Постанова

від 17.10.2006 по справі 42/380

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/380

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.10.2006                                                                                           № 42/380

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Алданової  С.О.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              Спичаку О.М.

 За участю представників:

 від позивача - Цикалюк Т.С.(дов. № Д07/709 від 31.01.06), Сокол О.В. (Д07/706 31.01.06)

 від відповідача - Селіванова О.Г.  (дов. № 1017  від 31.08.06);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м.Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2006

 у справі № 42/380 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

 до                                                   Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м.Києві ради

 про                                                  стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 36081,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.06 у справі № 42/380 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 31966,54 грн., інфляційні витрати в сумі 3198,45 грн., 3% річних в сумі 916,84 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 360,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові. Скаржник вважає, що рішення прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скарги заперечує та просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.06 у даній справі залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

17 листопада 2003 р. між сторонами по справі укладено договір № 34-0663 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким позивач зобов'язався постачати теплову енергію до належного відповідачу будинку по вул. Старокиївській, 26 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 452,4 Гкал/рік, а останній-забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Строк дії договору відповідно до п. 4.1 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2003 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення договору.

З пояснень позивача, поданого ним розрахунку, проведеного відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за період листопад 2003 - квітень 2006 років, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії на суму 63839,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково  на суму  31872,96 грн., заборгованість складає 31966,54 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, що оплата за отриману протягом листопада 2003 - квітня 2006 років теплову енергію була здійснена ним у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31966,54 грн боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3198,45 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 916,84 грн. три проценти річних з простроченої суми ґрунтуються на законі, а тому також підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що договір № 34-0663 від 17.11.03 не може бути підставою для стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва заборгованості, оскільки він суперечить вимогам Розпорядження Київської міської державної адміністрації  від   02.08.1999   р.   №1261   «Про   вдосконалення   системи   надання населенню м. Києва послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», а тому має бути визнаний недійсним судом.  

Колегія суддів доводи відповідача до уваги не приймає, оскільки вказане розпорядження відповідно до висновку  Київського  міського  управління  юстиції № 1/32 скасовано  в  зв'язку  з невідповідністю нормативно-правового акту Закону. Розпорядження скасовано згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва  від 11 лютого 2005 року N 2- 1703/05

На момент підписання договору діяли «Правила пользования электрической и тепловой знергией» затверджені наказом Міністерства енергетики та електрифікації СССР від 6.12.1981 № 310, в яких був затверджений типовий договір, відповідно до п.1.2. якого

користування тепловою енергією дозволяється лише на підставі договору, підписаного між енергопостачальною організацією та споживачем, установки якого безпосередньо підключені до мереж енергопостачальної організації. П.9.5.7. передбачено, що при відпуску теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлових будинків

державного   фонду,   а   також   житлового   фонду   кооперативних   та   громадських організацій   (включно   будинки   ЖБК)   розрахунки   енергопостачальних   організацій проводяться не з окремими квартиронаймачами, а з органами житлово-комунального господарства, що здійснюють експлуатацію житлового фонду.

Посилання відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по оплаті теплової енергії, одержаної для споживання мешканцями належного йому будинку є безпідставними, оскільки суперечать умовам спірного договору та вимогам законодавства. Зазначений сторонами у договорі порядок розрахунків за теплову енергію визначає лише послідовність дій відповідача і не впливає на домовленість сторін по договору щодо строків та обсягів оплати послуг з теплопостачання. Відповідно до п. 2.3.1. договору, про що зазначав і сам відповідач в апеляційній скарзі, він зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни зазначені у додатку 2, тобто до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ст. 275. Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Стаття 277 цього ж кодексу вказує на те, що абонент (відповідач) має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Щодо твердження скаржника про підписання договору не уповноваженою особою з боку відповідача, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки вони документально не підтверджені. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір частково виконувався відповідачем, що свідчить про схвалення його  Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, а тому в силу приписів ст. 241 Цивільного кодексу України він створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки сторін з моменту його підписання.

Що стосується відшкодувань пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів, також на обслуговування внутрішньо будинкових та зовнішніх теплових мереж, то відповідно до додатку №10 до договору передбачено вищезазначене відшкодування шляхом припинення взаємних однорідних вимог відповідно до ст. 217 ЦК України. Як вбачається з довідки про нарахування та сплату за теплову енергію з призначенням платежу умови даного додатку сторонами виконуються і суми які виставляються позивачем до сплати відповідачу зменшені на суми зазначених відшкодувань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.06 у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи. Підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва  залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.06 у справі № 42/380 – без змін.

Матеріали справи  повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Алданова  С.О.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Шипко  В.В.