Постанова

від 05.12.2006 по справі 36/437-3/320

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/437-3/320

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2006                                                                                           № 36/437-3/320

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Григоровича О.М.

                                        Рєпіної  Л.О.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача – Гринь Г. В.,

від відповідача 1 – не з'явились,

від відповідача 2 – Філоненко Л. Г.,

від третьої особи – не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2006

 у справі № 36/437-3/320 (Хілінська В.В.)

 за позовом                               ТОВ ВКФ "Древбумснабстрой"

 до                                                   Міністерство оборони України

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубеж"

 третя особа:           Дніпропетровський обласний військовий комісаріат

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2006р. у справі № 36/437-3/320 в позові відмовлено повністю.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду, викладені в спірному рішенні, не відповідають обставинам справи; судом порушено норми процесуального права, а саме: надано преюдиційного значення фактам, які не досліджувались і не оцінювались господарським судом в іншій справі - справі № 12/101 (30/80); рішення суду не містить жодних обґрунтувань щодо погодження сторонами дострокового розірвання договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р.; відповідно до п. 2.5. вказаного договору повернення орендованих приміщень орендодавцю повинно бути здійснено на підставі акту приймання-передачі; такого акту сторонами оформлено не було; об'єктом договорів суборенди від 01.10.2000р. та від 02.01.2001р. були нежитлові приміщення, загальною площею 621,13 кв.м, тоді як об'єктом договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р. – площею 983,40 кв.м; відмова у позові на підставі пропуску строку позовної давності є неправомірною, оскільки до вимог про визнання недійсними угод строки позовної давності не застосовуються.  

Відповідачі та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 14.07.1999р. між Міністерством оборони України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Древбумснабстрой” (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 156/1999/ГоловКЕУ, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 10.1., 10.3, 10.9. якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування не житлові приміщення в службовому будинку № 1, загальною площею 983, 4 кв. м, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59, що знаходиться на балансі Дніпропетровської КЕЧ району, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 359 546 грн. 00 коп.;  момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна (додаток № 2); даний договір діє з 14.07.1999р. по 06.07.2024р. строком 25 років; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміни та доповнення, що  вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця; одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається; дія договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на який його було укладено, загибелі об'єкту оренди, банкрутства орендаря, достроково по обопільній згоді сторін або за рішенням арбітражного суду.

Згідно із актом приймання-передачі (додаток № 2 від 14.07.1999р. до договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р.) нежитлові приміщення за адресою: будинок № 1 військового містечка № 3 м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59, загальною площею 983,4 кв. м, були передані в орендне користування ТзОВ “Виробничо-комерційна фірма “Древбумснабстрой”.

22.08.2000р. між Міністерством оборони України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рубеж” (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 170/2000/ГоловКЕУ, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 10.1., 10.3., 10.9. якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення в службовому будинку № 1, загальною площею 983,4 кв. м, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59, що знаходиться на балансі КЕЧ району, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 367 100 грн. 00 коп.;  момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна (додаток № 2); даний договір діє з 22.08.2000р. по 22.09.2005р. строком 5 років; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміни та доповнення, що  вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця; одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається; дія договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на який його було укладено, загибелі об'єкту оренди, банкрутства орендаря, достроково по обопільній згоді сторін або за рішенням арбітражного суду.

Згідно із актом приймання-передачі (додаток № 2 від 22.08.2000р. до договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р.) нежитлові приміщення за адресою: будинок № 1 військового містечка № 3 м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59, загальною площею 983,4 кв. м, були передані в орендне користування ТзОВ “Виробничо-комерційна фірма “Рубеж”.

01.10.2000р. між ТОВ ВКФ “Рубеж” (орендатор) та ТОВ ВКФ “Древбумснабстрой” (суборендатор) було укладено договір суборенди нежилих приміщень, предметом якого є суборенда нежилого приміщення за адресою: пр. Пушкіна, 59, загальною площею 621, 13 кв.м, право орендаря на передачу вказаних вище приміщень в суборенду підтверджено п. 11.1. договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000 (п. 1.1. договору). Строк дії договору встановлено з 01.10.2000р. по 31.12.2000р. (п.7.1.).

