Рішення

від 06.10.2006 по справі 32/422-12/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/422-12/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  32/422-12/298

06.10.06

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний інформаційно-рекламний центр «Сенс»

Про                              стягнення 39 493, 14 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача         Артемчик О.С. –адвокат (дов. від 30.08.06 р. №1s)

Від відповідача     Захарченко Ю.Ю. –п/к (дов. від 21.09.05 р.)

Обставини справи:

Рішенням суду від 24.10.05 р. позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 5 506, 7 грн. нарахувань 3% річних та судові витрати.

Постановою КАГС від 06.03.06 р. рішення по справі частково скасоване –в частині стягнення 5 506, 7 грн. 3% річних в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою ВГСУ від 04.07.06 р. касаційну скаргу задоволено частково: попередні судові рішення по справі скасовано зі скеруванням на новий розгляд.

За резолюцією Голови суду від 07.07.06 р. справа передана на розгляд судді Прокопенко Л.В., яка ухвалою від 11.07.06 р. прийняла її до провадження.

Ухвалами суду від 25.07.06 р. та 10.08.06 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з відсутністю представників сторін.

В судовому засіданні 05.09.06 р. оголошено перерву.

Ухвалою суду від 13.09.06 р. розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 06.10.06 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.02їєх р. між сторонами укладено договір підряду №25 на виконання поліграфічних робіт, відповідно до якого позивач як підрядник зобов'язався виконати для відповідача як замовника роботи з виготовлення газети «РІО»відповідно до листів-замовлень, технічних умов і графіка виконання робіт, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи.

Згідно договору з 01.07.03 р. по 10.12.03 р. виготовлялися тиражі газет «РІО»та «РІО-Сенс», які передавалися представникам відповідача, що підтверджується відповідними накладними.

Відповідно до п. 3.6 договору розрахунок мав здійснюватися наступним чином: протягом 3-х банківських днів з дня подання замовлення відповідач зобов'язався оплатити 100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання робіт за договором, та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу, остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти днів з моменту виготовлення замовлення.

В період з 01.07.03 р. по 25.02.04 р. розрахунки здійснювалися з порушенням строків, підтвердженням чого є довідка про здійснення платежів, що надходили на рахунок позивача. Станом на 26.02.04 р. відповідач повністю погасив основний борг за виконані роботи.

У зв'язку з порушенням терміну виконання зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних (за період з 10.12.03 р. по 29.07.04 р.) у розмірі 6 213, 12 грн., інфляційні нарахування в розмірі 33 280, 01 грн.

04.10.05 р. позивачем зменшено суму позовних вимог до 36 019, 21 грн., так як до попереднього розрахунку не включено платіж, зроблений відповідачем 02.07.03 р. в сумі 42 981, 31 грн., а саме: 3% річних –5506, 7 грн. та інфляційні витрати –30512, 52 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Станом на день подачі позову відповідач не мав заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України індекс інфляції та 3% річних стягаються з боржника разом з сумою боргу, тобто, не є самостійними вимогами, окремими від вимог про стягнення суми боргу.

Серед встановлених законодавством способів захисту цивільних прав та інтересів не зазначено такого способу, як стягнення індексу інфляції та 3% річних.

В доповненнях до відзиву відповідач зазначив наступне.

Відповідно до п. 8 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.03 р., тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР.

На виконання п. 3.6 договору позивач зобов'язаний був надавати відповідачу інформацію щодо вартості матеріалів та вартості робіт –калькуляцію, після чого відповідач повинен був сплачувати вартість робіт.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з відповідним листами №324 від 13.05.04 р., №394 від 14.07.04 р., №410 від 26.07.04 р., але калькуляції йому не надавалися, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати авансу.

Крім того, договором окремо передбачена відповідальність за порушення термінів оплати вартості основних матеріалів та несвоєчасну оплату виконаних робіт, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 210 ЦК УРСР якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлене умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом.

В даному випадку вимушені порушення відповідачем строків оплати за договором були спричинені протиправною бездіяльністю позивача.

Крім того, в даному випадку позивач вважається кредитором, що прострочив, так як він не вчинив дій, що встановлені договором та законодавством, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання (ст. 215 ЦК УРСР, ст. 613 ЦК України).

Таким чином, відповідач звільняється від відповідальності за невчасне виконання зобов'язання.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають  задоволенню з таких підстав.

Відповідачем не заперечується факт отримання ним друкованої продукції від позивача згідно договору №25 від 01.09.03 р., тому цей факт вважається судом встановленим.

Також встановленим є факт повного розрахунку відповідача за договором, що підтверджує позивач у позовній заяві.

Позовні вимоги стосуються штрафних санкцій за невчасне виконання зобов'язань з розрахунку за отриману продукцію, передбачених ст. 625 ЦК України.

Суд не може погодитися з відповідачем, який вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат може заявлятися виключно разом з позовними вимогами про стягнення основного боргу. Такої вимоги законодавство не передбачає.

Як борг, так і будь-які інші грошові зобов'язання, в тому числі, штрафні санкції, можуть заявлятися як разом, так і окремо за бажанням позивача, тому факт відсутності у відповідача на момент заявлення позову основного боргу перед позивачем не позбавляє його права на стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Позивачем надано суду докази порушення відповідачем строків виконання розрахунків за отриману друковану продукцію, а саме: надані видаткові накладні та платіжні доручення свідчать про те, що відповідач порушував передбачені договором строки розрахунку за отриману продукцію.

Відповідно до п. 3.6 договору замовник зобов'язаний протягом трьох банківських днів з моменту подання замовлення на виготовлення тиражу друкованого засобу оплатити 100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання робіт за даним договором та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу замовлення. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту виготовлення замовлення.

Так як строк порушення термінів розрахунків відраховувався позивачем від дати видаткових накладних, то нараховані 3% річних та інфляційні витрати стосуються саме остаточного розрахунку за договором, а не попереднього (100% вартості основних матеріалів, які необхідні для виконання робіт за даним договором та 50% вартості робіт з виготовлення кожного тиражу замовлення), який, згідно наданих сторонами матеріалів, взагалі не мав місце.

Таким чином, твердження відповідача про те, що порушення строків розрахунку викликане невчасним наданням позивачем калькуляцій вартості основних матеріалів та вартості робіт, спростовується матеріалами справи.

Позивачем дійсно не надавалися відповідні калькуляції, але це ніяк не вплинуло на терміни розрахунків між сторонами, так як у видаткових накладних вказувалася повна вартість замовлення, і лише від відповідача залежала їх вчасна оплата.

Наданий суду розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено позивачем відповідно до законодавства.

До правовідносин сторін суд застосовує положення ст. 625 ЦК України, а не ст. 214 ЦК УРСР, так як правовідносини щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат є триваючими, хоча для розгляду справи це не має значення, адже зазначені статті встановлюють однакові санкції за невчасне виконання грошового зобов'язання.

Також суд зазначає, що пояснення на позов представника позивача від 13.09.06 р. не приймаються судом до уваги, так як вони стосуються не договору, що є предметом розгляду по справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний інформаційно-рекламний центр «СЕНС»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, п/р 2600901285575 в Укрексімбанку м. Львова, МФО 322313, код ЄДРПОУ 02820026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Експрес»(поштова адреса: 79026, м. Львів, вул. В.Великого, 5а, юридична адреса: 81085, Львівська обл., Яворівський район, с. Рясно-Руська, вул. Свободи, 5, п/р 260040100706 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984, код ЄДРПОУ 22393603) 5506, 7 грн. 3% річних, 30512, 52 грн. інфляційних витрат, 360, 19 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко

Дата підписання  19.10.06р.