Постанова

від 29.05.2007 по справі 2/210-4/361

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/210-4/361

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.05.2007                                                                                           № 2/210-4/361

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                     О.В.Вінницька  

 За участю представників:

 від позивача -                    ДевяткаО.Г.

від відповідачів -                    ЛазебнийА.М.

від третьої особи -                    Глобенко Л.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Кобзар"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2006

 у справі № 2/210-4/361 (Борисенко І.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Кобзар"

 до                                                   Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органуКиївської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 третя особа           Київська міська рада

 про                                                  спонукання до укладення договору

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2006 було відмовлено повністю у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Культурний центр “Кобзар” до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про зобов'язання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр ім. Т. Шевченка з ТОВ “Культурний центр “Кобзар” на умовах поданого товариством договору оренди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в який просить його скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю. Також позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не належним чином та не повно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на неправильне застосування господарським судом при розгляді справи норм закону, передбачених ст.ст. 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 5, 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” яке призвело до винесення помилкового рішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду від 03.11.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представник сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, тобто права щодо спірного суб'єкта комунальної власності територіальної громади здійснює Київська міська рада.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 “Про формування комунального майна та районів” цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства кінотеатр ім. Т. Шевченка (Комунальне підприємство) належить до комунальної власності міста Києва.

Відповідно до п. 1.2. Статуту комунального підприємства кінотеатр ім. Т. Шевченка підприємство засноване на міській комунальній власності та підпорядковано Головному управлінню культури Київської міської державної адміністрації.

22.12.2004 члени трудового колективу комунального підприємства на загальних зборах прийняли рішення створити господарське товариство з метою оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр ім. Т. Шевченка.

Створене членами трудового колективу товариство “Культурний центр “Кобзар” було зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.01.2005 за № 1 071 102 0000 001512.

Відповідно до п. 2.1. статуту товариства його метою є укладання договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства. Відповідно до п. 2.3.Статуту основним напрямком діяльності товариства є надання послуг в галузі організації дозвілля населення з метою розвитку української національної культури в т.ч. в сфері кінопрокату.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу комунального підприємства.

14.02.2005 товариство звернулося до Головного управління комунальної власності м. Києва з пропозицією щодо укладання договору оренди цілісного майнового комплексу вказаного комунального підприємства, надавши проект договору разом із додатками, перелік яких затверджено наказом Фонду державного майна України від 17.04.2001 № 649.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок укладання договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства встановлено ст. 9 Закону “Про оренду державного та комунального майна”, згідно до якого, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють проект договору оренди, а також інші документи, відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 Закону.

Згідно ст. 5 Закону орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Позивач звернувся із заявою про укладання договору оренди до Головного управління комунальної власності м. Києва.

Відповідно до п.п. 5 п. 6 Положення про Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744 “Про затвердження Положень про головні управління, управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), із змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 29.04.2004 № 224/1434, до основних завдань Головного управління відноситься здійснення повноважень орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств( їхніх структурних підрозділів) комунальної власності територіальної громади м. Києва.

З урахуванням наведеного, орендодавцем цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр ім. Т. Шевченка слід визнати Головне управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону “Про оренду державного та комунального майна” у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Відповідно до п. 3 цієї статті органи, уповноважені управляти майном, що перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладання договору оренди або відмову). Згідно абз. 4 п. 3 ст. 9 Закону у випадку, якщо орендодавець не одержав у встановлений термін дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укладання договору оренди вважається з цим органом погодженим. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, дає згоду або відмовляє в укладанні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.

Із матеріалів справи вбачається, і це не оспорюється сторонами, що встановлений порядок розгляду заяви щодо оренди позивачем було додержано.

В лютому 2005 товариство звернулося до Головного управління із заявою щодо укладання договору оренди цілісного майнового комплексу. Разом із заявою орендодавцю було направлено проект договору, а також інші документі, перелік яких затверджено Фондом державного майна  України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що копії договору оренди разом з додатками були отримані третьою особою – органом, уповноваженим управляти спірним майном – Київською міською радою в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, тому права органа, уповноваженого управляти комунальним майном щодо контролю за розпорядженням та використанням комунального майна порушені не були. Також Апеляційним господарський судом встановлено, що на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції усі встановлені ст. 9 Закону строки розгляду направленого позивачем проекту договору сплинули, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном – Київської міської ради не надійшло, таким чином, згідно з абз. 4 п. 3 ст. 9 Закону укладання договору оренди вважається з цим органом погодженим і не потребує викладення цієї згоди шляхом прийняття окремого рішення з цього питання.

В своїх діях Головне управління повинно було виходити з того, що згідно до Закону погодження наданого позивачем проекту договору Київською міською радою відбулося. З моменту звернення позивача з заявою в лютому 2005 і по день прийняття рішення судом першої інстанції Головне управління на порушення ч. 4 ст. 9 Закону у встановлені законом терміни не надало відповіді позивачу, що є фактичною відмовою в укладанні договору оренди. З огляду на те, що згідно до Закону умови поданого позивачем проекту договору були погоджені Київською міською радою, відмова відповідача від укладання договору за такими обставинами є незаконною.

Вичерпний перелік обставин, які є підставою для відмови у передачі об'єкта в оренду передбачено абз. 7 ч. 4 ст. 9 Закону. Таких обставин у справі не вбачається. Згідно ч. 8 ст. 9 Закону, не одержання товариством відповіді орендодавця у встановлений законом термін надає товариству право звернутися до суду з вимогою про спонукання орендодавця укласти договір оренди.