06.09.2005р. ТзОВ ВКФ “Древбумснабстрой” звернулось з позовом до Міністерства оборони України та ТзОВ ВКФ “Рубеж” про визнання недійсним договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р.  В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. 48 Закону України “Про власність”, ст. ст. 48, 256, 258 ЦК УРСР, зазначивши при цьому, що 14.07.1999р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № 156/1999/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59; п. 10.1. вказаного договору передбачено, що строк оренди нежилих приміщень становить з 14.07.1999р. по 06.07.2024р.; в судовому порядку вказаний договір оренди не було ані розірвано, ані визнано недійсним; 22.08.2000р. відповідач-1 та відповідач-2 уклали  договір оренди №  170/2000/ГоловКЕУ, об'єктом якого є теж саме приміщення, розташоване на пр. Пушкіна, 59 в м. Дніпропетровську; проте об'єкт оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, а отже договір №  170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. є недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зазначивши при цьому, що об'єкт оренди за договором № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. був відчужений на конкурентних засадах ТзОВ ВКФ “Рубіж” на підставі постанови КМУ від 28.12.2000р. № 1919; із змісту договору оренди вбачається, що він може бути визнаний недійсним лише на майбутнє; строк дії договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. сплинув 22.08.2005р., а отже предмет спору по даній справі відсутній; позивачем пропущено встановлений ЦК України трирічний термін позовної давності.

У відзиві на позов відповідач-2 заперечував проти доводів позивача з огляду на те, що на момент підписання договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. дія договору 156/1999/ГоловКЕУ  від 14.07.1999р. припинена за згодою сторін, що підтверджується, зокрема, листом позивача від 11.08.2000р.; договори оренди можуть визнаватися недійсними лише на майбутнє; дія договору № 170/2000/ГоловКЕУ припинилась 22.08.2005р., а отже на день звернення позивача до суду предмет спору у справі відсутній; позивачем пропущено трирічний термін позовної давності і не заявлено клопотання про його відновлення; факт легітимного припинення дії договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р. підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили, по справі № 12/101 (30/80).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2006р. суд задовольнив клопотання відповідача-1 та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат.

Третя особа відзиву на позовну заяву не надала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2006р. у справі № 36/437-3/320 в позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.2004р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.

               Отже до вимог про визнання договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. недійсним слід застосовувати положення ЦК УРСР, що був чинним на момент укладання вказаного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, із наступними змінами та доповненнями,  за  правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49 - 58 ЦК УРСР). Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена.

Таким чином умовою для визнання договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР є в даному випадку невідповідність договору вимогам законодавства.

Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що об'єкт оренди у період дії відповідного договору (тобто договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р.) не може бути об'єктом оренди за іншим договором (тобто договором №  170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р.).

Проте такі твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так відповідно до п. 10.3. договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р. дія  вказаного договору припиняється, зокрема, по обопільній згоді сторін або за рішенням арбітражного суду.

Як свідчать матеріали справи, 11.08.2000р. позивач звертався з листом до начальника Головного КЕУ МО України генерал-майора Литвиненка В. В., особи, уповноваженої Міністерством оборони України на укладання спірного договору, з проханням достроково припинити дію договору оренди № 156/1999/ГоловКЕУ (а.с.63).

Згоду на розірвання спірного договору відповідач-1 висловив в п.11.7.  договору № 170/2000/ГоловКЕУ, укладеного між ним і відповідачем-2, в якому вказано вважати договір оренди № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р. втратившим силу в зв'язку з його розірванням.

Більш того, в межах провадження у справі № 12/101 (30/80) за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТзОВ ВКФ “Древбумснабстрой” та Дніпропетровського обласного військового комісаріату Дніпропетровським апеляційним господарським судом, зокрема, встановлено, що на час укладення договору оренди № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. договір № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р.був розірваний за погодженням сторін, що підтверджується сукупністю письмових доказів, в тому числі і договором суборенди від 01.10.2000р. (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2005р., залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2006р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2005р. у справі № 12/101 (30/80) має преюдиціальне значення щодо фактів, встановлених судом.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що на момент укладення договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. договір № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р. припинив свою дію, що, в свою чергу, свідчить про декларативність посилання апелянта на факт існування двох договорів оренди щодо одного і того ж приміщення.

Твердження апелянта про те, що йому було невідомо про дострокове розірвання договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р., також не заслуговує на увагу, так як з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2000р. та 02.01.2001р. між ТзОВ “Рубеж” (орендатор) та ТзОВ ВКФ “Древбумснабстрой” (суборендатор) були укладені договори суборенди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: пр. Пушкіна, 59, загальною площею 612,13 кв. м. Факт укладання вказаних договорів позивачем свідчить про обізнаність останнього щодо знаходження спірних нежитлових приміщень в орендні ТзОВ “Рубеж”, а отже, відповідно і про обізнаність стосовно припинення дії договору № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р., за умовами якого орендарем вказаних приміщень виступав сам позивач.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх декларативності та безпідставності також не можуть бути підставою для зміни або скасування оспорюваного рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2006р. у справі № 36/437-3/320 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Григорович О.М.

                                                                                          Рєпіна  Л.О.

13.12.06 (відправлено)