Постанова

від 01.02.2007 по справі 7/703

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/703

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.02.2007                                                                                           № 7/703

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                              О.В.Вінницька

 За участю представників:

 від позивача -Воронін Я.Г.

 від відповідача -Чекмарьова Ю.А.

 від третьої особи -          Яценко В.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” та Державного підприємства “Завод 410 ЦА”

 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2006

 у справі № 7/703 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіатехекспорт"

 до                                                   Державне підприємство "Завод 410 Цивільної авіації"

 третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору           Авіакомпанія "Саут Аерлайнс"

 про                                                  зобов"язання передати майно

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіатехекспорт” звернулося вгосподарський суд з позовом до Державного підприємства “Завод 410 ЦА” про зобов'язання передати повітряне судно Ан-72, заводський № 365.720.20.385. В процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на повітряне судно Ан-72, заводський № 365.720.20.385.

До участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена Авіакомпанія “Саут Аерлайнс”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 у справі № 7/703 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство “Завод 410 ЦА” та Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” звернулися до Київського апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 у справі № 7/703 скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Як на обґрунтування своїх вимог в апеляційних скаргах, скаржники посилаються на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, із недоведеністю обставин, які господарський суд помилково визнав встановленими, із невідповідності висновків суду обставинам справи та із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В своєму рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент пред'явлення позову до відповідача власником літака Ан-72, заводський № 365.720.20.380 є Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіатехекспорт”.

Скаржники посилаються на те, що Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” є власником спірного літака, що підтверджується контрактом на купівлю-продаж літака № 72/SA-LC/05 від 10.08.2005, укладений між Компанією “LARTON COMMERCIAL S.A.” і Авіакомпанією “Саут Аерлайнс”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіатехекспорт” надало суду відзив на апеляційну скаргу у якому вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 у справі № 7/703 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства “Завод 410 ЦА” та Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” з огляду на наступне.

07.02.2000 Міністерством державного майна Російської Федерації видано Розпорядження № 141-р “Про реалізацію вивільненого військового майна Міністерства оборони Росії”, згідно з яким затверджено перелік вивільненого майна Міністерства оборони Росії, яке підлягає реалізації, до якого було включено також літак Ан-72, заводський № 365.720.20.385.

Відповідно до протоколу № 2/1 від 09.12.2002 засідання комісії з проведення аукціонів з продажу об'єктів вивільненого військового майна, затвердженого Російським фондом федерального майна 10.12.2002, переможцем конкурсу з продажу літака Ан-72, заводський № 365.720.20.385 було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю  “Будалак”.

15.12.2002 між Російським фондом федерального майна та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будалак” було укладено договір купівлі-продажу літака № 24/1449, відповідно до умов якого Російський фонд федерального майна в порядку та на умовах, передбачених договором передав ТОВ “Будалак” літак Ан-72, заводський № 365.720.20.385, що належав на праві власності Російській Федерації, а ТОВ “Будалак” прийняло повітряне судно у відповідності з технічною документацією у власність.

09.01.2003 Російський фонд федерального майна своїм повідомленням № фи-24/70 підтвердив повну оплату вартості літака Ан-72, заводський № 365.720.20.385 за договором купівлі-продажу.

09.12.2003 року Російський фонд федерального майна затвердив акт приймання-передачі літака Ан-72, заводський № 365.720.20.385 відповідно до якого ТОВ “Будалак” прийняло літак Ан-72, заводський № 365.720.20.385 у власність від Міністерства оборони Російської федерації із експлуатаційною документацією.

18.08.2005 ТОВ “Будалак” уклало договір купівлі-продажу повітряного судна № 72/А із Авіакомпанією “Саут Аерлайнс”, відповідно до п. 3.4 якого право власності на літак виникає у покупця з моменту оплати за даним договором та підписання акта приймання-передачі.

Таким чином суд першої інстанції вірно зробив висновок, що право власності на літак Ан-72, заводський № 365.720.20.385 мало виникнути у Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” тільки після повної оплати вартості літака Ан-72, заводський № 365.720.20.385 та підписання акту приймання-передачі літака у їх сукупності.

Відповідно до п. 9.1 даного договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до моменту виконання зобов'язань сторонами, але не пізніше 31.12.2005.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” не надала суду першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували оплату вартості літака Ан-72, заводський № 365.720.20.385 та акт приймання-передачі літака, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право власності Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” на спірний літак не набула.

