Постанова

від 17.10.2006 по справі 41/461

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/461

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.10.2006                                                                                           № 41/461

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Алданової  С.О.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              Спичаку О.М.

 За участю представників:

 від позивача – Шабрат В.І. (дов. № 22/05-2 від 22.05.06)

від відповідача  – Петренко О.В. (дов. № б/н  від 21.07.06);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оболонь"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2006

 у справі № 41/461 (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Промоцій"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Оболонь"

 про                                                  стягнення 15131,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.06 у справі № 41/461 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в сумі 18791,64грн., 3% річних в сумі 5797,94грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 245,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаржник вважає, що рішення прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 9,  ст. 599, ч. 2 ст. 625  Цивільного кодексу України, ст. 7, ч. 2 ст. 175, ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України.  

Відповідач  відзиву на апеляційну скаргу не надав, але його представник у судовому засіданні проти доводів скарги заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.06  у даній справі залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

12.01.04 між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник за договором) укладено договір №12/01 про надання рекламних послуг (далі – Договір), за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець надає рекламні послуги шляхом розміщення рекламних мету ріалів замовника в ефірі визначених договором телеканалів, хронометраж рекламних матеріалів, тематика та художні вимоги, графік розміщення в ефірі визначаються додатками до спірного договору.

Згідно з п. 2.3 Договору про надання рекламних послуг № 12/01 від 12.01.2004 року виконання зобов'язань сторонами підтверджується актами прийому - здачі робіт, які підписуються повноважними представниками сторін.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 та п. 5.2 Договору про надання рекламних послуг № 12/01 від 12.01.2004 року замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати послуги виконавця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку, що виставляється останнім, не пізніше трьох діб з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 6.2 спірного Договору про надання рекламних послуг № 12/01 від 12.01.2004 року визначено, що у випадку порушення замовником терміну оплати послуг виконавця, останній сплачує на його користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки виконання зобов'язання.

Термін дії договору визначається в п. 9.1 Договору про надання рекламних послуг № 12/01 від 12.01.2004 року яким встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач  стверджує, що він свої договірні зобов'язання по наданню відповідачу рекламних послуг виконав у повному обсязі, проте відповідач оплату за надані послуги здійснив з порушенням строків, встановлених договором. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних витрат в розмірі 18791 грн. 64 коп., штраф 3% річних в сумі 5 797 грн. 94 коп.

На підтвердження позовних вимог позивач надав до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

          рахунків - фактур № 5/2004 від 09.02.2004 року на суму 134350 грн. 35 коп., № 7/2004 від 17.02.2004 року на суму 66208 грн. 12 коп. ; №9/2004 від 27.02.2004 року на суму 55551  грн.  10 коп.; №10/2004 від 03.03.2004 року на суму 54668 грн. 44 коп.; №11/2004 від 03.03.2004 року на суму 54410 грн. 57 коп.;

          банківських  виписок  руху  коштів  по  особовому  рахунку  позивача  з  якої вбачається, що відповідачем проведено оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі, але з просрочкою платежів;

          актів здачі-приймання робіт підписаних уповноваженими представниками сторін, за якими позивач надав, а відповідач прийняв послуги по розміщенню реклами згідно договору №12/01 про надання рекламних послуг від 12.01.2004 року.

Враховуючи те, що п. 5.2 Договору визначено, що оплата послуг наданих позивачем повинна здійснюватись відповідачем на підставі рахунку, що виставляється Товариством з обмеженою відповідальністю „Ательє Промоцій", не пізніше трьох діб з моменту виставлення рахунку, кінцевим терміном проведення розрахунків між сторонами за рахунком - фактурою № 5/2004 від 09.02.2004 року є 12.02.2004 року, за рахунком - фактурою №7/2004 від 17.02.2004 року є 20.02.2004 року, за рахунком - фактурою №9/2004 від 27.02.2004 року є 01.03.2004 року, за рахунком - фактурою №10/2004 від 03.03.2004 року та рахунком - фактурою №11/2004 від 03.03.2004 року є 06.03.2004 року.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем факт здійснення оплати ЗАТ “Оболонь” вказаних рахунків-фактур з простроченням  встановленого строку оплати.

Відповідно до частини 2 пункту 1 ст. 175 Господарського кодексу України та частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України; особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом України.

Застосування відповідних положень Цивільного кодексу України до виконання господарських договорів передбачено також ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, застосування оперативно-господарських санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Проаналізувавши положення ст. 625 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає, що 3 % річних та інфляційні збитки не відносяться до штрафних санкцій, передбачених ст. 230 Господарського кодексу України, а за своєю правовою природою є самостійними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, передбаченими законом.

Враховуючи те, що Господарський кодекс України передбачає застосування положень Цивільного кодексу України до виконання господарських договорів, а ст. 20 Господарського кодексу України не обмежує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання лише способами, передбаченими цим кодексом, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування у даному випадку положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України збитків від інфляції та 3 % річних  є обґрунтованими та цілком вірно були задоволені судом у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.06 у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи. Підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Оболонь” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.06 у справі № 41/461 – без змін.

Матеріали справи  повернути Господарському суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Алданова  С.О.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Шипко  В.В.