, відповідачем не доведено належними доказами факту виконання робіт, а оскільки право на отримання оплати виникає лише внаслідок виконання таких робіт, то не має підстав вимагати грошових коштів.

Обов'язковою умовою для наявності права вимагати підписання та скріплення печатками актів виконаних робіт є: чинність договору та доведення факту виконання робіт.

28.02.2006 ухвалою Господарського суду Київської області за позовом ТОВ “Растран” до ТОВ “Чиста вода” у справі № 105/8-05 про стягнення з ТОВ “Чиста вода” 307 892,66 грн. основного боргу за виконані роботи за договором підряду № 01 від 22.07.2003 акти виконаних робіт за вересень, жовтень 2003 року попередній зведений кошторис, локальні кошториси №№ 1-12, календарний графік, банківські виписки, 49 571,11 інфляційних витрат та інфляційних провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відмовою ТОВ “Растран” від позовних вимог.

Отже ТОВ “Растран” звернулося по справі № 47/18-2/16 із зустрічним позовом про стягнення грошових коштів за виконані на за договором підряду № 01 від 22.07.2003 та актами за вересень, жовтень 2003 року та відмовився від позову.

Вимога ТОВ “Растран” за зустрічним позовом про стягнення боргу з ТОВ “Чиста вода” за виконані ТОВ “Саната” роботи в сумі 59 963,60 грн., доказів виконання вказаних робіт ТОВ “Растран” в матеріалах справи відсутні.

Лист Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 17.12.2003, на яких посилається ТОВ “Растран” вбачається, що роботи ТОВ “Саната” на об'єкті не виконала. Отже, будь-яких договірних зобов'язань між ТОВ “Чиста вода” та ТОВ “Саната” не існує, а роботи не виконані.

Відносно стягнення ТОВ “Растран” боргу з ТОВ “Чиста вода” в сумі 22 346,95 грн. за використані матеріали, з посиланням на акт від 16.10.2003 про передачу майна на зберігання. Але в матеріалах справи відсутні докази підтвердження повноважень особи, яка на думку позивача підписала акт від імені ТОВ “Чиста вода”, приймати матеріальні цінності від ТОВ “Растран”, а тому, виходячи з цього ТОВ “Растран” не доведено факту передачі матеріалів на зберігання саме ТОВ “Чиста вода”. Також в цьому акті не вбачається вартості матеріалів, які передані на зберігання, а отже не доведено розміру заявлених до відшкодування збитків.

Вимоги про стягнення матеріальних збитків на суму 16 019,31 грн. та моральних збитків у розмірі 150 000,00 грн. вмотивовано виключно порушенням ТОВ “Чиста вода” зобов'язань внаслідок розірвання Договору та наступних перевірок ТОВ “Растран” з боку правоохоронних органів.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

В даному випадку, Договір було розірвано належним чином на умовах визначених законодавством та умовами Договору, тому, у даному разі відсутня обов'язкова складова, необхідна для стягнення моральної шкоди та збитків – наявність протиправних діянь з боку ТОВ “Чиста вода”. ТОВ “Растран” не обґрунтовує в чому саме полягає моральна шкода та не обґрунтовує її розмір.

За відсутності порушення зобов'язань, відсутні правові підстави для стягнення збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР, угоди юридичних осіб повинні укладатись в письмовій формі, недотримання якої позбавляє права посилатись на показання свідків (ст. 45 ЦК УРСР), взаємовідносини сторін та обставини цієї справи щодо виконання зобов'язань по договору підряду між юридичними особами мають підтверджуватись письмовими доказами (ст. 34 ГПК України).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 року.

Також до апеляційного господарського суду ТОВ “Рестран” було подано апеляційну скаргу в якій оскаржується перерва у судовому засіданні оголошена Господарським судом міста Києва 29.06.2006 на 13.07.2007 у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Апеляційний господарський суд зазначає, що вказана апеляційна скарга позивачем подана з порушенням вимог п. 1 ст. 106 ГПК України, тобто ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ГПК України про відкладення розгляду справи, перерва в засіданні виноситься ухвала з додержанням вимог ст. 86 Цього Кодексу, яка не оскаржується.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Растран”, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі № 47/18-2/16 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись п. 1 ст. 81, ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Растран” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2006 у справі № 47/18-2/16 без змін.

В частині оскаржуваня Товариством обмеженою відповідальністю “Растран” ухвали про перерву від 29.06.2006 провадження припинити.

Матеріали справи № 47/18-2/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.