Відмовляючи у задовоені позову суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст. ст. 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передача майна в оренду не може відбутися без відповідного рішення власника цього майна – Київської міської ради. Оскільки дозволу на передачу спірного майна в оренду Київська міська рада не надавала, Головне управління не мало правових підстав для передачі майна в оренду.

Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права і без врахування чинного законодавства, яке регулює спірні відношення.

Порядок передачі комунального майна в оренду регулюються Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначені загальні повноваження органів місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, і зокрема, зазначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права  комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права  комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду.

Однак це не свідчить, що передача майна в оренду здійснюється виключно органом місцевого самоврядування, а саме міською радою тільки шляхом прийняття відповідного рішення про це.

Виключна компетенція міської ради визначена у статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Даною статтею не передбачено, що передача в оренду об'єктів комунальної власності відноситься до виключних повноважень міської ради.

У відповідності з п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування, вправі прийняти рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до відання виконавчих органів міської ради в межах повноважень визначених відповідною радою.

Загальний порядок передачі комунального майна в оренду визначено відповідними повноваженнями наданих органам місцевого самоврядування згідно із ст.ст. 16, 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якими передбачено, що орендодавець, в даному випадку - Головне управління, передає в оренду цілісні майнові комплекси підприємств на виконання відповідних рішень органів місцевого самоврядування, в даному випадку - Київської міської ради.

Виключення із загального порядку передачі комунального майна в оренду встановлені ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Згідно абз. 4 п. 3 ст. 9 Закону у випадку, якщо орендодавець не одержав у встановлений термін дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укладання договору оренди вважається з цим органом погодженим. За такими обставинами рішення з цього приводу органом місцевого самоврядування може і не прийматися, оскільки обов'язковість його прийняття законом не передбачена.

Враховуючи те, що Закон України “Про оренду державного та комунального майна” є спеціальним законом, який регулює спірні правовідношення, вирішуючи даний спір слід керуватися саме нормами цього Закону.

Частиною 6 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. З урахуванням цього відсутність відповіді органу місцевого самоврядування є юридичним фактом, який є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків сторін у справі.

Повноваження відповідача на передачу в оренду об'єктів комунальної власності передбачені відповідним нормативним актом, який регулює діяльність цього органу (положенням) і не суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення представника третьої особи проти задоволення позову неможливо вважати відмовою міської ради в укладанні договору оренди з урахуванням того, що таке рішення може бути прийнято Київською міською радою тільки на своєму пленарному засіданні. З огляду на те, що при розгляді справи встановлено, що умови договору оренди Київською міською радою були погоджені, заперечення цих обставин представником третьою особи не змінює факту, який вже відбувся.

Після фактичного погодження Київської міської ради умов договору оренди, у Головного управління були відсутні підстави для відмови у укладанні запропонованого позивачем проекту договору.

Оскільки договір оренди вважається погодженим з Київською міською радою, позивач правомірно звертається з позовом до відповідача, оскільки саме його бездіяльність є єдиною причиною не укладення  договору.

Відмовляючи в позові господарський суд також послався на те, що позивачем було поручена процедура подання заяви щодо оренди, передбачена рішенням Київської міською ради від 24.06.1999 № 309/410 “Про порядок надання майна територіальної громади міста Києва у користування або управління”, а саме те, що позивач на порушення цього порядку не звернувся із заявою та проектом договору на ім'я заступника міського голови – секретаря Київської міської ради.

Проте ці обставини не можуть бути підставою для відмови у позові з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що копії договору оренди разом з додатками були отримані третьою особою – органом, уповноваженим управляти спірним майном – Київською міською радою в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, тому права органа, уповноваженого управляти комунальним майном щодо контролю за розпорядженням та використанням комунального майна порушені не були.

Крім того, відсутні дані про офіційне оприлюднення встановленого зазначеним рішенням порядку та реєстрації цього рішення в Міністерстві Юстиції.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відношення регулюються однаково на всій території України. Оскільки процедура звернення позивача із заявою відповідає Закону  “Про оренду державного та комунального майна”, то не направлення заяви іншій, визначеній органом місцевого самоврядування особі, не може бути підставою для відмови у її розгляді.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не відповідності поданого позивачем проекту договору в частині оцінки майна цілісного майнового комплексу.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою постановою Кабінетом Міністрів України від 10 серпня 1995 № 629. Згідно п. 1 відповідно до цієї Методики здійснюється оцінка майна державних підприємств і організацій, підприємств, заснованих на майні, яке належить Автономній республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду.

Згідно п. 4 Методики, у разі оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу комісією, що утворюється відповідним органом, визначеним у абзацах другому і третьому статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, здійснюється самостійна оцінка майна на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням всіх передбачених законодавством переоцінок і до оцінок.

Оскільки відповідач ухилився від проведення оцінки, позивачем була проведена самостійна оцінка майна на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням всіх передбачених законодавством переоцінок і до оцінок. Розмір оцінки  визначено позивачем відповідно до Додатку 1 до Методики оцінки, з якою відповідач погодився.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів того, що оцінка об'єкта була проведена без урахування приписів зазначеної Методики.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, то рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2006 у справі № 2/210-4/361 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 49 ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Культурно-просвітницький центр “Кобзар” задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2006 скасувати. Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 10) у 10-ти денний термін з дня набрання рішенням законної сили укласти договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр ім. Т. Шевченка з Товариством з обмеженою відповідальністю “Культурний центр “Кобзар” (04074 м. Київ, вул. Замковецька, 10, код 33347402) на умовах поданого товариством проекту договору.

Стягнути з Головного управління комунальної власності міста Києва (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Культурний центр “Кобзар” (04074 м. Київ, вул. Замковецька, 10, код 33347402) 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду міста Києва доручити видати наказ.

Матеріали справи № 2/210-4/361 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.