21.06.2006 ТОВ “Будалак” уклало із ТОВ “Авіатехекспорт” договір купівлі-продажу літака № 072/385 згідно із п. 3.4 якого право власності на літак Ан-72, заводський № 365.720.20.380 виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі літака.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі літака Ан-72, заводський № 365.720.20.380 від 21.06.2006, підписаний уповноваженими представниками ТОВ “Будалак” та ТОВ “Авіатехекспорт”.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що власником літака Ан-72, заводський № 365.720.20.380 є Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіатехекспорт”.

Посилання скаржників у своїх апеляційних скаргах на те, що господарським судом не було надано належної оцінки контракту на купівлю-продаж літака № 72/SA-LC/05 від 10.08.2005 є безпідставним, оскільки судом першої інстанції вірно досліджено, що контракт на купівлю-продаж літака № 72/SA-LC/05 від 10.08.2005 укладений компанією  LARTON COMMERCIAL S.A. і Авіакомпанією “Саут Аерлайнс. Від імені Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” підписано генеральним директором В.В. Симоняном та скріплений печаткою Авіакомпанії “Саут Аерлайнс”.

Позивачем в свою чергу було надано господарському суду договір купівлі продажу повітряного судна № 72/А від 18.08.2005 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будалак” та Авіакомпанією “Саут Аерлайнс”. Від імені Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” цей договір також підписано генеральним директором В.В. Симоняном та скріплений печаткою Авіакомпанії “Саут Аерлайнс”.

Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” зазначає, що ніяких договорів від 18.08.2005, предметом яких був би літак АН-72 нею із ТОВ “Будалак” не укладалося.

В зв'язку з зазначеним суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, який зазначив, що Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” не спростувала наявність, справжність та дійсність договору купівлі-продажу літака № 72/А від 18.08.2005, укладеного ТОВ “Будалак” із Авіакомпанією “Саут Аерлайнс”. Разом з цим укладаючи договір купівлі-продажу № 72/А від 18.08.2005 Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” визнала ТОВ “Будалак” власником і належним продавцем літака Ан-72, заводський № 365.720.20.385 та відповідно взяла на себе зобов'язання, після виконання яких вона могла набути право власності на спірний літак.

Посилання скаржника на вантажну митну декларацію № 44704830 та дозвіл на виліт літака і сертифікат його експлуатанта є безпідставними, оскільки дані документи не є правовстановлюючими.

Суд апеляційної інстанції погоджується також із господарським судом в тому, що сертифікат експлуатанта не підтверджує право власності на літак, а вказує на те, що Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” здатна здійснювати авіаційну діяльність у відповідності із нормами внутрішнього та міжнародного законодавства.

Сертифікат реєстрації цивільного повітряного судна № 2502 від 17.02.2006 також не підтверджує право власності Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” на літак, оскільки видається з метою реєстрації повітряного судна, про що зазначено в сертифікаті реєстрації цивільного повітряного судна № 2502 від 17.02.2006.

Відповідно до ст. 42 Закону України “Про міжнародне приватне право”, в редакції від 23.06.2005 № 2709-IV із змінами і доповненнями, захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки право власності позивача на літак Ан-72, заводський № 365.720.20.385 Державним підприємством “Завод 410 ЦА” та Авіакомпанією “Саут Аерлайнс” не визнається, Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіатехекспорт” звернулося до господарського суду із позовом про визнання його права власності на літак.

Окрім цього, згідно ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Суд першої інстанції вірно встановив, що між позивачем та відповідачем не було укладено будь-яких договорів (відсутня правова підстава заволодіння майном), які б підтверджували законне володіння відповідачем літаком Ан-72, заводський № 365.720.20.385 в зв'язку з чим суд робить висновок про безпідставне заволодіння відповідачем спірним майном.

Державне підприємство “Завод 410 ЦА” посилається на те, що літак знаходився і знаходиться на території заводу на законних підставах, а саме на підставі укладеного із Авіакомпанією “Саут Аерлайнс” контракту № пп1330/1630-ВТФ-28-2006 від 12.07.2006 Разом з цим вказаний контракт не є доказом правомірності перебування спірного літака на території заводу, оскільки Авіакомпанія “Саут Аерлайнс” не є власником даного літака та не підтвердила інше речове право на правомірність володіння чи користування ним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” та Державного підприємства “Завод 410 ЦА”, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційні скарги Авіакомпанії “Саут Аерлайнс” та Державного підприємства “Завод 410 ЦА” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 у справі № 7/703 без змін.

Матеріали справи № 7/703 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.