Постанова

від 27.03.2008 по справі 11/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

27 березня 2008 р.                                                               Справа  № 11/58

За позовом  Державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області, м. Ужгород

до  Перечинської  районної   санітарно-епідеміологічної станції, м.Перечин

про стягнення 56016 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство охорони здоров"я України, м.Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на  стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Закарпатській області, м.Ужгород

Суддя   Якимчук Л.М.

Представники:

від позивача: Іванова М.М. - заступник начальника інспекції- начальник відділу контролю цін на ринках монопольних утворень, довіреність від 07.03.2007.

від відповідача: Смірнова О.В. –провідний юрисконсульт Закарпатської обласної СЕС, довіреність від  10.05.2007;

від третьої особи (ДПА у Закарпатській області)  - Майор І.В. - старший державний податковий інспектор, юридичного управління ДПА в Закарпатській області,  довіреність від 23.01.2008;

від третьої особи (МОЗ України) - не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56016грн. економічних санкцій, у тому числі 18672грн. необґрунтовано одержаної виручки та 37344грн. штрафу, застосованих за порушення державної дисципліни цін згідно рішення від 11.12.2006 № 103. Зокрема, Перечинською районною санітарно-епідеміологічною станцією, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України  від 27.08.2003 № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” нараховувались непередбачені законодавством націнки в розмірі 20%, внаслідок чого за період з 01.10.2005 по 11.05.2006  одержано додаткової виручки на суму  16598,63грн.

          Крім того,  відповідачем у порушення  вимог  Постанови Кабінету Міністрів України  від 15 травня 2006 року № 662 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від  15 жовтня  2002 року № 1544 і від        27 серпня  2003 року № 1351”, яка набрала чинності 11.05.2006, застосовано   тарифи вищі, ніж затверджені постановою КМУ  від 27.08.2003 № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної  служби”, внаслідок  чого  за період з 11.05.2006 по 01.07.2006 одержано додаткової виручки на суму 2070,23грн.

          Відповідач у запереченні на позовну заяву та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що  в Постанові Кабінету Міністрів України  від 27.08.2003 №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" зазначено, що відповідно до статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополучча населення" - затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна в гривнях, але не вказано, що це фіксовані  державні ціни, і що в ціні враховано податки, збори та інші обов"язкові платежі, в тому числі і податок на додану вартість.

       Роботи  та послуги, визначені в постанові, не підпадають під жодну з категорій, визначених  ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", якою визначено коло товарів і послуг, на які встановлюються  державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а в постанові  КМУ від 27.08.2003 №1351 не визначено чи є ціна зазначена в постанові фіксованою та чи включає в себе  податки та інші обов"язкові платежі.

          Крім того, на запит Міністерства охорони здоров"я України щодо  роз"яснення  порядку оподаткування податком  на додану вартість робіт і послуг, що  виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими  постановою КМУ №1351 від 27.08.2003  остання надіслала лист-роз"яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт і послуг, що виконуються і надаються за плату  закладами санітарно-епідеміологічної служби за вказаною постановою, в якому чітко зазначно, що тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1351 без нарахування податку на додану вартість  і при здійсненні зазначених операцій до ціни  необхідно додавати  цей податок у відповідності  до вимог Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

         Щодо завищення тарифів, передбачних постановою КМУ „Про внесення змін до постанов  Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від  27 серпня 2003 року № 1351” від 11 травня 2006 року №662, якою змінено тарифи (прейскуранти) на платні послуги, то вона, на думку відповідача,   вступила в силу з моменту її опублікування, тобто  31 травня 2006 року („Урядовий  кур”єр” № 100 від 31.05.2006) і саме з цього моменту Перечинська райсанепідемстрація почала застосовувати нові ціни на платні послуги.

          У своєму запереченні відповідач посилається на  пункт 5 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 № 503/93, в якому зазначено: „... акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов”язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в  офіційних друкованих виданнях”.  

          У порівнянні з попередньою редакцією постанови № 1351 від 27.08.2003 постанова № 662 від 11.05.2006 значно звужує перелік послуг (робіт) за наданням яких громадяни можуть  звернутися до установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Фактично вказана постанова значно звужує права громадян на звернення до закладів та установ державної санепідемслужби для отримання певних послуг (виконання робіт).  Таким чином, на думку відповідача,  Постанова КМУ від 11.05.2006 № 662 визначає права і обов'язки громадян у стосунках із органами державної санітарно-епідеміологічної служби, визначає право на отримання послуг (виконання робіт), а тому набирає чинності з дня опублікування, тобто, з 31.05.2006.

          Крім того, у заяві про відмову в задоволенні адміністративного позову відповідач вказує, що позивач пропустив 30-денний термін на подання  позову до господарського суду про примусове стягнення  суми  економічних санкцій, передбачений п. 3.6 Інструкції „Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженою наказом Мінекономіки, Мінфіна від 03.12.2001 № 298/519. Строк сплив 31.11.2006, оскільки рішення прийняте 30.10.2006, а звернувся він лише 28.03.2007.

       Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство охорони здоров"я України, письмове пояснення по суті позову не подало.

       Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на  стороні відповідача, Державна податкова адміністрація у Закарпатській області, у письмовому поясненні  повідомила, що в даній ситуації  необхідно враховувати  вимоги  Закону України від 03.04.1997 №1.б8/97-ВР "Про податок на додану вартість", відповідно до пункту 1.3 статті 1  якого  платником податку на додану вартість є особа, яка згідно з цим Законом зобов"язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

      Оскільки відповідач  зареєстрований платником  податку на додану вартість, то відповідно до пункту 7.1 статті 7 та підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону він повинен здійснювати продаж товарів (робіт, послуг)  за договірними  (контрактними) цінами  з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, який становить 20 відсотків бази оподаткування та повинен додаватись до ціни товарів (робіт, послуг).  

          У судовому засіданні  01.02.2008 оголошувались перерви до 10.10год. 19.02.2008, 10.30год. 11.03.2008, до 14.50год. 18.03.2008 та до 12.00год. 27.03.2008.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані в ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” (далі Закон) передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

          Відповідно до статті 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних  відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими  методами встановленими Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”  оплата   послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою  Кабінету Міністрів України  від 27.08.2003 №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної  санітарно-епідеміологічної служби.

          Статтею 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

          Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

          Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.1).

Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Держінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Держінспекція з контролю за цінами в Закарпатській області, відповідно до покладених на неї завдань, провела перевірку дотримання порядку та застосування тарифів на роботи і послуги в Перечинській районній санепідемстанції за період з 01.10.2005 по 01.10.2006.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2006 в якому вказано, що Перечинською районною санітарно-епідеміологічною станцією за період з 01.10.2005 по 11.05.2006 року  при наданні платних послуг  до фіксованих  розмірів тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 за №1351, адміністрація  Перечинської районної СЕС нараховувала непередбачені законодавством націнки у розмірі 20%, внаслідок чого за період з 01.10.2005 по 11.05.2006 одержано додаткової  виручки на суму 16598,63грн.

Крім того,  всупереч  вимогам постанови  КМУ від 11.05.2006 №662 „Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.2002 №1544 і від 27.08.2003 №1351” Перечинською районною СЕС застосовано тарифи вищі, ніж затверджені   вказаною Постановою, внаслідок чого за період з 11.05.2006 по 01.07.2006 одержано  додаткової виручки на суму 2070,23грн. Зокрема, відповідачем надавались послуги за тарифами, передбаченими постановою КМУ №1351 від 27.08.2003, а не визначених постановою №662 від 11.05.2006 „Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.2002 №1544 і від 27.08.2003 №1351”, яка набрала чинності 11.05.2006.

Таким чином, Перечинською районною СЕС внаслідок зазначених порушень  одержано додаткової виручки на суму 18671,86грн.

На підставі зазначеного акту Держінспекція з контролю за цінами в Закарпатській області, керуючись ст.14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, прийняла рішення від 30.10.2006 №85 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучила у Перечинської районної санепідемстанції 56016грн.,  з яких                 18672грн.  додаткова виручка і 37344грн. штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки.

Зазначене рішення направлено відповідачу для добровільного виконання в 10-ти денний термін, однак, не виконано ним до цього часу.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Одним із порушень державної дисципліни цін, допущених відповідачем, Перечинською СЕС,  як зазначено у акті перевірки  від 20.10.2006,  є нарахування  останнім  до фіксованих  розмірів тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 за №1351,  непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20%, внаслідок чого за період з 01.10.2005 по 11.05.2006 ним одержано додаткової  виручки  у  сумі 16598,63грн.

Однак, в цій частині позовних вимог  та вимог про стягнення 33197,26 грн. штрафу  позивачу належить відмовити з огляду на наступне.

  Постановою Кабінету Міністрів України  від 27.08.2003 №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (далі Постанова 1351)  визначено  тарифи  на роботи і послуги, що  виконуються  і надаються за плату  установами та закладами  державної санітарно-епідеміологічної  служби.

  Відповідно до  пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється  система оподаткування, податки  і збори. Принципи  побудови  системи оподаткування  в Україні, види податків  і зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів  та до державних цільових  фондів, а також права, обов"язки і відповідальність платників  визначається Законом України "Про систему оподаткування", яким передбачено, що ставки, механізм  справляння податків і зборів (обов"язкових платежів) і пільги щодо  оподаткування можуть  встановлюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті 1).

Платники  податку на додану вартість, об"єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України  "Про податок на додану вартість" (далі Закон).

  Згідно пункту 6.1 Закону об"єкти оподаткування, визначені  статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від  оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)  виходячи  з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними  або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням  акцизного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов"язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається  в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість  матеріальних і нематеріальних  активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв"язку з компенсацією  вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Оскільки в Постанові 1351  не зазначено чи є ціна вказана в постанові фіксованою та чи включає  вона в себе  податки та інші обов"язкові платежі, Міністерство охорони  здоров"я України звернулось до Державної податкової адміністрації із запитом про надання роз"яснення  щодо порядку оподаткування податком на  додану вартість робіт та послуг, що виконуються  і надаються  закладами  державної  санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими вказаною постановою.

Державна податкова адміністрація України, на виконання Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України  "Про державну податкову службу в Україні", згідно наказу ДПА України від 12.04.2003 №176 "Про затвердження порядку надання роз"яснень окремих положень  податкового законодавства", надіслала 15.09.2003 Міністерству  охорони здоров"я України  лист, в якому  зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені  постановою КМУ №1351 без врахування податку на додану вартість   і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей  податок у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997 №168/97 - ВР "Про податок на додану вартість".

          Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону податок на додану вартість  становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

     Згідно  пунтку 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97 ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг)  визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними  (регульованими) цінами (тарифами) з урахуванням  акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов"язкових платежів)  за винятком  податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

    Отже, наведене свідчить, що чинним законодавством  встановлена обов"язкова сплата  цього податку  платниками податку, яким є позивач (свідоцтво №10471258 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.05.2004).

        Таким чином  відповідач  правомірно  при справлянні  плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя збільшував  її на суму  податку на додану вартість.

 Стосовно   посилання  позивача  на пояснювальну записку та калькуляцію до проекту Постанови  №1351, то вони не приймаються до уваги, оскільки вказані документи  не є  нормативно-правовими  актами,  а отже і не мають юридичної сили.  

 Щодо  позовних вимог в частині стягнення  2070,23грн. додаткової виручки  за період з 11.05.2006 по 01.07.2006,  внаслідок застосування тарифів вищих, ніж передбачені постановою №662 від 11.05.2006 „Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.2002 №1544 і від 27.08.2003 №1351”, яка набрала чинності 11.05.2006, та 4140,46грн. штрафних санкцій, то вони підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Указ Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1007 №503/97 з наступними змінами і доповненнями, зокрема, на пункт п'ятий, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабміну України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають  чинності не раніше  дня їх  опублікування  в офіційних друкованих   виданнях.

У постанові  Кабінету  Міністрів від 11.05.2006 №662 „Про внесення змін до постанови Кабміну України від 15 жовтня 2002р. №1544 і від 27 серпня 2003 №1351” не вказаний строк набрання нею чинності, тому відповідно до п.5 згаданого Указу Президента України, спірна постанова Кабміну набрала чинності з моменту її прийняття.

Таку ж позицію із зазначеного питання займає і Міністерство юстиції України (викладена у листі №34-26.2396 від 06.07.2006).

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що постанова Кабміну №662 від 11.05.2006 набрала чинності з дня її опублікування в офіційному друкованому виданні, тобто з 31.05.2006, оскільки вона визначає права і обов'язки громадян у стосунках із органами державної санітарно-епідеміологічної служби, визначає право на отримання послуг (виконання робіт) по визначених постановою КМУ тарифах, з огляду на те, що вказана постанова надає право установам і закладам санепідслужби проводити роботи і надавати послуги за плату згідно переліку визначеному нею та за тарифами вказаними у цій постанові, тобто вона визначає певні права і обов'язки установ і закладів  санітарно-епідеміологічної служби, а не громадян.

Також суд не погоджується з думкою відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду (30 днів з часу відхилення претензії чи залишення її без відповіді, визначеного Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами держконтролю за цінами), оскільки строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України і складає один рік (п.2 ст.99), який позивачем не пропущений.

          З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 17, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України,

    СУД  ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути  з  Перечинської  районної санітарно-епідеміологічної станції (м.Перечин, вул.Толстого, 7, код 01992618) :

а) у дохід державного бюджету, код платежу  23030300, одержувач –державний бюджет Перечинського району, ідентифікаційний код – 22107968, банк одержувача –УДК в Закарпатській області, МФО 812016, р/р 31118106600195 -  2070,23 грн. необґрунтовано одержаної виручки;

б) у доход державного бюджету, код платежу 23030300, одержувач –державний бюджет Перечинського району, ідентифікаційний код –22107968, банк одержувача –УДК в Закарпатській області, МФО 812016,                                  р/р 31118106600195-  4140,46 грн. штрафу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                Л.М.Якимчук