Постанова

від 28.02.2007 по справі 32/422-12/298

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/422-12/298

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.02.2007                                                                                           № 32/422-12/298

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Мартюк А.І.

 при секретарі:                              Даценко В.М.

 За участю представників:

 від позивача - Борщевський О. А.,

 від відповідача - Захарченко Ю. Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "Сенс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2006

 у справі № 32/422-12/298 (Прокопенко Л.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Експрес"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний інформаційно-рекламний центр "Сенс"

 про                                                  стягнення 39493,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2006р. у справі № 32/422-12/298  позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального права; без надання позивачем інформації щодо вартості матеріалів та робіт (калькуляції) виконання відповідачем зобов'язань пункту 3.6. спірного договору щодо сплати 100% вартості матеріалів та 50 % вартості робіт було неможливим; в додатку № 3 до договору була вказана сукупна ціна за один примірник без визначення окремо вартості робіт та окремо вартості матеріалів; таким чином лише на підставі додатку № 3 відповідач не мав можливості самостійно визначити вартість робіт та матеріалів і виконати п. 3.6. договору № 25 від 01.09.2002р. належним чином; необхідність надання позивачем калькуляції підтверджується також тим фактом, що умовами спірного договору була окремо передбачена відповідальність замовника (тобто відповідача) за порушення строків оплати вартості основних матеріалів (п. 5.3.1. договору) та вартості робіт (п. 5.3.2. договору); таким чином вимушена затримка у розрахунках відповідача була спричинена неправомірною бездіяльністю позивача, а отже на підставі ст. 210 ЦК УРСР  відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання свого господарського зобов'язання.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

                Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.09.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” (підрядник) укладено договір № 25 на виконання поліграфічних робіт, згідно із п. п. 1.1., 3.1., 3.6., 4.1., 8.1. якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати для замовника роботи з виготовлення газети “РІО” відповідно до листів-замовлень, надалі замовлення, технічних умов і графіка виконання робіт, викладених у додатках № 1, 2 до даного договору, які є його невід'ємними частинами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконане замовлення; ціна на послуги та роботи, необхідні для виконання замовлень, визначаються додатком № 3 до цього договору; замовник зобов'язаний протягом 3 банківських днів з моменту подання замовлення на виготовлення тиражу друкованого засобу оплатити 100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання роботи за даним договором, та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу замовлення; остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту виготовлення замовлення; підрядник виконує роботи за даним договором згідно із графіком (додаток № 2) до цього договору, який підписується сторонами і є його невід'ємною частиною; даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2003р.

Додатком № 3 до вказаного договору встановлено, що вартість одного примірника газети становить 0,1155 грн. з ПДВ.

20.07.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” про стягнення 6 213 грн. 12 коп. 3% річних за період з 10.12.2003р. по 29.07.2004р., 33 280 грн. 01 коп. збитків від інфляції за період з 01.09.2003р. по 25.02.2004р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 25 від 01.09.2002р. він виконав роботи з виготовлення тиражу газети “РІО”;  виготовлені тиражі були передані представникам відповідача, що підтверджується видатковими накладними; відповідач в порушення умов вказаного договору розрахунки за виконані підрядні роботи проводив із порушенням строків; основний борг за виконані роботи відповідач погасив лише 26.02.2004р.; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити на користь позивача 3% річних та збитки від інфляції.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що із змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що індекс інфляції та 3% річних стягуються з боржника разом із сумою боргу і не є самостійними вимогами, окремими від вимоги про стягнення основної суми боргу; сума основної заборгованості була повністю погашена відповідачем ще 26.02.2004р.; розрахунок 3%річних здійснений позивачем невірно.

В доповненні до відзиву відповідач також зазначив, що в порушення п. 3.6. договору № 25 від 01.09.2002р. позивачем не виконано обов'язку щодо надання відповідачеві калькуляцій вартості матеріалів та вартості робіт, що і спричинило затримку при проведення розрахунків відповідачем.

04.10.2005р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 5 506 грн. 70 коп. 3% річних та 30 512 грн. 52 коп. збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2006р. у справі № 32/422-12/298  позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договору № 25 від 01.09.2002р. позивач виконав роботи з виготовлення тиражу газети; відповідач за виконані роботи розрахувався  з порушенням строків, встановлених договором; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити на користь позивача 3% річних та збитки від інфляції.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників  сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна  скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню повністю в зв'язку недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених правових норм в матеріалах справи відсутні будь-які докази позовних вимог.

Так, відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за  договором підряду одна сторона  (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже договір № 25 від 01.09.2002р. за своєю юридичною природою є договором підряду.

Відповідно до п. 3.6. вказаного договору замовник зобов'язаний протягом 3 банківських днів з моменту подання замовлення на виготовлення тиражу друкованого засобу оплатити 100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання роботи за даним договором та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу замовлення; остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту виготовлення замовлення.

Із змісту наведеного пункту спірного договору вбачається, що передумовою оплати відповідачем 100% вартості матеріалів та 50% вартості робіт є надання позивачем інформації окремо щодо вартості матеріалів та вартості робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК УРСР, що був чинним на момент укладання спірного правочину, на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис.

Згідно із п. 3.1. договору № 25 від 01.09.2003р. ціни на послуги та роботи, необхідні для виконання замовлень, визначаються додатком № 3 до цього договору.

Разом з тим в додатку № 3 до спірного договору вказана лише сукупна ціна за один примірник газети (0,1155 грн. з ПДВ), без визначення окремо вартості робіт та вартості матеріалів.

Таким чином відповідач не мав можливості самостійно визначити вартість робіт та матеріалів лише на підставі додатку № 3 до договору № 25 від 01.09.2002р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з відповідними листами щодо необхідності надання відповідних калькуляцій вартості матеріалів та вартості робіт (листи № 324 від 13.05.2004р., № 394 від 14.07.2004р., № 410 від 26.07.2004р., копії яких наявні в матеріалах справи).

Проте докази надання позивачем калькуляцій щодо вартості робіт та матеріалів окремо в матеріалах справи відсутні.

До того ж необхідність надання позивачем калькуляції окремо щодо вартості робіт та вартості матеріалів підтверджується, зокрема, і тим фактом, що умовами спірного договору було окремо передбачено відповідальність відповідача за порушення строків оплати вартості основних матеріалів (п. 5.3.1. договору) та вартості робіт (п. 5.3.2. договору).

Більш того, ухвалою апеляційного господарського суду від 31.01.2007р. від позивача витребувались копії листів-замовлень, передбачених п. 1.1. спірного договору; докази пред'явлення відповідачу рахунків; докази розмежування вартості матеріалів та робіт.

Проте жодних з витребуваних вказаною ухвалою документів позивачем суду надано не було.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що позивач не вчинив дій, що згідно із договором № 25 від 01.09.2002р. були передумовою оплати підрядних робіт відповідачем, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Господарський суд першої інстанції, постановляючи спірне рішення, на вказані вище обставини справи уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2006р. у справі № 32/422-12/298 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю по кожній із заявлених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” (ідентифікаційний код – 22393603; 81085 Львівська обл., Яворівський р-н, с. Рясне-Руське, вул. Свободи, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” (ідентифікаційний код – 02820026; 03022 м. Київ, вул. Червоноармійська, 102)  197 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.

 06.03.07 (відправлено)