22/440-26/136
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2008 № 22/440-26/136
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Якименко Ю.В. - юрист
від відповідача: Гаджук П.П. – юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотем"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2006
у справі № 22/440-26/136 (Пінчук В.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотем"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про спонукання виконати умови інвестиційного договору № 192/7 від 12.07.2002р.
ВСТАНОВИВ:
08.07.2005р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання ТОВ “Тотем” виконати умови інвестиційного договору №192/7 від 12.07.2002р. - передати квартири №№ 59, 83 в будинку № 4-Д по вулиці Андрющенка у м. Києві у власність ВАТ “Укртранснафта”. Оскільки відповідач виконав умови договору частково, а саме передав позивачу лише квартири №56, 80, а квартири № 59 та 83 передані не були.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2005р. по справі №22/440 позовні вимоги були задоволені повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2006р. по справі №22/440, рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2005р. було скасовано та справу було направлено на новий розгляд.
Відповідач проти позову заперечує, оскільки незалежних від нього обставин, відповідач не в змозі виконати свій обов'язок за договором у частині передачі на користь позивача квартир №№59 та 83 у будинку 4-Д по вул. Андрющенка у місті Києві, так як вищевказані квартири не були передані на користь відповідача ТОВ “ІРІС”, з яким (як зазначає відповідач) 01.07.2002р. був укладений договір №01-07 про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна.
22.06.2006р. позивач подав до Господарського суду м. Києва заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 1869460,00 грн., внаслідок невиконання відповідачем умов договору №192/7 від 12.07.2002р., чим позивачу були завдані реальні збитки.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2006р. по справі №22/440-26/136 позовні вимоги були задоволені повністю. Суд першої інстанції задовольняючи позов, взяв до уваги розрахунок збитків виходячи із залучених до справи звітів про оцінку майна - квартир. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 869 460 грн. збитків, 18 694 грн. 60 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету України 18 609 грн. 60 коп. держмита.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке не відповідає обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів, які підтверджують розмір збитків, рішенням суду не встановлено яким чином позивач буде відновлювати своє порушене право, не з»ясовано розмір упущеної вимоги.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач звертався до місцевого суду з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи для визначення вартості спірного майна на час розгляду справи, але місцевим судом експертиза призначена не була.
Відповідач звертає також увагу суду на ту обставину, що він не зміг виконати зобов»язання перед позивачем через порушення суб»єктами господарювання взятих на себе зобов»язань.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.
12.07.2002р. між позивачем (інвестор за договором) та відповідачем (організація за договором) було укладено інвестиційний договір № 192/7.
Відповідно до п.1 якого предметом договору є пайова участь у фінансуванні будівництва житла за рахунок коштів інвестора.
Об»єктом інвестування є житловий будинок розташований в м.Києві за адресою: вул. Андрющенко, 4-А секція 3, а саме розташовані в ньому двокімнатні квартири № 56, № 59, № 80, № 83.
Згідно п.2 договору інвестор до 29.07.202р. перераховує на розрахунковий рахунок організації кошти в сумі 831 499 грн., ПДВ 20% 166 289, 80 грн., загалом – 997738, 80 грн.
Пунктом 4 договору сторони погодили, що після виконання інвестором п.2 договору організація передає вищезазначені квартири по акту прийому-передачі в 5-ти денний строк і надає допомогу в оформленні інвестором правоустановчих документів на право власності на дані квартири після введення будинку в експлуатацію.
Розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації № 2269 від 30.12.2003р. затверджено акт № 383 Державної приймальної комісії, яким будинок № 4-Д ( будівельна адреса будинку № 4-А) по вул. Андрющенка прийнято в експлуатацію.
В порушення умов інвестиційного договору відповідач передав позивачу лише дві квартири № 56 та № 80, що підтверджується актом прийому-передачі № 1/33, який зареєстровано в Головному управлінні житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна на запит місцевого суду, станом на 09.06.2006р. квартира № 59 по вул. Андрющенка, 4-Д на праві власності зареєстрована за Вердекель Віктором Йосиповичем та Вердекель Анастасією Вікторівною в рівних долях. Квартира № 83 по вул. Андрющенка, 4-Д зареєстрована на праві власності за ТОВ «Сантанна».
Внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 192/7 від 12.07.02р. позивачу завдані реальні збитки, оскільки він змушений нести витрати для придбання аналогічних квартир в тотожньому районі м. Києва.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов»язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно до наданого позивачем звіту про оцінку майна – квартири № 59 по вул. Андрющенка, 4-Д у м.Києві станом на 19.06.06р. її вартість становить 934 520, 00 грн., а згідно звіту про оцінку майна – квартири № 83 по вул.. Андрущенка, 4-Д у м.Києві станом на 19.06.06р. її вартість становить 934,940, 00 грн., а всього 1 869 460, 00 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду 06.02.2007 р. відповідач зазначив, що ставить під сумнів висновки оціночних звітів вартості майна –квартир та наголошував на тому, що суд першої інстанції не призначив судово–економічну експертизу незважаючи на заявлене клопотання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 року у справі № 22/440-26/136 призначено по справі № 22/440-26/136 судово - економічну експертизу. Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача.
Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було повернуто ухвалу суду від 06.02.2007 р. та матеріали справи № 22/440-26/136 без виконання, оскільки відповідачем не здійснено попередньої оплати за проведення експертизи.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про повторене надіслання матеріалів справи для проведення експертизи, посилаючись на відсутність повідомлення про оплату експертного дослідження. Зазначене твердження відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки він був повідомлений судом про необхідність попередньої оплати вартості проведення експертизи.
Колегія приходить до висновку, що вищезазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки дії відповідача свідчать про намагання затягнути розгляд справи по суті спору.
Враховуючи вищенаведене, колегія погоджується з висновками місцевого суду, що загальна сума збитків, заподіяних невиконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань складає 1 869 460, 00 грн.
Статтею 193 ГК України (ч.ч.1,7) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Колегія не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання інвестиційного договору № 192/7 від 12.07.2002р. або спростовували доводи позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотем» без задоволення.
Рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2006 року по справі № 22/440-26/136 залишити без змін.
Матеріали справи № 22/440-26/136 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2008 |
Оприлюднено | 09.04.2008 |
Номер документу | 1504888 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Тищенко А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні